Справа №:362/941/23
"27" липня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Булгакової Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
14.02.2023 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16.02.2023 року позовну заяву залишено без руху.
27.03.2023 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява сторони позивача про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.03.2023 року справу передано на розгляд Дніпровського районного суду м. Києва.
Матеріали справи надійшли до Дніпровського районного суду м. Києва 09.05.2023 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.05.2023 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, а також витребуваний висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору в частині визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2023 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
За змістом позовних вимог позивач просить суд розірвати укладений між подружжям шлюб та визначити місце проживання неповнолітнього сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком (позивачем у справі) за адресою фактичного проживання в АДРЕСА_1 .
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що сторони у справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 27.11.2007 року. Від шлюбу подружжя має спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх кількох років сімейне життя подружжя поступово погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен з подружжя має протилежні погляди на життя, сім'ю та виховання дитини. Подружні відносини припинені, спільне господарство не ведеться. Подружжя має різні характери, між ними відсутнє взаєморозуміння та довіра. З кінця 2021 року сторони проживають за різними адресами. Позивач вважає, що причини, які спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін. Надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки описані вище обставини тривають довгий час, а спроби примиритись не принесли жодних результатів. За твердженням позивача, відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу. Через різні адреси місця проживання сторін, між подружжям досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу разом з батьком. Дитина фактично проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , яку позивач винаймає за договором оренди. Не зважаючи на усну домовленість позивач вважає за доцільне аби факт місця проживання дитини був врегульований судом. Позивач повністю усвідомлює свою відповідальність за виховання та піклуванні про дитину і готовий взяти на себе обов'язок самостійно утримувати й виховувати дитину, створювати для сина належні соціально-побутові умови проживання, піклуватись про його фізичний стан здоров'я, духовний та розумовий розвиток. Проживання сина з батьком є волею та бажанням самої дитини, тому хлопчик висловлює повну згоду на проживання з батьком. Позивач вказує, що має із сином сильний психологічний зв'язок із самого його народження, батько та син прив'язані один до одного та проводять багато вільного часу разом. Позивач зазначає, що не має наміру перешкоджати відповідачці у здійсненні її прав та обов'язків щодо дитини. Згідно акту обстеження умов проживання, квартира у якій проживає позивач разом зі своєю дитиною, відповідає санітарно-гігієнічним нормам, у ній створені належні умови для проживання та перебування дитини. Позивач працює водієм автотранспортного засобу у ТОВ «Агрейн Транс», має хороший стабільний дохід та характеризується позитивно.
До початку проведення судового засідання представник позивача звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі.
Відповідачка до початку проведення судового засідання звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі зареєстрували шлюб 27.11.2007 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 8).
Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).
За змістом наявної в матеріалах справи копії договору оренди житлового приміщення від 10.05.2016 року, позивач винаймає для проживання квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 10).
Згідно Акту обстеження умов проживання №2 від 05.01.2023 року, в квартирі проживає батько та син, у якій наявні необхідні побутові умови проживання та створені умови для виховання і розвитку дитини (а.с. 12).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач працює, має стабільний дохід та позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 13-14).
31.05.2023 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, за яким: «До комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла ухвала Дніпровського районного суду м. Києва щодо надання висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розгляду зазначеного питання комісією встановлено, що батьки дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі. На даний час в Дніпровському районному суді м. Києва розглядається цивільна справа щодо розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. З 2021 року малолітній ОСОБА_3 постійно проживає з батьком ОСОБА_1 , який самостійно займається його вихованням та утриманням. Родина мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби у справах дітей та сім'ї проведено обстеження за вказаною адресою. В ході обстеження умов проживання було встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі, речі побуту та вжитку. Для дитини відведено окрему кімнату, де створено всі належні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. Батько дитини ОСОБА_1 , працює, має стабільний дохід, та можливість створити всі умови для фізичного, духовного та розумового розвитку дитини. Мати дитини ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , не була присутня на засіданні комісії, однак подала заяву до суду в якій вказує, що не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , 2009 р.н., з батьком ОСОБА_1 . На засіданні комісії був присутній малолітній ОСОБА_3 , 2009 р.н., який повідомив, що він бажає і надалі проживати з батьком. Відповідно до Постанови від 24.09.2008 року №866 під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Приймаючи до уваги зазначене вище, керуючись ст. 161 Сімейного кодексу України, враховуючи думку дитини та рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 » (а.с. 50-51).
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
За правилом ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач вказує, що шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться, подружжя разом не проживає.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
Згідно з ст. ст. 21, 24 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнає вимоги про розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків і поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства.
Стосовно вимог про визначення місяця проживання дитини, суд дійшов наступного висновку.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України можна дійти висновку, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до положень ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленими Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Статтею 8 СК України передбачено, що якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Частиною 2 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Станом на час розгляду справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досяг чотирнадцятирічного віку, тож вирішення питання про місце його проживання разом з одним із батьків у судовому порядку є можливим.
Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (ст. 9 СК України).
За змістом ст. 13 СК України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Згідно ст.ст. 3, 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції.
Відповідно до положень ст. 18 СК України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу (ст. 141 СК України).
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ст. 160 СК України).
Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем в повній мірі створено для дитини належні умови для виховання та розвитку, наявне помешкання для спільного проживання дитини з батьком.
Визначаючи місце проживання дитини суд ураховує відповідний висновок органу опіки та піклування, вік дитини, той факт, що хлопчик фактично проживає з позивачем, бере до уваги інтереси дитини в умовах розірвання шлюбу між батьками та їх фактичного окремого проживання, а також враховує, що відповідачка не має заперечень стосовно проживання дитини з батьком.
Будь-яких даних, які б перешкоджали визначенню місця проживання дитини разом з його батьком судом не встановлено і учасниками справи не доводилось.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, відповідно шлюб між сторонами у справі має бути розірваний та визначене місце проживання дитини разом з її батьком - позивачем у справі. Поряд із цим суд не вважає за необхідне зазначати в рішенні суду конкретну адресу проживання сина з батьком, оскільки помешкання у якому вони проживають є орендованим, адреса фактичного місця проживання може змінюватись, тож основним у рішенні суду є те, що суд визначає місце проживання дитини разом з її батьком де б не знаходилась фактична адреса проживання позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76-82, 89, 141, 142, 258-261, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 8, 9, 13, 18, 21, 24, 36, 51, 56, 104, 105, 112, 141, 160, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 27.11.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №549 - розірвати.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 27.07.2023 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_4 ; проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).
Суддя -