ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 липня 2023 року Справа № 906/133/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року (повний текст складено 17.04.2023) у справі №906/133/23 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон"
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення 1 649 331,71 грн
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року у справі №906/133/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення 1 649 331,71 грн - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон": 1 611 394, 27 грн заборгованості за поставлений товар, 5 297,73 грн 3% річних, 24 261,15 грн інфляційних нарахувань, 24 614,30 грн судового збору, 7 949,20 грн витрат на професійну правову допомогу. В задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення 0,29 грн заборгованості за поставлений товар, 264,89 грн 3% річних та 8 113,38 грн інфляційних втрат - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" АТ "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 24 261,15 грн інфляційних нарахувань, 5 297,73 грн 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року у справі № 906/133/23. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, колегія суддів з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення 24 261,15 грн інфляційних нарахувань, 5 297,73 грн 3% річних, вирішила розглядати справу №906/133/23 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маклаут Регіон" (постачальник/позивач) та Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якої виступала Філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки №ВДТ365-331/3-22 (далі - договір, т.1, а.с. 12-22), згідно п.п. 1.1.-1.2 якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця паливо дизельне (надалі - товар) (код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець в свою чергу зобов'язувався його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору. Номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятися покупцю зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.
Згідно п.2.1.1 договору покупець зобов'язаний на умовах, зазначених у п.8.2. цього договору, здійснювати оплату за кожну окрему партію товару в строки, зазначені у договорі.
За змістом п.2.4.1 договору постачальник має право отримати плату за поставлений товар.
Відповідно до п.3.1 договору, постачальник зобов'язаний поставити покупцю партію товару в повному обсязі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати отримання постачальником заявки від покупця. Постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.
Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю - на підставі підписаної уповноваженими особами сторін та скріпленої печатками сторін накладної на відпуск товару (видаткової накладної); за якістю - згідно документів, зазначених у розділі 4 (п.6.2 договору).
Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до договору) кількість товару - 90 тон, вартість за одиницю товару, без ПДВ - 57 532,70грн, загальна вартість, без ПДВ - 5 177 943,00грн, у тому числі ПДВ - 362 456,01грн (т.1, а.с.23).
23.11.2022 від покупця на адресу постачальника надійшла Заявка щодо поставки партії товару та Повідомлення про готовність прийняти товар №331/1525 від 23.11.2022, згідно якої у відповідності до пункту 3.1 договору поставки №ВДТ365-331/3-22 від 22.11.2022 Філія "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат "Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" просила поставити Дизельне паливо у кількості 27 т (толеранс +/- 4%) (т.1, а.с.24).
Як встановлено судами обох інстанцій, 28.11.2022 позивачем на виконання умов договору, на підставі заявки покупця, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 611 394,27 грн, в т.ч. ПДВ 105 418,32 грн, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладеною №640 від 28.11.2022, а також товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №000000236 від 28.11.2022 (т.1, а.с. 26-27).
Постачальником покупцю було надіслано рахунок на оплату №246 від 28.11.2022 на загальну суму 1 611 394,56 грн, в т.ч. ПДВ 105 418,34 грн (т.1, а.с. 25).
Пунктом 8.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 7 банківських днів із дати отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого, останнім створена заборгованість в розмірі 1 611 394,56 грн.
На претензію від №07 від 27.12.2022 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг (яка надсилалась на адреси як юридичної особи, так і філії) відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (а.с. 28-36).
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 611 394,56 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 691, 712 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як з'ясовано судами обох інстанцій, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що з врахуванням умов п.8.2 договору щодо початку періоду виникнення заборгованості, до стягнення з відповідача підлягає лише 5 297,73 грн відсотків річних за період з 08.12.2022 по 16.01.2023 та 24 261,15 грн інфляційних нарахувань за період грудень 2022 року - січень 2023 року. При цьому, у стягненні 264,89 грн 3% річних та 8 113,38 грн інфляційних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.
При цьому, колегією суддів не беруться до уваги посилання скаржника на введення воєнного стану на всій території України та відсутність коштів для проведення розрахунків за поставлений товар, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2), форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може означати автоматичного звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.
Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Такого сертифікату відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
Як вбачається, відповідач як на форс-мажорні обставини посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Суд звертає увагу, що загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 (адресований всім, кого це стосується) щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання відповідача (поставка оплаченого товару), тоді як доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим.
Разом з тим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Колегія суддів звертає увагу на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання саме у нього форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).
Крім того, обставини, засвідчені Торгово-промисловою палатою України у листі від 28.02.2022, стосуються не лише відповідача, а також позивача, та ставлять їх в однакові умови здійснення підприємницької діяльності.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно вимог закону можливе звільнення саме від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Колегія суддів зауважує, що договір поставки №ВДТ365-331/3-22 від 22.11.2022 укладений між сторонами після введення воєнного стану в Україні.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач був обізнаний про ситуацію в країні та втрату логістичних каналів реалізації готової продукції та, як наслідок, мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність.
Суд зазначає, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв'язку між неоплатою отриманого товару та війною в Україні.
Матеріали справи не містять доказів того, щоб відповідач до того, як до нього було пред'явлено позов, посилався на виникнення форс-мажорних обставин, зокрема, повідомляв позивача про настання у відповідача форс-мажорних обставин з наданням відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин.
В апеляційній скарзі, як і у відзиві на позовну заяву, відповідач також не зазначає про вчинення ним вказаних дій, а лише посилається на загальновідомі обставини щодо прийняття Торгово-промисловою палатою України вищезазначеного рішення та на скрутне матеріальне становище, однак доказів на підтвердження указаних обставин ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Щодо рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року у справі №906/133/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року у справі №906/133/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.