вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" липня 2023 р. Справа№ 927/910/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.
за участю представників сторін:
від позивача: Тітов І.С.;
від відповідача: Підгорний К.Є.; Тихоновський Д.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 року (повний текст складено 13.02.2023)
у справі №927/910/22 ( суддя Шморгун В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
до Товариство з додатковою відповідальністю "Продовольча компанія "Ясен"
про стягнення 683 141,02 грн., -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» звернулось до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Продовольча компанія «Ясен», у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 683 141,02 грн, з яких 555 775,39 грн заборгованості за поставлений природний газ, 13 403,75 грн - 3% річних та 113 961,88 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167-1502-19 від 28.12.2019 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду у встановленому ГПК України та судом порядку і строки доказів, які підтверджують здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу у спірний період, а відтак не довів наявність існування заборгованості у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 року у справі №927/910/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:
- суд першої інстанції безпідставно витребував електронні докази у позивача без обґрунтованого клопотання відповідача у розумінні ч. 2 ст. 81 ГПК України та ч. 2 ст. 169 ГПК України та без переліку документів, які необхідно витребувати;
- суд першої інстанції, витребовуючи докази, в порушення вимог ст. 81 ГПК України не постановив відповідної ухвалу, в якій не навів переліку документів, що мав бути поданий сторонами;
- відповідач додатковою угодою № 3 надав згоду на застосування до обміну актів приймання-передачі документообігу у формі електронних документів, а тому твердження останнього про відсутність у нього оригіналів документів є неправдивими.
- представником позивача у судовому засіданні 09.02.2023 було повідомлено про наявність у нього оригіналів документів на USB-накопичувачі, однак суд не взяв їх до уваги у зв'язку із пропуском строку на подачу відповідних доказів.
Також в апеляційній скарзі апелянт просить долучити до матеріалів справи оригінали актів приймання-передачі природного газу, підписані в електронній формі, та банківські довідки № 02-01/01/538 від 27.02.2023 з інформацією щодо оплати ТДВ «Ясен» на користь ТОВ «ЙЕ Енергія» за договором постачання природного газу № 41АР167-1502-19 від 28.12.2019.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/910/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №927/910/22 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю, Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 09.05.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 відкладено розгляд справи на 06.06.2023.
В подальшому, у судових засіданнях 06.06.2023 та 20.06.2023 оголошено перерву до 20.06.2023 та 25.07.2023 відповідно.
Позиції інших учасників справи
25.05.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Також, відповідачем були подані заперечення на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи оригіналів документів, що містяться у змісті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
28.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг», найменування якого змінено на ТОВ «ЙЕ Енергія» (далі - Постачальник), та Товариством з додатковою відповідальністю «Продовольча компанія «Ясен» (далі - Споживач) було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-1502-19 з додатками до нього (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2019-2021 роках природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. (п. 1.1. в редакції додаткової угоди № 12)
Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 480 000 куб. м. Планові обсяги постачання по місяцях визначено у Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачання газу здійснюється за умови:
2.1.1 наявності діючого між Споживачем та Оператором ГМР договору розподілу газу.
2.1.2 відсутності заборгованості у Споживача за минулі періоди перед Постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів, підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення Споживача (об'єктів Споживача) (далі - підтверджений обсяг газу).
2.1.3 включення Споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.
Відповідно до п. 2.5 Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.5.1 за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем відповідно до вимог кодексу ГРМ;
2.5.2 на підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника;
2.5.3 Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
У п. 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що ціна одного кубічного метру природного газу становить 6,348992 грн. Зміна ціни узгоджуються шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, крім випадку, визначеного п. 3.3.1 цього Договору.
Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:
- оплата в розмірі 30% - до 5-го числа місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 30% - до 15-го числа місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 40% - до 25-го числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.4 Договору).
Згідно з п. 9.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 12) цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з доби, з якої споживач включений до реєстру споживачів ТОВ «ЙЕ Енергія» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
До договору сторонами неодноразово вносились зміни додатковими угодами, зокрема, щодо змін реквізитів сторін, ціни газу, річного планового обсягу поставки газу, тощо.
Додатковою угодою № 3 від 31.03.2020 сторони погодили, що починаючи з дати її підписання при виконанні умов договору будуть здійснювати документообіг у формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи зазначеної у п. 1.1. цієї додаткової угоди, а саме «M.E.DOC».
Відповідно до п. 2.3. додаткової угоди № 3 кожна сторона зобов'язана слідкувати за надходженням Е-документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій стороні. Постачальник здійснює надсилання Е-документа (та вважаться стороною-відправником), а споживач здійснює отримання Е-документа (та вважається стороною-одержувачем). Е-документи (акти приймання-передачі природного газу) вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП споживачем Е-документа, отриманого від постачальника з нанесеним ЕП. (п. 2.5. додаткової угоди № 3)
Згідно з п. 2.10 додаткової угоди № 3 сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Позивач зазначає, що ним на виконання умов договору в жовтні, листопаді та грудні 2021 передано у власність відповідача природній газ на загальну суму 1 072 657,25 грн., на підтвердження чого позивачем було надано, зокрема, акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021, підписані електронним цифровим підписом сторін.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач вказував, що відповідач частково розрахувався за поставлений газ відповідно до умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР167-1502-19 від 28.12.2019 внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 555 775,39 грн, на яку нараховано 13 403,75 грн - 3% річних та 113 961,88 грн інфляційних втрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду у встановленому ГПК України та судом порядку і строки доказів, які підтверджують здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу у спірний період, а відтак останній не довів наявність існування заборгованості у заявленому розмірі.
Однак, колегія суддів не погоджується із відповідними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач вказує, що ним на виконання умов договору в жовтні, листопаді та грудні 2021 передано у власність відповідача природній газ на загальну суму 1 072 657,25 грн., на підтвердження чого позивачем було надано, зокрема, акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021, підписані електронним цифровим підписом сторін.
Суд першої інстанції не прийняв дані акти в якості належних та допустимих доказів у зв'язку із неподанням оригіналів даних доказів у встановлений судом строк.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції без наявного письмового клопотання витребував у позивача оригінали документів, долучених до позовної заяви, не постановляючи для цього окрему ухвалу та не зазначаючи документи, які він витребовує. Апелянт вказує, що незважаючи на те, що представником позивача у судовому засіданні 09.02.2023 було повідомлено про наявність із собою оригіналів документів, що додані до позовної заяви, та оригіналів електронних доказів, які знаходяться на носії інформації, суд першої інстанції не прийняв їх до уваги, у зв'язку з чим не здійснив повне і всебічне з'ясування обставин даної справи.
За приписами ч. 2-5 ст. 96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Так, суд першої інстанції протокольною ухвалою від 01.12.2022 зобов'язав сторін надати у наступне судове засідання, яке відбудеться 20.12.2022, оригінали спірних документів (оригінали електронних доказів).
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що позивач не виконав вимог суду та не подав відповідних оригіналів доказів ані у підготовчих засіданнях 21.12.2022, 10.01.2023, ані у судове засідання з розгляду справи по суті 24.01.2023, а лише у судовому засіданні 09.02.2023 представник позивача зазначив про наявність з собою оригіналів документів, що були додані до позовної заяви, та оригіналів електронних доказів, які знаходяться на носії інформації (USB флеш-накопичувачі).
Суд не прийняв до розгляду надані позивачем оригінали документів у зв'язку із пропуском строку на їх подачу, у зв'язку із чим під час розгляду справи по суті встановив відсутність в матеріалах справи доказів, які підтверджують здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу у спірний період.
Однак, колегія суддів не погоджується зі таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов'язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є:
- остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;
- з'ясування заперечень проти позовних вимог;
- визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;
- вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема:
- з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання;
- вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження;
- встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;
Так, суд першої інстанції, витребовуючи у позивача оригінали електронних доказів, виходив із наявності у відповідача сумнівів у відповідності наявних у матеріалах справи паперових копій цих доказів їх оригіналам.
Колегія суддів зазначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги". Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (ст.6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).
Водночас відповідно до ч.1 ст.96 ГПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив наступне:
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
У частині другій статті 96 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У частині третій зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).
Тобто поняття електронного документа та електронного доказу не є тотожними, оскільки поняття електронного доказу є значно ширшим, та, окрім власне електронних документів, оформлених відповідно до статей 5, 6 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", включає в себе будь-яку інформацію в цифровій формі, що має значення для розгляду справи, в тому числі повідомлення, відправлені електронною поштою або іншими засобами електронного зв'язку.
Колегія суддів зазначає, що огляду на частину 5 статті 95 ГПК України єдиним належним доказом достовірності наданих позивачем паперових копій електронних доказів у даній справі могло бути лише дослідження оригіналів актів приймання-передачі природного газу, проти яких заперечує відповідач.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - акти приймання-передачі природного газу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, є процесуальним обов'язком суду.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, у постанові від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20, у постанові від 20.04.2023 у справі № 910/5174/21)
Водночас, суд першої інстанції, витребувавши оригінали електронних доказів у позивача, на проведеній стадії підготовчого засідання не пересвідчився у їх наявності в представника ТОВ «ЙЕ Енергія», не встановив виконання/невиконання вимог протокольної ухвали суду, тобто не з'ясував обставин надання доказів, на які позивач посилається у позові та причини їх неподання, що є одним із завдань даної стадії судового процесу.
Так, у підготовчому судовому засіданні 20.12.2022 вирішувалось питання щодо вчинення вільним слухачем адміністративного правопорушення, яке виразилось у прояві неповаги до суду, у судовому засіданні 21.12.2022 - питання щодо відкладення підготовчого засідання у зв'язку необхідністю додаткового часу для подачі відповіді на відзив; у судовому засіданні 10.01.2023 суд заслуховував пояснення представника відповідача щодо причин неотримання позовної заяви; клопотань про витребування копії технічного запису, вирішення питання стосовно дати подачі відповіді на відзив.
Лише у судовому засіданні 09.02.2023, коли було проголошено судове рішення, у суду першої інстанції виникли питання щодо неподачі позивачем оригіналів доказів, на які останній зазначив про їх наявність.
Колегія суддів зазначає, що Главою 9 Розділу І ГПК України встановлені заходи процесуального примусу, які суд першої інстанції мав право застосувати у випадку невиконання стороною процесуальних ухвал суду.
Так, відповідно до ст. 134 ГПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин, суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Згідно з ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
Відповідний дій судом першої інстанції також вчинено не було.
Згідно з ст. 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
З огляду на те, що у даному випадку оригінали електронних доказів потрібні для підтвердження відповідності їх паперовим копіям, які були подані разом із позовною заявою, проти дійсності яких заперечував відповідач, суд першої інстанції також не був позбавлений можливості їх оглянути під час розгляду справи по суті на підставі ст. 210 ГПК України після їх надання позивачем, враховуючи, що ч. 5 ст. 95 ГПК України не встановлює присічного строку на подачу відповідних оригіналів стороною.
У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Оскільки судом першої інстанції під час здійснення підготовчого провадження не досліджувалось питання виконання/невиконання представником позивача протокольної ухвали суду про надання оригіналів електронних доказів, а саме не встановлювалось обставин їх наявності у представника позивача та причин, через які відповідні докази надані не були, зважаючи на можливість суду першої інстанції здійснити перевірку відповідних оригіналів електронних доказів під час розгляду справи по суті, з огляду на наявність в матеріалах справи паперової копії такого доказу, задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених ГПК України, та прийняття законного та обґрунтованого рішення, з встановленням всіх обставин справи та урахуванням вимог позовної заяви та заперечень проти позову, та забезпечення основних засад господарського судочинства при прийнятті рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про їх не прийняття та не дослідження, що унеможливило встановлення фактичних обставин у даній справі.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції безпідставно не досліджено надані позивачем оригінали електронних доказів, для повного, всебічного розгляду справи та прийняття законної та обґрунтованої постанови, колегія суддів приймає їх до розгляду.
У даному випадку колегія суддів відзначає, що фактично судом апеляційної інстанції не приймаються нові докази, а здійснюється перевірка наявних в матеріалах справи та долучених до позовної заяви копій (електронних копій) їх оригіналу.
Як вже було зазначено, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не надав суду у встановленому ГПК України та судом порядку і строки доказів, які підтверджують здійснення позивачем поставки відповідачу природного газу у спірний період, а відтак не довів наявність існування заборгованості у заявленому розмірі.
Відповідно до п. 2.5.2. договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника.
Пункт 2.5.3. договору передбачає, що споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
На підтвердження поставки газу позивачем були долучені до матеріалів справи паперові копії актів приймання-передачі природного газу, зокрема, і за спірні періоди поставки - жовтень-грудень 2021 року, які містять відмітку про їх погодження відповідачем шляхом проставлення електронного підпису.
Колегія суддів враховує вимоги додаткової угоди № 3 від 31.03.2020, відповідно до якої сторони погодили, що починаючи з дати її підписання при виконанні умов договору останні будуть здійснювати документообіг у формі електронних документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи зазначеної у п. 1.1. цієї додаткової угоди, а саме «M.E.DOC».
Згідно з п. 2.10 додаткової угоди № 3 сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані сторонами з використанням ЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування.
Тобто, сторонами було погоджено можливість обміну документів із використанням ЕП.
Відповідно до п. 2.5. додаткової угоди № 3 Е-документи (акти приймання-передачі газу) вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП споживачем Е-документа, отриманого від постачальника з нанесеним ЕП.
Відповідач заперечував факт дійсності паперової копії спірних актів приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим оригінали наданих позивачем актів були досліджені судом апеляційної інстанції.
Так, на компакт-диску містяться файли, зокрема, із назвою «АКТ приймання-передачі №РГК81019114 від 31.10.2021.pdf», «АКТ приймання-передачі №РГК81021688 від 30.11.2021.pdf», «АКТ приймання-передачі №РГК81023606 від 31.12.2021.pdf» у форматі CADES, що є оригіналами електронних доказів у розумінні ст. 96 ГПК України.
CAdES (CMS Advanced Electronic Signatures) - це стандарт для електронних підписів, що базується на криптографічній технології CMS (Cryptographic Message Syntax) та використовує розширення, що дозволяють підписувачам включати додаткову інформацію в електронний підпис, яка забезпечує можливість верифікації підпису.
Відповідно до п. 4 спільного наказу Міністерства цифрової трансформації України та Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 30.09.2020 № 140/614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2020 р. за № 1039/35322 «Про встановлення вимог до технічних засобів, процесів їх створення, використання та функціонування у складі інформаційно-комунікаційних систем під час надання кваліфікованих електронних довірчих послуг» експертній групі розвитку електронних довірчих послуг директорату функціонального розвитку цифровізації Міністерства цифрової трансформації України з метою забезпечення інтероперабельності та технологічної нейтральності національних технічних рішень у сфері електронних довірчих послуг, а також недопущення їх дискримінації, взаємного визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів, що використовуються під час надання юридично значущих електронних послуг, забезпечити функціонування програмно-технічного комплексу центрального засвідчувального органу та захисту інформації, що в ньому обробляється, відповідно до вимог законодавства, шляхом впровадження на офіційному вебсайті центрального засвідчувального органу:
1) програмного забезпечення для створення та перевірки уніфікованих форматів удосконалених електронних підписів (CAdES, PAdES, XAdES), а також контейнерів електронних документів (ASiC), що відповідають вимогам національних стандартів, визначених у пунктах 11-23 Переліку (далі - інструмент створення та перевірки удосконалених електронних підписів).
Функціонал інструменту створення та перевірки удосконалених електронних підписів забезпечує:
створення контейнерів електронних документів (ASiC), перевірку електронних документів, створених у результаті побудови контейнерів електронних документів (ASiC);
створення та перевірку удосконаленого електронного підпису CAdES;
створення та перевірку удосконаленого електронного підпису PAdES;
створення та перевірку удосконаленого електронного підпису XAdES;
інтеграції технічних рішень з інформаційно-телекомунікаційною системою центрального засвідчувального органу, інтегрованою системою електронної ідентифікації та іншими інформаційно-телекомунікаційними системами.
Здійснивши за допомогою сервісів на сайтах ЦЗО та надавача «Дія» (за посиланнями: czo.gov.ua/verify або ca.diia.gov.ua/verify) перевірку електронного підпису на наданих позивачем оригіналах електронних доказів, а саме акті приймання-передачі №РГК81019114 від 31.10.2021, акті приймання-передачі №РГК81021688 від 30.11.2021, акті приймання-передачі №РГК81023606 від 31.12.2021, колегія суддів встановила, що відповідні файли були підписані позивачем та відповідачем шляхом проставлення електронного підпису та електронної печатки сторін, що, зокрема, також було досліджено судом разом із сторонами у судовому засіданні 25.07.2023.
А тому, з огляду на викладене вище, колегія суддів приймає як належні докази додані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі №РГК81019114 від 31.10.2021, №РГК81021688 від 30.11.2021, №РГК81023606 від 31.12.2021, на підтвердження факту поставки позивачем відповідачу природного газу.
У відповідності до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим доводи відповідача про не доведення позивачем його права власності на товар колегія суддів відхиляє.
Твердження відповідача, що відповідно до п. 2.1.2 договору постачання газу за цим договором не здійснюється у разі наявності у споживача перед постачальником заборгованості по оплаті природного газу за минулі періоди, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність/відсутність заборгованості споживача за минулі періоди не нівелює та не припиняє обов'язку позивача з поставки газу на підставі умов відповідного договору, що прямо передбачено п.п. 1.2.-1.3. договору.
Колегія суддів також враховує п. 18 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 (в редакції на момент укладення договору), відповідно до якого постачальник має право, зокрема, укласти договір постачання природного газу з будь-яким споживачем та за відсутності простроченої заборгованості споживача за природний газ перед діючим постачальником поставити природний газ споживачу в періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником.
Тобто, відсутність простроченої заборгованості споживача є однією із умов, необхідної для укладення договору.
Згідно п. 13 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі, зокрема, проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором.
Проте, сам факт наявності простроченої заборгованості не є достатньою підставою для припинення постачання природного газу, адже у п. 14 розділу ІІ Правил передбачено певну процедуру припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу.
Більше того, у разі порушення споживачем строків та порядку оплати вартості спожитого газу у постачальника виникає право, а не обов'язок на припинення газопостачання.
Доводи відповідача, що він не надавав позивачу будь-які акти про фактичні обсяги розподіленого (протранспортованого) природного газу за жовтень, листопад, грудень 2021, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно п. 2.3. договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п. 4.1 Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.
За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем відповідно до вимог кодексу ГРМ (п. 2.5.1. договору)
На підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 2.5.2. договору)
Таким чином, ненадання споживачем актів про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу за розрахунковий період не позбавляє позивача права скласти акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий період на підставі отриманих даних від Оператора ГТС.
Твердження відповідача, що позивачем не надано доказів дотримання порядку визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами, спростовується підписаними без зауважень та заперечень актами приймання-передачі №РГК81019114 від 31.10.2021, №РГК81021688 від 30.11.2021, №РГК81023606 від 31.12.2021.
Що стосується доводів відповідача, що стосовно бенефіціарного власника позивача застосовані персональні санкції на підставі Указу Президента України № 266/2021 від 24.06.2021, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України «Про санкції» така санкція як зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань (п.5 ч.1 ст.4 Закону «Про санкції») застосовується до осіб, які внесені до санкційного списку.
Позивач, як юридична особа, до такого списку не внесений. Отже підстави для несплати заборгованості у відповідача відсутні.
Колегія суддів також враховує, що відповідач частково розраховувався за поставлений газ, що вбачається із банківської виписки з рахунку позивача, яка долучена до позовної заяви, у зв'язку з чим неоплаченими залишились 555 775,39 грн.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 4.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.
За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
А тому, оскільки позивачем належними доказами довів факт поставки відповідачу природного газу, за який відповідач розрахувався часткового, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 555 775,39 грн заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням останнім свого обов'язку з оплати поставленого газу.
Стосовно нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19, якщо сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Тобто, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Водночас, як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, останній здійснив їх нарахування за період з 11.11.2021 по 16.11.2021 та за період з 14.12.2021 по 22.12.2021, тобто такі нарахування здійснені за неповний місяць, що не узгоджується з практикою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19.
А тому, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за загальний період з 11.11.2021 по 07.09.2022, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 13 403,75 грн. та інфляційних витрат у сумі 113 078,80 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі № 927/910/22 - скасуванню з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі № 927/910/22 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2023 у справі № 927/910/22 скасувати, ухваливши нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча компанія "Ясен" (14037, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Громадська, будинок 41 А; код ЄДРПОУ 00381048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; код 38863790) заборгованість у сумі 555 775,39 грн., 3 % річних у сумі 13 403,75 грн., інфляційні витрати у сумі 113 078,80 грн. та судовий збір за подачу позову у сумі 10 233,87 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Продовольча компанія "Ясен" (14037, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Громадська, будинок 41 А; код ЄДРПОУ 00381048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2; код 38863790) 15 350,81 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.
7. Матеріали справи №927/910/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 27.07.2023
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко