вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" липня 2023 р. Справа№ 910/13281/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Зорі В.С.
за участю представників сторін згідно з протоколу судового засідання
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023
у справі № 910/13281/22 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІЗ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ»
про стягнення 928 324,27 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» про стягнення 928 324,27 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 910/13281/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІЗ» 3% річних у розмірі 93882,34 грн, інфляційні втрати у розмірі 834170,62 грн та судовий збір у розмірі 13920, 80 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольнючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та дійшов висновку про обґрунтованість нарахування і стягнення з нього інфляційних втрат і 3% річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Водночас суд зазначив, що розрахунок позивача є арифметично неправильним, а тому за перерахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних у сумі 93 882,34 грн, інфляційні втрати у сумі 834 170,62 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 910/13281/22 та ухвалити нове.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим зробив хибні висновки щодо часткового задоволення позовних вимог. Так, судом не прийнято до уваги, що умовами укладеного договору поставки сторони не передбачили нарахування та розмір відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання, тоді як п.5.2 Договору передбачено стягнення пені, строк нарахування якої в порядку ст. 232 ГК України закінчується через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Також в апеляційній скарзі апелянт зазначав, що Рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2022 у справі № 910/16676/21 фактично виконано.
Крім того, викладені в мотивувальній частині рішення обставини, а саме порушення АТ КБ «Приватбанк» грошового зобов'язання, не відповідають дійсності, оскільки АТ КБ «Приватбанк» не є стороною у справі, тобто судом порушено вимоги п. 6 ч.1 ст. 238 ГПК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких сторона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ», а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Узагальнені доводи позивача зводяться до того, що оскаржуване рішення прийнято на підставі вірної оцінки наявних у справі доказів з вірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, вказував позивач, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто 3 % річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Житомирські Ласощі» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/13281/22 та призначено апеляційний розгляд справи № 910/13281/22 в судовому засіданні на 07.06.2023 о 11 год. 00 хв.
Судове засідання у справі № 910/13281/22, призначене на 07.06.2023 о 11 год. 00 хв. не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 апеляційний розгляд справи 910/13281/22 призначено на 19.07.2023 о 11 год. 30 хв.
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі
14.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІЗ" (постачальник, позивач) укладено договір поставки №14/05-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцю товар - какао порошок, в певній кількості, відповідної якості і за ціною вказаною в специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі (п.1.2. договору).
У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що покупець оплачує товар поставлений постачальником за ціною вказаною в специфікації, та/або видаткових накладних, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.3. Договору покупець здійснює оплату на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) календарних днів з дня поставки товару, але не пізніше наступної поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначені в розділі "Реквізити Постачальника" цього договору. Порядок та умови оплати товару покупцем може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.
Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату товару, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми за кожен день прострочення.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року. У випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії цього договору письмово не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір, то цей договір вважається пролонгованим на той строк і на тих же умовах (п.7.1., 7.5. договору).
У зв'язку зі неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" (відповідачем) грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару по договору поставки №14/05-1 від 14.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІЗ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" заборгованість у сумі 3500977,00 грн, 3% річних у сумі 196659,92 грн та інфляційні втрати у сумі 453625,72 грн, а також на підставі п. 5.2. договору пеню у сумі 237 416,22 грн.
Під час розгляду справи № 910/16676/21, судом встановлено неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару у сумі 3300977,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/16676/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022, закрито провадження у справі № 910/16676/21 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 200000,00 грн, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЛІЗ" основний борг у сумі 3300977,00 грн, пеню у сумі 234467,49 грн, 3% річних у сумі 194835,28 грн, інфляційні втрати у сумі 451444,93 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 65725,87 грн, в іншій частині позову відмовлено.
На примусове виконання рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/16676/21, 16.11.2022 видано відповідний наказ.
Згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою за період з 01.11.2022 по 22.11.2022 на виконання рішення суду у справі910/16676/21 відповідачем сплачено 22.11.2022 грошові кошти у загальній сумі 425356,08 грн.
Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором поставки №14/05-1 від 14.05.2019, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/16676/21, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 94153,65 грн та інфляційні втрати у сумі 834170,62 грн, нараховані за період з 14.12.2021 по 22.11.2022.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 Цивільного кодексу України, за приписами якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Доводи апеляційної скарги про те, що умовами укладеного договору поставки сторони не передбачили розмір відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання, тоді як п.5.2 Договору передбачено стягнення пені, строк нарахування якої в порядку ст. 232 ГК України закінчується через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано є неспроможними, оскільки інфляційні втрати та 3 % річних в розумінні положень ч. 2 ст. 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, які позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.12.2010 у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Разом із тим відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.
Отже, за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16).
Враховуючи наведене колегія суддів погоджуєтсья з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено обставини прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки №14/05-1 від 14.05.2019, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/16676/21 за період з 14.12.2021 по 21.11.2022, оскільки рішення суду у справі 910/16676/21 відповідачем виконано 22.11.2022, що підтверджується банківською випискою на суму 4258356,08 грн., отже наявні підстави для застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Подібна правова позиція викладена в Постанові Касаційного господарського суду від 23.10.2018 у справі №913/70/18, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (провадження № 14-16цс18).
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що він арифметично вірний.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення порушено вимоги п. 6 ч.1 ст. 238 ГПК України, оскільки у резолютивній частині рішення зазначено про порушення АТ КБ «Приватбанк» грошового зобов'язання та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України відхиляються судом як неспроможні, оскільки зазначені обставини є опискою в розумінні вимог ст. 243 ГПК України та можуть бути виправлені судом першої інстанції, тоді як порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» грошового зобов'язання за договором №14/05-1 від 14.05.2019 встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/16676/21, яке набрало законної сили.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Висновок суду
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного апелянтом судового рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
а таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ».
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/13281/22 залишити без змін.
3. Матеріали справі №910/13281/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 25.07.2023
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко