27 липня 2023 року м. Мукачево Справа №303/6829/23
2-з/303/19/23
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 про забезпечення позову,
25 липня 2023 року від ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 , до пред'явлення позову, надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти дії відповідачу ОСОБА_3 або іншим особам щодо відчуження:
- житлового будинку АДРЕСА_1 (загальна площа 316,63 кв. м., житлова площа 115,76 кв. м.) із земельною ділянкою з кадастровим номером 2110400000:01:001:0329, площею 0,0444 га за вищезазначеною адресою;
- квартири АДРЕСА_2 ;
- вантажного фургону малотонажний - загальний, марка «PEUGEOT», модель «BOXER», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Заява обґрунтовується доводами про те, що заявник має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання спільної сумісної власності та поділ майна подружжя. В свою чергу, ОСОБА_3 відмовляється в добровільному порядку здійснити поділ майна та може вчинити дії щодо його відчуження. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких заявник має намір звернулася до суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд констатує наступне.
Матеріали заяви свідчать про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Мукачівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану (свідоцтво серії НОМЕР_2 від 19 липня 1997 року), про що зроблено запис за №289.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка кадастровий номер 2110400000:01:001:0329 за цією ж адресою, а також квартира за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані за ОСОБА_3 .
З наданої відповіді Територіального сервісного центру МВС №2142 від 19.07.2023 №31/7/2-23а/з вбачається, що за ним також зареєстровано транспортний засіб вантажний фургон малотонажний - загальний, марка «PEUGEOT», модель «BOXER», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини суд виходить з того, що відповідно до частин першої та другої ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з аналізу даної норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.
Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
При вирішенні заяви слід зазначити, що заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.
В протилежному випадку, - уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У поданій на розгляд суду заяві ОСОБА_1 зазначено, що вона має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, визнання спірного майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя.
Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь - яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
За наслідками судового розгляду заяви встановлено, що застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будинок, квартиру та транспортний засіб, що перебувають у власності ОСОБА_5 є адекватним та ефективним способом забезпечення позову. Такий вид та спосіб забезпечення є співмірним та достатнім. Наведене узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 756/2609/20.
При цьому, суд вважає, що заборона вчинення дій щодо відчуження майна виключає можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі, адже майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами розгляду справи про розірвання шлюбу, визнання спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, заяву слід задоволити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 81, 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволити.
2. Накласти арешт на:
- житловий будинок АДРЕСА_4 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- вантажний фургон (малотонажний - загальний), марка «PEUGEOT» модель «BOXER», 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 із забороною відчуження вищезазначеного майна ОСОБА_3 або іншими особами.
3. Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
4. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
5. Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
6. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 .
Преставник заявника: ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 .
Особа, яка може отримати статус учасника справи:
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя В.В. Кость