27.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4325/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 (прийняте суддею Новіковою Р.Г.) у справі № 904/4325/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд"
про стягнення суми боргу
1.Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд" про стягнення суми боргу в розмірі 125 041 грн. 76 коп., пені в розмірі 15 042 грн. 82 коп., процентів річних в розмірі 15 042 грн. 82 коп., суми інфляційної складової в розмірі 4 818 грн. 45 коп.
2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі № 904/4325/22:
-стягнуто з Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" суму боргу в розмірі 125 041 грн. 76 коп., пеню в розмірі 15 042 грн. 82 коп., проценти річних в розмірі 15 042 грн. 82 коп., інфляційну складову в розмірі 4 818 грн. 45 коп., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання умов договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 та додаткової угоди від 11.08.2022 до договору №200715-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 15.07.2020 в частині повної та своєчасної оплати лізингових платежів та наявність заборгованості у сумі 125 041, 76 грн. Пеня нарахована відповідно до умов договору, а відсотки річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України та умов договору.
3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Приватне підприємство "Комерційна фірма "Ексбуд" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі № 904/4325/22, в якій просить поновити строк на подачу додаткових доказів у справі та приєднати до матеріалів справи копію платіжної інструкції на переказ готівки № 1092-14-002/С від 14.12.2022; скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті обставини, що в червні 2022 року на адресу відповідача було направлене повідомлення позивача №1901 від 21.06.2022 про розірвання (відмову) від договору №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 відповідно до пункту 6.6 загальних умов договору та повернення лізингодавцю в строк до 28.06.2022 предмету лізингу. Таким чином, договір №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 року був розірваний Лізингодавцем в односторонньому порядку. Водночас Лізингодавець продовжив нарахування лізингових платежів з посиланням на підписання додаткової угоди від 11.08.2022 року до договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020, в якій підтверджено продовження дії договору. Але підписання такої додаткової угоди суперечить положенням законодавства щодо порядку укладення зміни та розірвання договорів, оскільки внесення змін до договору, який припинив дію, не передбачено чинним законодавством України.
Відповідач зазначає, що добросовісно виконував свої зобов'язання за договором аж до початку збройної агресії Росії проти України, тобто до березня 2022 року, коли підприємство було змушене фактично припинити свою господарську діяльність. Торгово - промислова палата України листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчила факт існування форс - мажорних обставин. Зважаючи на це велись переговори про урегулювання спору та на вимогу Лізингодавця Лізингоодержувачем була сплачена заборгованість в сумі 138 600,00 гри., що підтверджується платіжним документом на переказ готівки №1092-14-002/С від 14.12.2022 року. Вказаний документ не був наданий до суду першої інстанції, оскільки, відповідач фактично зупинив господарську діяльність, у офісному приміщенні були перебої в постачанні електроенергії, не отримувалась поштова кореспонденція. Так, позовна заява з додатками не була отримана відповідачем, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти за трек - кодом 0411638237369. Таким чином, відповідачу не було відомо про неврахування вищевказаного готівкового платежу при розрахунку заборгованості за договором фінансового лізингу.
5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався про розгляд справи повідомлений належним чином.
6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою; ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7.Встановлені судом обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - лізингодавець) та Приватним підприємством "Комерційна фірма "Ексбуд" (далі - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 (далі - договір).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 5.1, 5.3, 5.4, 5.5, 5.6 договору предметом лізингу є автомобіль Toyota Camry (детальний опис згідно з додатком "Специфікація") загальною вартістю 729 000 (з ПДВ); строк лізингу: 48 місяців; максимальний термін передачі, з урахуванням положень додатку "Загальні умови" - 27.08.2020; місце передачі: м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, 35; мінімальний строк для дострокового придбання (за дати передачі) - 12 місяців; адреса базування (зберігання): м. Дніпро, вул. Гоголя, буд.15; гранична дата сплати авансового лізингового платежу: 28.07.2020.
В розділах 3, 8 договору вказано, що продавцем предмету лізингу (не є стороною договору) є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Алмаз мотор ЛТД".
Лізингоодержувач здійснює платежі згідно з додатком "Графік сплати лізингових платежів" та інших умов договору та чинного законодавства.
В розділі "Особливі умови договору" сторони узгодили, що першу частину авансового лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю до 16.07.2020 включно. Другу частину авансового лізингового платежу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю до 28.07.2020 включно. Лізингоодержувач має право здійснювати авансовий лізинговий платіж лише на підставі виставленого лізингодавцем рахунку. Якщо лізингоодержувач відмовляється сплачувати другу частину авансового лізингового платежу та/або відмовляється від договору, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача комісію (винагороду) в розмірі 30% від загальної вартості предмета лізингу.
У підписаному сторонами додатку до договору "Графік сплати лізингових платежів" визначено, що перша частина авансового лізингового платежу становить 110 000 грн.(лише сума відшкодування частини вартості предмета лізингу), друга частина авансового лізингового платежу дорівнює 131 020 грн. (сума відшкодування частини вартості предмета лізингу в розмірі 116 440 грн. та винагорода (комісія) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу в розмірі 14 580 грн.)
В додатку "Загальні умови договору" до договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 (далі - загальні умови договору) сторони узгодили загальні умови договору, які не обмежують та доповнюють договір.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 загальних умов договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору (далі - графік) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту лізингу, але в будь-якому випадку не може бути меншим одного року.
Згідно з підпунктом 2.1.7.1 пункту 2.1 загальних умов договору числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту 25 липня 2017. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017. Наступні чергові лізингової платежів - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
В підпунктах 2.1.6, 2.1.8 пункту 2.1 загальних умов договору зазначено, що період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Акт - акт приймання-передачі об'єкта лізингу в лізинг.
Пунктами 2.2, 2.4 загальних умов договору встановлено, що усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіку та загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в п.2.5, 2.6 загальних умов); винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного у п.2.7. - 2.9., 3.5 загальних умов (далі - винагорода). При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування предметом лізингу.
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін.) день лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому ін.) дню.
Позивач стверджує, що 29.07.2020 відповідач сплатив авансовий платіж у розмірі 226 440 грн. Відповідач це твердження не оспорив та не спростував.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу об'єкт лізингу на підставі підписаного 29.07.2020 сторонами акту прийому-передачі майна.
З огляду на положення підпункту 2.1.7.1 пункту 2.1 загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 18 числа кожного місяця (до 18.08.2020, 18.09.2020, 18.10.2020 і т.д.) в розмірі, визначеному в "Графіку сплати лізингових платежів". Строк оплати за період лізингу №1 до 18.08.2020 включно, за період лізингу №2 - до 18.09.2020 включно, №3- 18.09.2020 включно і т.д.).
В червні 2022 року на адресу відповідача було направлене повідомлення позивача №1901 від 21.06.2022 про розірвання(відмову) від договору №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 відповідно до пункту 6.6 загальних умов договору та повернення лізингодавцю в строк до 28.06.2022 предмету лізингу.
Водночас в серпні 2022 року сторони підписали додаткову угоду від 11.08.2022 до договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020, в якій підтвердили продовження дії договору.
Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди від 11.08.2022 до договору сторони узгодили, що усі та будь-які повідомлення лізингодавця за договором фінансового лізингу, які до моменту укладення сторонами цієї додаткової угоди направлялися/могли направлятися лізингоодержувачу про розірвання (відмову) лізингодавця від договору фінансового лізингу - є такими, що втратили чинність та не породжують будь-яких та жодних юридичних наслідків, а договір фінансового лізингу станом на момент підписання сторонами цієї додаткової угоди є таким, що діє, лізингоодержувач за договором фінансового лізингу підтверджує, що предмет лізингу за договором фінансового лізингу перебуває у його володінні та користуванні.
Лізингоодержувач підтверджує, що факт збройної агресії російської федерації, воєнний стан, який триває на всій території України станом на момент укладення (підписання) сторонами цієї додаткової угоди договору - не є форс-мажорними обставинами.
Згідно з пунктом 4 додаткової угоди від 11.08.2022 до договору сторони домовились про збільшення розміру лізингових платежів за договором, які лізингоодержувач, починаючи з 18.08.2022 з 25 періоду лізингу і до закінчення строку лізингу, сплачує згідно з додатком "Графік сплати лізингових платежів" до договору, викладеного в новій редакції.
Пунктами 5, 6 додаткової угоди від 11.08.2022 до договору визначено, що інші умови договору, до яких не внесені зміни, зберігають чинність. Дійсна додаткова угода до договору є невід'ємною частиною вище вказаного договору і набирає чинності з дати підписання її сторонами.
Звертаючись з вимогою про стягнення суми боргу зі сплати лізингових платежів в розмірі 125 041 грн. 76 коп., позивач зазначив про неповне виконання відповідачем зобов'язань за договором та виникнення сум боргу:
- з 18.05.2022 (22 період лізингу) в розмірі 8 552 грн.28 коп.;
- з 17.06.2022 (23 період лізингу) (застосоване положення пункту 2.4 загальних умов договору, 18.06.2022 - вихідний день) в розмірі 19 392 грн.64 коп.;
- з 18.08.2022 (25 період лізингу) в розмірі 48 548 грн.42 коп.;
- з 16.09.2022 (26 період лізингу) (застосоване положення пункту 2.4 загальних умов договору, 18.09.2022 - вихідний день) в розмірі 24 274 грн.21 коп.;
- з 18.10.2022 (27 період лізингу) в розмірі 24 274 грн.21 коп.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Частина перша статті 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1ст. 526 ЦК України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За положеннями ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Враховуючи умови договору, строк оплати лізингових платежів в розмірі 125 041 грн. 76 коп. є таким, що настав.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 125 041 грн.76 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 загальних умов договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
На підставі підпункту 7.1.1 пункту 7.1 загальних умов договору позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 150 42 грн. 82 коп. за загальний період з 19.05.2022 по 16.11.2022.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2.7 загальних умов договору визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Позивач нарахував та заявив до стягнення проценти річних в розмірі 150 42 грн. 82 коп. за загальний період з 19.05.2022 по 16.11.2022. та інфляційні втрати в розмірі 4 818 грн. 45 коп. за загальний період червень - жовтень 2022 року.
В апеляційній скарзі не наведено заперечень щодо правильності розрахунків зазначених нарахувань.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат у заявлених сумах підставно задоволено судом першої інстанції.
На підтвердження витрат на правничу допомогу та компенсації витрат адвоката відповідачем були надані до суду копії - договору про надання правової допомоги №06/05-1 від 06.05.2022 з додатком від 16.11.2022; акту №16/11-1 від 16.11.2022; платіжного доручення №9755 від 17.11.2022 на суму 2 500 грн.; ордеру серія АІ №1253805 від 19.07.2022, виданого Адвокатським об'єднанням "ЛЕКС-ЮЕЙ"; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС №9644/10 від 18.12.2020.
Самостійних підстав для скасування рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу апелянт не наводить.
Колегія суддів не вбачає підстав приймати новий доказ у справі копію платіжної інструкції на переказ готівки № 1092-14-002/С від 14.12.2022 на суму 138 600,00 грн в призначенні платежу якого зазначено "добровільна часткова сплата за позовом від 17.11.2022р. до господ. суду, Без ПДВ, Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд ч/з Овчинникова Ігора Леонідовича".
За положеннями ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте, колегія суддів не вбачає підстав, які б дозволяли дійти висновку, що скаржник був позбавлений можливості з об'єктивних причин подати вказаний платіжний документ до суду першої інстанції. З самого платіжного документу (призначення платежу) вбачається, що скаржник був обізнаний про подання позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг". Скаржник не довів, яким чином перебої у постачанні електроенергії та фактичне зупинення господарської діяльності завадили останньому подати вказане платіжне доручення своєчасно до суду першої інстанції для врахування під час вирішення спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Про слухання справи судом першої інстанції скаржник був також повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40, т.1). При цьому, суд не вбачає підстав дійти висновку, що таке повідомлення є неналежним, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис (п. 99-2 Правил).
Отже, при врученні рекомендованого відправлення встановлюються повноваження особи на отримання пошти.
Користувач послуг поштового зв'язку має право, зокрема, оскаржити неправомірні дії працівників поштового зв'язку в порядку, встановленому законом (п. 127 Правил). Та за положеннями п. 129 Правил оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законом.
Питання про погашення боржником заборгованості може бути вирішено під час примусового виконання рішення суду. Суд звертає увагу на положення частини другої статті 328 ГПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Часткове погашення суми боргу, на який посилається скаржник, за наявності відповідних належних та допустимих доказів підлягає врахуванню при виконанні судового рішення у цій справі.
Щодо доводів про припинення договору лізингу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Вище встановлено, що сторони підписали додаткову угоду від 11.08.2022 до договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020, в якій підтвердили продовження дії договору. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди сторони узгодили, що усі та будь-які повідомлення лізингодавця за договором фінансового лізингу, які до моменту укладення сторонами цієї додаткової угоди направлялися/могли направлятися лізингоодержувачу про розірвання (відмову) лізингодавця від договору фінансового лізингу - є такими, що втратили чинність та не породжують будь-яких та жодних юридичних наслідків, а договір фінансового лізингу станом на момент підписання сторонами цієї додаткової угоди є таким, що діє, лізингоодержувач за договором фінансового лізингу підтверджує, що предмет лізингу за договором фінансового лізингу перебуває у його володінні та користуванні. Лізингоодержувач підтверджує, що факт збройної агресії російської федерації, воєнний стан, який триває на всій території України станом на момент укладення (підписання) сторонами цієї додаткової угоди договору - не є форс-мажорними обставинами.
При цьому, скаржник не надав доказів того, що цей додатковий договір визнано недійсним у судовому порядку.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Також, суд враховує, що після укладення додаткової угоди сторони її виконували. Тоді як у справі відсутні докази того, що відповідачем було повернуто предмет лізингу після направлення позивачем листа про розірвання договору.
Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20).
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку відповідача в частині оплати лізингових платежів, який погодився на продовження дії договору, підписавши відповідну додаткову угоду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комерційна фірма "Ексбуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі № 904/4325/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі № 904/4325/22 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко