вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" липня 2023 р. Справа№ 910/13982/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Мудрак Р.Р.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.07.2023,
розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 (повний текст складено 28.04.2023)
у справі №910/13982/22 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська Автомобільна Корпорація»
до Київської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «Українська Автомобільна Корпорація» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі, відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 21.05.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №561, площею 12,6985 га кадастровий номер 8000000000:90:118:031, площею 0,2881 га кадастровий номер 8000000000:90:118:032, площею 0,1721 га кадастровий номер 8000000000:90:118:033, які розташовані у Голосіївському районі м. Києва по вул. Новопирогівська, 58, у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради №5449/5490 від 13.09.2022 «Про внесення змін до рішення Київради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 встановлено ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в розмірі 0 відсотків, тобто на вказаний період змінено розмір орендної плати, що є підставою для внесення відповідних змін до спірного договору, проте відповідач відмовляється внести відповідні зміни до укладеного із позивачем договору оренди земельної ділянки.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 позов задоволено частково.
Визнано укладеною додаткову угоду між Приватним акціонерним товариством «Українська Автомобільна Корпорація» та Київською міською радою до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №561, площею 12,6985 га кадастровий номер 8000000000:90:118:031, площею 0,2881 га кадастровий номер 8000000000:90:118:032, площею 0,1721 га кадастровий номер 8000000000:90:118:033, які розташовані у Голосіївському районі м. Києва по вул. Новопирогівська, 58, в наступній редакції:
Додаткова угода
До договору оренди земельної ділянки від 21.05.2003
м. Київ дата
Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код 22883141), (далі - орендодавець), в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, з однієї сторони, та Приватне акціонерне товариство «Українська Автомобільна Корпорація» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 15/2, код 03121566) (далі - орендар) в особі голови правління Васадзе Таріеля Шакровича, з іншої сторони, надалі разом іменуються сторони, а кожна окремо сторона, керуючись рішенням КМР від 13.09.2022 № 5449/5490 «Про внесення змін до рішення КМР від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва», уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2003, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрованого в реєстрі за №561 про наступне:
1) Доповнити п. 2.2 розділу 2 договору «Орендна плата» новим підпунктом наступного змісту:
« 2.2.1 з 01.03.2022 по 31.05.2022 застосовується ставка орендної плати за земельну ділянку в розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки».
2) Ця додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили та є невід'ємною частиною договору.
3) Усі інші умови договору, не змінені та не доповнені умовами цієї додаткової угоди, залишаються чинними та обов'язковими до виконання.
Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства «Українська Автомобільна Корпорація» 1 240,50 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку, що позивачем доведена наявність законодавчо визначених підстав для внесення змін до умов договору оренди про зменшення розміру орендної плати на підставі прийнятого відповідачем рішення від 13.09.2022 № 5449-5490.
Водночас, позовні вимоги задоволено частково, оскільки редакція, в якій позивач просив укласти договір і яка надсилалась відповідачу листом №150/14 від 20.10.2022 була розроблена стосовно змін в договорі на підставі згоди сторін, поряд з цим спір у даній справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеної додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, яка містить посилання на те, що: сторони дійшли взаємної згоди; додаткова угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін; додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, враховуючи наступне. Так, редакція такого договору не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим рішенням, 15.05.2023 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що рішення Київської міської ради №5449/5490 від 13.09.2022 «Про внесення змін до рішення Київради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» не містить зобов'язань переглядати орендні ставки в договорах оренди землі та вносити зміни до раніше укладених договорів шляхом укладення додаткових угод.
Позивачем, у свою чергу, не зазначено, яке саме його право (інтерес) порушено та яким чином визнання додаткової угоди укладеною може захистити його права (інтереси).
Також в апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на те, що 20.04.2023, з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок, Київською міською радою прийнято рішення «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва» №6311/6352 (копія долучена до апеляційної скарги), зміст якого, на переконання скаржника, свідчить про те, що позивач передчасно звернувся до суду із позовом у даній справі.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Північного апеляційного господарського суду 27.06.2023, зазначає, що після прийняття Київською міською радою рішення №5449/5490 від 13.09.2022 товариство, як орендар, зобов'язане сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки, встановленої орендодавцем у рішенні №5449/5490 від 13.09.2022 у розмірі нуль відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак, відповідач залишив без задоволення пропозицію позивача укласти додаткову угоду, викладену у листі від 20.10.2022 №150/14, відповідно, лише звернення до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди може бути належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
Стосовно рішення Київської міської ради «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва» №6311/6352 від 20.04.2023, то його зміст свідчить фактично про те, що відповідач самостійно усунув підстави, які свого часу вважав суттєвими для розгляду справи, та перешкоди, що на його думку унеможливлювали реалізацію раніше прийнятого рішення №5449/5490 від 13.09.2022.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Листом судді Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13982/22.
31.05.2023 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 заяву про самовідвід суддів Руденко М.А., Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю. від розгляду апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 задоволено; матеріали справи №910/13982/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-07/434/23 від 12.06.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 18.07.2023.
Суд у судовому засіданні 18.07.2023, дослідивши наявні матеріали справи, з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також у статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, долучив до справи на стадії апеляційного розгляду документ, поданий відповідачем разом із апеляційною скаргою (рішення КМР «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва» №6311/6352 від 20.04.2023), проте його оцінка буде здійснена судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.
У контексті долучення вказаного документу до матеріалів справи колегією суддів враховано, що останній фактично не встановлює нових обставин, а лише уточнює механізм реалізації рішення КМР №5449/5490 від 13.09.2022.
За результатами проведеного у справі 18.07.2023 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 18.07.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
21.05.2003 між Київською міською радою (орендодавець) та Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (правонаступником якого є позивач у даній справі) (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі, Договір).
Відповідно до пункту 1 вказаного Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 14.03.2002 №300/1734 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки, місцерозташування: вул. Новопирогівська, 58 у Голосіївському районі м. Києва, загальним розміром 13,1587 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд та під'їзних залізничних колій філіалу АТ «Українська автомобільна корпорація» «Київський головний центр УкрАВТО» у межах, які перенесено в натурі (на місцевості) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною цього договору, з них земельна ділянка кадастровий номер 90:118:031, розміром 12,6985 га, земельна ділянка кадастровий номер 90:118:032 розміром 0,2881 га, земельна ділянка кадастровий номер 90:118:033 розміром 0,1721 га.
Згідно пункту 2.1. Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю орендну плату у грошовій формі незалежно від результатів своєї діяльності.
Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. У випадку коли будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам (крім державних, комунальних підприємств та громадських організацій), орендна плата встановлюється у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок або їх частин, що припадає на орендованій площі будівель і споруд або їх частин (пункт 2.2. Договору).
Згідно з пунктом 2.3. Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін (шляхом внесення змін до договору) за винятком випадку, передбаченого пунктом п'ятим цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.
Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та їх індексація проводяться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством (пункт 2.4. Договору).
Відповідно до пункту 5 Договору орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку.
Згідно пункту 15 Договору останній набуває чинності з дня його державної реєстрації.
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 21.05.2003 за №561 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 09.02.2004 за №79-6-00116.
Пунктом 19.13. рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» установлені мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення.
13.09.2022 Київською міською радою прийнято рішення №5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (далі Рішення від 13.09.2022), відповідно до пункту 1.3. якого пункт 19.13. вищевказаного рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 було доповнено абзацом, згідно з яким установлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.
З огляду на прийняття Рішення від 13.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №150/14 від 20.10.2022, в якому просив укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2003, зокрема, в частині внесення змін до розміру орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельні ділянки у розмірі 0 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, до вказаного листа позивачем додано проект договору про внесення змін, підписаний зі сторони позивача, що підтверджується описом вкладення від 20.10.2022, а також фіскальним чеком та накладною.
У відповідь на вказаний лист позивача Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано відповідь №05715-13748 від 12.11.2022, в якій останнім вказується на те, що вищевказані рішення Київської міської ради не містять обов'язку внесення відповідних змін до договору оренди. Крім того, вказано на необхідність нотаріального посвідчення вказаного договору. У зв'язку з викладеним, пропозиція про підписання додаткової угоди не може бути задоволена.
З огляду на те, що відповідач відмовив позивачу у підписанні спірної додаткової угоди, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив визнати укладеною додаткову угоду до Договору у редакції, наведеній у позовній заяві.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що рішення Київської міської ради не містить обов'язку щодо внесення відповідних змін до договору оренди, позивачем не доведено порушення його права, не наведено обставин, яким чином визнання укладеної додаткової угоди може захистити право або інтереси позивача у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справіSunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
За змістом положень частин 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
Частинами 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (частина 2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3); у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4).
Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
У статті 30 Закону України «Про оренду землі» визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Отже, враховуючи положення статті 632 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про оренду землі», за загальним правилом зміна умов договору, у тому числі стосовно розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, установлених умовами договору або в силу закону.
Як встановлено п. 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Згідно з п. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Як визначено п. 288.4 вказаної статті Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Оскаржуючи рішення суду про задоволення позовних вимог у даній справі, Київська міська рада стверджує, що рішення №5449/5490 від 13.09.2022 «Про внесення змін до рішення Київради №3704/3745 від 09.12.2021 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» не містить зобов'язань переглядати орендні ставки в договорах оренди землі та вносити зміни до раніше укладених договорів шляхом укладення додаткових угод.
Колегією суддів відхиляються такі доводи скаржника з огляду на наступне.
Так, Київською міською радою як орендодавцем за Договором прийнято нормативний акт, яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022. При цьому таке рішення прийнято відповідачем 13.09.2022, тобто, після погодження сторонами у Договорі розміру орендної плати. Вказане рішення не містить будь-яких вказівок на те, за якими саме договорами оренди земельних ділянок комунальної власності застосовується вказана ставка орендної плати, а за якими ні, однак його зміст свідчить про те, що воно стосується всіх договорів оренди, які діяли у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.
При цьому, як уже наголошувалось, згідно з положеннями законодавства України підставою для сплати орендної плати, зокрема, за земельні ділянки комунальної власності є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування. Разом з тим, саме таке рішення органу місцевого самоврядування є підставою для внесення змін до умов договору.
Колегія суддів зазначає про те, що у спірних правовідносинах відповідач, як орендодавець за Договором, з одного боку встановив нову більш вигідну ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, а з іншого боку, ухиляючись від укладення відповідної додаткової угоди, саме з огляду на яку орендар і матиме можливість сплачувати нову ставку орендної плати, не вчиняє дій, які надають його орендарю права на застосування такої ставки, що безумовно свідчить про порушення відповідачем принципу «належного урядування» та заборони суперечливої поведінки.
Такі дії відповідача (встановлення більш вигідної ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.03.2022 по 31.05.2022 та не вчинення дій, які нададуть орендарю можливість сплачувати орендну плату за ставкою, яка визначена самим відповідачем та стосується і умов укладеного з позивачем Договору) є суперечливими і такими, що порушують права позивача як орендаря за спірним Договором оренди й фактично нівелюють дію рішення КМР №5449/5490 від 13.09.2022, яке є чинним та не скасоване.
У контексті спірних правовідносин колегія суддів також звертає увагу, що 20.04.2023 Київською міською радою прийнято рішення №6311/6352 «Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва», на яке робить посилання і сам відповідач в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно із частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
У преамбулі рішення Київради №6311/6352 зауважено, що відповідно до статей 140, 144 Конституції України, Законів України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, керуючись рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 N242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», рішеннями Конституційного Суду України від 26.03.2002 №6-рп/2002 та від 16.04.2009 №7-рп/2009, з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок Київська міська рада вирішила наступне.
Враховуючи те, що підпунктом 19.13 пункту 19 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» встановлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотків, орендарям земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва забезпечити укладення відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва (пункт 1 рішення Київради №6311/6352).
Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомити орендарів земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва про прийняття цього рішення за допомогою засобів поштового зв'язку (АТ «Укрпошта») шляхом відправлення рекомендованих листів із повідомленням про вручення (пункт 2 рішення Київради №6311/6352).
У разі якщо під час дії воєнного стану або протягом одного року з дня припинення або скасування воєнного стану у встановленому порядку орендар не забезпечив вжиття заходів для укладення додаткової угоди, визначеної пунктом 1 цього рішення, вважається, що пропозиція про укладення додаткової угоди відхилена (пункт 3 рішення Київради №6311/6352).
Уповноважити директора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підписання від імені територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, передбачених цим рішенням та щоквартально надавати Київській міській раді інформацію про підписання додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок (пункт 4 рішення Київради №6311/6352).
Таким чином, положення пунктів 1-3 наведеного рішення Київради №6311/6352 додатково спростовують доводи заявника апеляційної скарги про відсутність у Київради обов'язку вносити зміни до вже існуючих договорів оренди.
Такий обов'язок щодо невизначеного кола орендарів земель комунальної власності Київська міська рада встановила самостійно, ухваливши рішення №5449/5490 від 13.09.2022 та надавши орендарям землі пільгу у період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, визначивши, що у ці місяці застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.
Отже, позивачем, з огляду наявність законодавчо визначених підстав для внесення змін до умов договору про зменшення розміру орендної плати на підставі прийнятого відповідачем рішення від 13.09.2022 №5449-5490, у даному спорі доведено, що його права та інтереси були порушені відмовою відповідача від укладення такої додаткової угоди з огляду на те, що підставою для сплати орендної плати є саме умови договору оренди. Ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме визнання укладеною додаткової угоди до Договору.
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач просив суд визнати укладеним додаткову угоду до договору в запропонованій ним редакції, яка й надсилалась відповідачу листом №150/14 від 20.10.2022.
Однак, слід зазначити, що така редакція була розроблена стосовно змін в договорі на підставі згоди сторін, поряд з цим, спір у даній справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеної додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, яка містить посилання на те, що вказана додаткова угода укладається за взаємної згоди сторін.
Також колегія суддів зауважує на тому, що частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Строк набрання рішенням законної сили встановлений статтею 241 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
У справі №6-325цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що внаслідок зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінився розмір орендної плати за користування нею, тому договір щодо розміру орендної плати слід вважати зміненим з 01 січня 2014 року (тобто з дати зміни розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки - примітка суду).
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №921/530/18 відступила від наведеного вище правового висновку Верховного Суду України та зазначила про те, що, якщо договір змінений судом, то відповідне договірне зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).
Отже, умова додаткової угоди про те, що вона набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін не може бути визнана укладеною, про що вірно наголосив суд першої інстанції.
Також не вбачається за можливе визнати укладеною умову додаткової угоди про те, що додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, так як у спірному випадку додаткова угода не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська Автомобільна Корпорація» у даній справі є правильними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги відповідача жодним чином не спростовують зазначених висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі.
Доводи апеляційної скарги Київської міської ради не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Київської міської ради є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у справі №910/13982/22 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Київську міську раду.
Матеріали справи №910/13982/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2023.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка