ЄУН 336/6638/23
провадження № 2-о/336/321/2023
іменем України
27 липня 2023 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,
розглянувши матеріали заяви, поданої в окремому провадженні, у цивільній справі № 336/6638/23 (провадження № 2-о/336/321/2023) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту родинних відносин, -
встановив:
10 липня 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою до заінтересованої особи: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту родинних відносин, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_1 є кровним родичем четвертого ступеня споріднення (двоюрідним племінником) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Ольшана Ічнянського району Чернігівської області, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі.
Заявник в заяві зазначає, що він прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 шляхом подання заяви про прийняття спадщини до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори.
Між ним та спадкодавцем ОСОБА_2 існують родинні відносини четвертого ступеню споріднення. ОСОБА_2 доводиться йому двоюрідною тіткою по батьковій лінії оскільки його та батько ОСОБА_3 та спадкодавець ОСОБА_2 - двоюрідні брат та сестра, а їх матері: ОСОБА_4 (матір батька) та ОСОБА_5 (матір ОСОБА_2 ) рідні сестри. Більш близький родичів спадкодавець ОСОБА_2 не має. Для оформлення спадщини в нотаріальній конторі необхідно довести документами родинні відносини зі спадкодавцем ОСОБА_2 . Однак у нього відсутні всі документи для підтвердження споріднення в позасудовому порядку.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Ухвалою судді від 14 липня 2023 року вказану заяву залишено без руху та надано заявнику строк, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині. В ухвалі суду, зокрема було зазначено, що заявнику необхідно надати докази зареєстрованого місця проживання на час звернення до суду з вказаною заявою, для того щоб визначитися чи підсудна дана справа Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.
На виконання ухвали суду заявником надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та договір дарування житлового будинку укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про те наданий договір не підтверджує зареєстроване місце проживання заявника.
З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 липня 2023 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
З пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами убачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У кожному разі суддя зобов'язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Відповідно до абз 2 п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
В пункті 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що питання про підсудність справ визначається Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема розділом IV - щодо справ окремого провадження.
Відповідно до пункту 44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» - виключну підсудність встановлено для деяких справ окремого провадження.
Статтею 316 ЦПК України визначена підсудність зазначеної категорії справ.
Згідно з ч.1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Так заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно з ч.6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, визначені наступні терміни: - місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (абзац п'ятий статті 3 в редакції Законів від 15.08.2022 р. N 2518-IX).
Відповідно до частини 2 статті 16 Прикінцевих положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Аналізуючи зазначені вище положення чинного законодавства, слідує, що дана категорія справ розглядається за місцем реєстрації заявника.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, відсутня інформація про місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Даних про те, що заявник має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в матеріалах справи не має.
На виконання ухвали суду заявник не надав достовірних відомостей про зареєстроване місце проживання.
З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 липня 2023 року слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що не належить до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Відповідно до положень частин 9 статі 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст. 378 ч. 1 ЦПК України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи, що заявник має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яка відноситься до територіальної юрисдикції Ічнянського районного суду Чернігівської області, керуючись положеннями ч. 1 ст. 316 ЦПК України, вважаю за необхідне цивільну справу №336/6638/23 передати за підсудністю вказаному суду.
Керуючись ст.ст. 31, 187, 258-261, 315-316, 353-355 ЦПК України, суддя,-
постановив:
Матеріали цивільної справи ЄУН № 336/6638/23 (провадження № 2-о/336/321/2023), поданої в окремому провадженні, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту родинних відносин, - передати за підсудністю до Ічнянського районного суду Чернігівської області (місцезнаходження: 16700, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Трудова, 4).
Копію ухвали направити заявнику.
Передачу справи за підсудністю до Ічнянського районного суду Чернігівської області здійснити на підставі даної ухвали не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: Л.В. Петренко