ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1800/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023
по справі №916/1800/23
за позовом Громадської організації "Товариство "Восток"
до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області
про стягнення 50000,00 грн. моральної шкоди,
(суддя першої інстанції: Сулімовська М.Б., дата та місце прийняття ухвали: 12.06.2023, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 вирішено позовну заяву Громадської організації "Товариство "Восток" (далі - ГО «Товариство «Восток») вважати неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ГО «Восток» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Так, апелянт вказує, що ним в заяві про усунення недоліків зазначено, що в додатках до позовної заяви надано докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу відповідно до приписів ст.164 Господарського процесуального кодексу України та ст.172 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, апелянт вказує, що ним засвідчено копії доказів відповідно до приписів п.8 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України.
На переконання заявника апеляційної скарги, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості в будь-якій формі відмовити у прийнятті до розгляду позовної заяви, в якій, на думку суду, позовні вимоги сформульовано неправильно.
ГО «Товариство «Восток» вказує, що недоліки позову не є настільки значимими, щоб перешкоджати суду розглянути позовну заяву по суті та можуть бути усунуті у підготовчому судовому засіданні.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про повернення позову, проявив надмірний формалізм та порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що у відповідності до ст.280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23; вирішено розглянути апеляційну скаргу ГО "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до вимог ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ГО "Товариство "Восток" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Одеській області про стягнення 50000,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем завдань поліції з надання поліцейських послуг у сфері охорони прав і свобод людини, невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/3793/20 від 18.11.2020.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, шляхом надання до суду:
- уточненої позовної заяви із зазначенням: ідентифікаційного коду відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області; відомостей щодо доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), а також щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- належним чином оформлених доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї доказів - опис вкладення у цінний лист (з номером поштового відправлення та поіменним переліком документів), фіскальний чек та поштову накладну (в оригіналі);
- всіх документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020).
З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що вказана ухвала суду була направлена позивачу за адресою, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
09.05.2023 до суду першої інстанції від ГО "Товариство "Восток" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 вирішено позовну заяву ГО "Товариство "Восток" вважати неподаною та повернуто позивачу
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що вимоги суду в частині надання позивачем доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу (опис вкладення у цінний лист, поштова накладна, фіскальний чек) не виконані.
Крім того, суд вказав, що позивачем належним чином оформлені докази надсилання копії позовної заяви з додатками надано не було, а для усунення означених недоліків позивачу слід надати до суду належним чином засвідчені копії доказів, доданих до позовної заяви, що не було виконано.
При цьому, суд додатково наголосив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, з огляду на введення в Україні воєнного стану або з інших підстав. Приймаючи до уваги, що визначений судом в ухвалі від 08.05.2023 максимально допустимий строк для усунення недоліків позовної заяви позивача сплив, позивач своїм правом скористався на власний розсуд, недоліки позовної заяви усунув частково, суд дійшов висновку, що позовну заяву ГО "Товариство "Восток" слід вважати неподаною і повернути позивачу.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви ТОВ ГО «Товариство «Восток», з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються докази надсилання іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що за пунктом 8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 11 Правил №270).
Відповідно до п.59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Пунктом 61 Правил №270, зазначено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
З наведеного вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою, на позивача покладений обов'язок додати документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позову і доданих до нього документів листом з описом вкладення, який має містити номер поштового відправлення. Саме зазначення такого номеру є обов'язковим для виконання вимог Господарського процесуального кодексу України про належне надсилання позовної заяви та документів іншій стороні.
Правові висновки щодо необхідності наявності номеру поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/28408/15, від 26.03.2020 у справі №910/9962/16 та від 24.12.2020 у справі №916/2110/20.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. 7 Господарського процесуального кодексу України.
Так, місцевий господарський суд в ухвалі від 08.05.2023 зазначив позивачу, що звертаючись до Господарського суду Одеської області з позовом позивач відобразив наступну дату підписання цього позову - 18.04.2023.
Разом з тим, в якості доказів надсилання копії позову з додатками позивач надав до суду опис вкладення у цінний лист, датований 15.04.2023 (тобто, за три дні до дати підписання даного позову) та фіскальний чек, датований 18.04.2023.
Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що з наданого позивачем фіскального чеку не вбачається можливим встановити, що, та в якому обсязі направлено відповідачу у даній справі, а наданий опис вкладення у цінний лист від 15.04.2023 не може бути доказом направлення відповідачу копії позовної заяви від 18.04.2023. Інших доказів, зокрема, поштової накладної, матеріали справи не містять. Також вірними є висновки суду першої інстанції про те, що з наведених доказів не вбачається, що опис вкладення у цінний лист про направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї доказів і фіскальний чек взагалі стосуються одного і того ж відправлення.
Фіскальний чек в силу положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є розрахунковим документом, який підтверджує лише факт надання послуг поштового зв'язку, їх оплату та не може бути належним доказом виконання учасником справи вимог ст.ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України щодо відправлення позивачу копії позовної заяви, оскільки таким доказом може вважатися лише опис вкладення в цінний лист.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.11.2022 у справі №870/9/22.
Отже, позивачем не надано до Господарського суду Одеської області опис вкладення документів (із зазначенням номеру поштового відправлення), який би підтверджував направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів, що свідчить про недотримання вимог п.1 ч. 1 ст. 164 та з ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням недотримання позивачем вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України щодо надання до позовної заяви доказів направлення останньої на адресу відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано залишив її без руху з наданням заявнику строку на усунення недоліків позову.
Також суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлення документів" (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ") від 01.07.2020 №144), відповідно до якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Не є доказом засвідчення належним чином ксерокопії документів, доданих до позовної заяви, напис на пакеті документів "прошито та пронумеровано", оскільки даний напис свідчить лише про скріплення (прошиття) певного пакету документів, а не про засвідчення, що дані ксерокопії відповідають оригіналу, як це передбачено п.5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2020).
Відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином засвідчуються або кожний лист окремо, шляхом проставлення печатки "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, або ж шляхом скріплення (прошиття) певного пакету документів з відповідним написом "прошито та пронумеровано" та на звороті такого напису ставиться печатка "Згідно з оригіналом" із вказівкою найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правильно звернув увагу позивача, що для усунення означених недоліків позивачу слід надати до суду належним чином засвідчені копії доказів, доданих до позовної заяви, однак в цій частині також позивачем не виконано вимоги суду.
У контексті приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З огляду на вищевикладене та враховуючи той факт, що ТОВ «Товариство «Восток» не було в повному обсязі усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду Одеської області про залишення позовної заяви без руху, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, судова колегія зазначає наступне.
Закріплення на конституційному та галузевому рівнях права на звернення до суду за судовим захистом, з якого найчастіше і виводиться принцип доступності правосуддя, означає, що держава гарантує кожній особі можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, а суд зобов'язаний відкрити провадження у справі та вчинити всі необхідні дії щодо надання такого захисту. Проте це не означає, що держава не може на рівні галузевого законодавства передбачити умови, додержання яких внаслідок специфічності діяльності щодо здійснення правосуддя є необхідним для реалізації вказаного права.
Підтвердженням наведеного вище висновку є припис частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України: право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Таким чином, кожен вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав, проте таке звернення повинно підпорядковуватися процесуальним правилам.
Потрібно наголосити і на тому, що доступ до правосуддя стосується не лише позивача, а й відповідача, до якого звернуті певні вимоги. Відповідачу також закон гарантує дотримання його прав, у тому числі щодо відсутності зловживань позивача чи щодо дотримання строків вирішення спору.
В ухвалі від 08.05.2023 суд детально вказав на виявлені недоліки позовної заяви та надав строк для їх усунення. Наведені в зазначеній ухвалі приписи процесуального закону є цілком чіткими та однозначними.
Попри те, що наведені правила можуть видаватися формальними, це не означає, що їх дотримання не є обов'язковим. Більше того, їх наявність зумовлена потребою в дотриманні певних завдань господарського судочинства, які спрямовані на ефективний, у розумні строки розгляд господарської справи.
Необхідно зауважити, що процесуальний закон визначає за обов'язок позивача надати відповідні підтвердження чи виконати конкретні процесуальні дії саме на стадії відкриття провадження у справі, а не на пізніших стадіях господарського процесу. Суд та інші учасники справи не повинні виконувати ці дії на стадіях, коли це не передбачено. Інший спосіб розуміння цих процесуальних приписів призводить до затягування господарського процесу та можливого порушення строків вирішення спору.
Суд наголошує, що доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду вказує, що доводи апеляційної скарги зводяться до власного, довільного тлумачення апелянтом норм діючого процесуального законодавства, та не відповідають ані встановленим нормам Господарського процесуального кодексу України, ані висновкам Верховного Суду з цього питання, внаслідок чого відхиляються судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвала місцевого суду про повернення позовної заяви є законною, обґрунтованою матеріалами оскарження, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, а тому підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що повернення судом позовної заяви не позбавляє особу права звернення до господарського суду за захистом порушеного права із позовом в загальному порядку, що спростовує твердження апелянта про порушення його права на доступ до правосуддя.
Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені апеляційним судом, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу такою, що постановлена із дотриманням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 - без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство "Восток" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 по справі №916/1800/23 - залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали по справі №916/1800/23 повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош