Справа № 947/16204/23
Провадження № 1-кс/947/9351/23
21.07.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000620 від 09.09.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка-Новоросійська Саратського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
Як вбачається із матеріалів поданого клопотання, СУ ГУНП в Одеській області під процесуальним керівництвом Одеської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022160000000620 від 09.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Як зазначає сторона обвинувачення, ОСОБА_4 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, організував незаконне переправлення через державний кордон України осіб, яким заборонено виїзд за межі країни під час воєнного стану.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи спільний протиправний умисел, діючи відповідно до заздалегідь розподілених ролей, шукав осіб, які цікавляться незаконним переправленням через державний кордон України, залучивши до вказаних дій ОСОБА_7
19.05.2023 року через мобільний додаток миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram», ОСОБА_7 отримав текстове повідомлення від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в свою чергу дізнався номер телефону, яким користується ОСОБА_7 від його покійного батька - ОСОБА_9 . Під час листування у вищевказаному мобільному додатку, а також розмови із використанням зазначеного мобільного додатку, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що він, разом з іншою особою ( ОСОБА_4 )., може організувати переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску до Республіки Молдова за грошову винагороду. Того ж дня, в ході спілкування, ОСОБА_7 , з метою надання подальших інструкцій ОСОБА_8 в незаконному перетині державного кордону України, призначив останньому зустріч.
Разом з тим, ОСОБА_8 , розуміючи, що запропоновані умови перетину державного кордону є незаконними, повідомив про відомі йому факти до правоохоронних органів, після чого ОСОБА_8 за власною згодою був залучений до проведення слідчих (розшукових) дій та, діючи під контролем правоохоронних органів, погодився на зустріч із ОСОБА_9 .
Надалі, 21.05.2023 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою реалізації свого злочинного плану, перебуваючи неподалік від перетину вулиці Пішонівська та провулку Пішонівський в м. Одесі, зустрівся з ОСОБА_8 та в ході зустрічі повідомив, що в день переправлення через державний кордон України вони повинні зустрітися в обумовленому місці та ОСОБА_8 має передати йому особисто грошові кошти в сумі 6 000 (шість тисяч) доларів США в якості оплати послуги незаконного переправлення через державний кордон України, після чого ОСОБА_7 мав би особисто на автотранспорті відвести ОСОБА_8 за межі м. Одеси, ближче до прикордонної зони та в певному місці останнього повинен забрати ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, які діють спільно із ОСОБА_7 та в його інтересах, та які, відповідно до відведеної їм ролі, повідомлять ОСОБА_8 місце, де йому необхідно перейти через державний кордон України в обхід встановленого законом пункту пропуску «Україна - Республіка Молдова», не повідомляючи при цьому через який саме пункт пропуску буде здійснюватися перетин державного кордону.
В подальшому, 23.05.2023 року в обідній час, ОСОБА_7 , продовжуючи кримінально протиправний умисел, направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, з використанням мобільного додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram», зателефонував ОСОБА_8 та призначив ще одну зустріч, пояснивши це необхідністю повідомлення нових деталей незаконного перетину державного кордону України, які стали відомі ОСОБА_7 від ОСОБА_4 , які діяли в спільних інтересах.
Того ж дня, приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зустрілись неподалік від перетину вулиці Пішонівська та провулку Пішонівському в м. Одесі. В ході зустрічі, ОСОБА_7 роз'яснив, що змінилась сума оплати послуги незаконного пере направлення особи через державний кордон України, та в день переправлення ОСОБА_8 повинен буде передати йому в якості оплати зазначеної послуги 6 500 доларів США. Того ж дня, під час наступної зустрічі в цьому ж місці, ОСОБА_7 зазначив ОСОБА_11 . Про необхідність бути готовим до незаконного виїзду за кордон України 24.05.2023.
Надалі, 25.05.2023 року ОСОБА_7 діючи з тих же мотивів і спонукань, за попередньою змовою з ОСОБА_4 , з метою безпосередньої організації незаконного пере направлення через державний кордон України ОСОБА_8 , в ході розмови з використанням мобільного додатку миттєвого обміну текстовими та мультимедійними повідомленнями «Telegram», надав останньому вказівку про необхідність зустрічі неподалік від магазину «Копійка», що розміщений за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 24/2 та зазначив про необхідність передачі грошових коштів в якості оплати послуги з незаконного переправлення через державний кордон України.
В подальшому, 25.05.2023 року приблизно 17 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу магазину «Копійка» за адресою: м. Одеса, вул. Пішонівська, 24/2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими слідством особами, реалізуючи спільний прямий умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в розмірі 6 500 доларів США, як оплату за організацію перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, які поклав до кишені одягнених на нього шортів. Вказані грошові кошти ОСОБА_7 в той же день повинен був передати ОСОБА_4 , як оплату за організацією останнім незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 .
Далі, ОСОБА_7 на виконання протиправного умислу, з метою реалізації свого спільного злочинного плану з ОСОБА_4 , надав вказівку ОСОБА_8 чекати подальших інструкцій з приводу незаконного перетину державного кордону України.
Однак, зазначені незаконні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були викриті працівниками правоохоронних органів, оскільки ОСОБА_7 було затримано, а незаконна діяльність була припинена.
За викладених обставин, 20.07.2023 року о 06:37 год. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України та в цей же день повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладені вище обставини слідчий за погодженням з прокурором звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні -
Прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі. Щодо розміру застави зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 може мати значну суму грошових коштів, отриману внаслідок вчинення протиправної діяльності в якій він підозрюється, а тому вказаний випадок є виключним.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що ризики зазначені у клопотанні не доведені стороною обвинувачення. Також зазначив, що розмір застави, який просить визначити підозрюваному сторона обвинуваченого є непомірним для його підзахисного. Враховуючи вказані обставини просив відмовити у задоволенні клопотання прокурору та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а якщо слідчий суддя дійде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то визначити заставу у розмірі передбаченому для тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення.
Підозрюваний з пред'явленою йому підозрою не погодився та просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 20.07.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , в ході якого свідок зазначив про спілкування з особами, що здійснюють переправлення осіб через державний кордон України поза пунктом пропуску до Республіки Молдови, за грошову винагороду в сумі 6000 доларів США; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 , в ході якого свідок зазначив про подальші обставини, які слугували затриманню ОСОБА_7 ; протоколом затримання ОСОБА_7 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а також не заперечується самим підозрюваним ОСОБА_7 .
На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані прокурором матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризиків передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що вказані ризики не знайшли свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в умовах воєнного стану, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде безальтернативним для підозрюваного ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 53 680 грн. до 214 720 грн.).
Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі вісімсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 147 200 (два мільйони сто сорок сім тисяч двісті) гривень, посилаючись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 може мати значну суму грошових коштів, отриману внаслідок вчинення протиправної діяльності в якій він підозрюється, а тому даний випадок є виключним.
Слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, проте не вважає вказаний випадок виключним, а прокурором зворотне у судовому засіданні не доведено.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є необґрунтованим, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено необхідність визначення розміру застави у розмірі вісімсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 147 200 (два мільйони сто сорок сім тисяч двісті) гривень, який є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_4 з огляду на те, що останній не має офіційного доходу, а також на ту обставину, що підозрюваний одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей, а тому вважає, щозастава у розмірі 23 (двадцяти трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 63 732 (шістдесят три тисячі сімсот тридцять дві) гривні здатна буде забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.
Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави.
Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12022160000000620 від 09.09.2022 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 17.09.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 23 (двадцяти трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 63 732 (шістдесят три тисячі сімсот тридцять дві) гривні.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 17.09.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1