336/4898/23
3/336/2916/2023
27 липня 2023 року
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Галущенко Ю.А., з участю особи,яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,захисника адвоката Крамаренка А.А.,розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкає за адресою : АДРЕСА_1
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 ч.1 КУпАП,-
Встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 444365 від 18.05.2023 року, складеного відносно ОСОБА_1 ,в ході розгляду матеріалу ЄО 9583 від 13.05.2023 р.був виявлений факт невиконання батьківських обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_2 ,2013 р.н.,який виявився в тому,що остання спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 ,2014 р.н.,а саме подряпала обличчя на дитячому майданчику по вул.Миколи Корищенка буд.34б приблизно о 15.30 год.,за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 184 КУпАП.
При розгляді справи в суді ОСОБА_1 пояснила,що 13.05.2023 р.приблизно о 15.30 год.її донька ОСОБА_4 гуляла у дворі будинку з іншими дітьми,серед яких була і ОСОБА_3 ,яка і раніше неодноразово проявляла агресію як до дітей,так і до дорослих,нецензурно лаялася,вимагала у дітей взяти дома гроші і щось їй купити,а в цей день спровокувала конфлікт з ОСОБА_5 ,душила її руками за горло. Поки ОСОБА_1 підійшла до місця конфлікту,її донька вже йшла додому,з подряпинами на обличчі,розповіла,що ОСОБА_6 з дріб'язкового приводу розпочала бійку,змусивши захищатися. Пізніше в цей день вони вийшли на прогулянку,побачили у дворі поліцію,яку,як з'ясувалося пізніше,викликали батьки ОСОБА_6 . Вважає,що в її діях відсутній склад правопорушення,яке ставиться їй за провину,оскільки її дитина виховується у сім'ї,де для неї створені всі належні умови,дитина вихована,максимально уникає спілкування з ОСОБА_6 ,щодо адекватності якої у всіх мешканців будинку виникли сумніви.
При розгляді справи в суді адвокат Крамаренко А.А.в інтересах ОСОБА_1 заявив клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав,визначених ст.247 КУпАП,зазначивши,що у матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості його підзахисної вчиненні інкримінованого їй правопорушення.
Всебічно вивчивши матеріали справи,з урахуванням досліджених доказів,суддя встановив, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення,яке ставиться їй за провину,за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» свого підтвердження не знайшла,з огляду на таке.
Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.
Обов'язком суду є забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення,які мають ознаки злочину»,залежно від ступеня їх суспільної небезпеки(рішення у справі «Лутц проти Німеччини»,»Отцюрк проти Німеччини»,»Девеєр проти Бельгії»,»Адольф проти Австрії» та інші),отже,адміністративне обвинувачення має бути доведено державою ,в особі уповноважених на те посадових осіб,а тому особа,яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст.9 Конституції України,ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов'язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти через призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.
З наведеного витікає,що рішення суду буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою,суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом»,який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду,виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Подібне роз'яснення зазначеного принципу надає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини,зокрема,у п.54 рішення від 06.12.2007 р.у справі «Козинець проти України».
Згідно вимог ч. 1 ст. 245, ст. 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, включає: об'єкт, яким є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини; суб'єкт, яким є фізичні особи - батьки, або особи, що їх замінюють; об'єктивну сторону, що виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання, передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад); суб'єктивну сторону, що виражається у ставленні до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 звинувачується в ухиленні від виконання батьківських обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_7 ,2013 р.н.,що виявилося в тому,що остання спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 ,2014 р.н.,а саме подряпала обличчя на дитячому майданчику по вул.Миколи Корищенка буд.34б приблизно о 15.30 год.
В судовому засіданні були досліджені додані до протоколу про адміністративне правопорушення пояснення ОСОБА_8 про обставини конфлікту,який стався 13.05.2023 р.між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ,з вини,на його думку ОСОБА_5 ,яку батьки виховують неналежним чином.
В своїх поясненнях ОСОБА_3 ,2014 р.,пояснила,що 13.05.2023 р.приблизно о 15.30 год.між нею та ОСОБА_10 у дворі будинку,де вони гуляли з іншими дітьми,стався конфлікт,а саме ОСОБА_5 її штовхнула, ОСОБА_6 встала та намагалася дати здачі,захищаючи себе,вони зчепилися у бійку,під час якої ОСОБА_5 подряпала їй повіко,їх розборонили інші дівчата.
В своїх поясненнях ОСОБА_4 ,2013 р.н.,пояснила,що 13.05.2023 р.приблизно о 15.30 год.вона гуляла у дворі з іншими дітьми,хтось штовхнув її в бік ОСОБА_11 та вона на неї впала,після чого ОСОБА_12 почала її ображати нецензурною лайкою,штовхнула і між ними почалася бійка. Розборонили їх подруги ОСОБА_5 ,але ОСОБА_12 не припиняла конфлікту,продовжував ображати нецензурною лайкою матір ОСОБА_5 ,після чого остання пішла додому.
До протоколу про адміністративне правопорушення долучено роздруковане на аркуші формату А4 зображення обличчя невідомої особи жіночої статі з подряпиною в області правого ока.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 ,її батьками є ОСОБА_13 та ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 ,її батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала,що вона мешкає в буд. АДРЕСА_2 ,весною 2022 р.познайомилася з сім'єю ОСОБА_17 ,в тому числі з її донькою ОСОБА_5 ,яка завжди охайна,ввічлива,приємна у спілкуванні,товаришує з сусідськими дітьми,батьки приділяють належну увагу її вихованню та забезпечують належні умови проживання. Протилежним чином охарактеризувала ОСОБА_3 ,зазначивши,що ця дитина провокує конфлікти,її поведінка дуже відрізняється від поведінки інших дітей,вона агресивна без приводу,постійно провокує ОСОБА_5 ,не звертає уваги на зауваження дорослих,лається нецензурно,тероризує всіх своєю поведінкою,на яку звертали неодноразово увагу її матері,але остання виправдовує свою доньку і не вживає потрібних заходів змінити поведінку останньої.
Батьківські обов'язки передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Які саме батьківські обов'язки, із передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, не виконала ОСОБА_1 (об'єктивна сторона) протокол про адміністративне правопорушення не містить, що унеможливлює встановлення форми вини (суб'єктивна сторона) та, які права та інтереси неповнолітніх дітей порушені (об'єкт правопорушення).
Оскільки обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.1), не розкривають суті правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, то підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, немає.
За таких обставин, керуючись положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247 КУпАП,суддя -
Постановила:
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови,а щодо постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,-протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи,щодо якої винесено постанову,може бути поновлено органом(посадовою особою),правомочним розглядати скаргу.
Суддя Ю.А.Галущенко