25.07.2023
Справа № 497/1628/23
Провадження № 3/497/830/23
25.07.2023 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.,
при секретарі - Божевої І.Д.,
захисника - адвоката Караіван К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Болграді адміністративний матеріал відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка Болградського району Одеської області, громадянина України, який офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України (книжка) серії НОМЕР_1 , виданий 04.03.2008 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 163086, ОСОБА_1 , 14.07.2023 року о 22 годині 38 хвилин в с.Олександрівка по вул.Центральній, керував мото VIPER 150, без державного реєстраційного номеру, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження обстеження на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810 на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі відмовився. Відмову зафіксовано на відео носій відповідно до п.2 ст.266 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складено за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник - адвокат Караіван К.І., який здійснює свої повноваження на підставі електронного ордеру серії ВН №1239519 від 25.07.2023 року, в судовому засіданні з викладеним у протоколі не погодився, зазначив, що його клієнтові не були роз'ясненні працівниками поліції його процесуальні права. ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, але був тверезий, коли його зупинили працівники поліції, вони посилалися на порушення правил дорожнього руху та керування мотоциклом без шолома, а коли працівники поліції запропонували йому продув алкотестера Драгер або медичний огляд у медичному закладі він не зрозумів з приводу чого, думав, що саме для складання цього правопорушення, тобто йому не були належним чином роз'яснені причини складання протоколу та необхідності проходження відповідної перевірки на стан алкогольного сп'яніння. На підставі вищевикладеного представник просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст. 247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений:
- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року № 1413/27858 (надалі Інструкція);
- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року N 476, від 28 жовтня 2015 року N 888 (надалі Порядок).
Відповідно до п.2 розд.1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п.3 розд.1 Інструкції,ознаками алкогольного сп'яніння, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно п.4 розд.1 Інструкції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Перелік таких ознак є вичерпним.
Отже, згідно закону, для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп'яніння, передбачені ч.3,ч.4 розд.1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду,зафіксований у визначеному законом порядку(відеозаписом або у присутності двох свідків).
Недотримання цієї процедури має наслідком її недійсність, як те передбачено ч.5 ст. 266 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась.
Такі ж ознаки вказані в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП, під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а у разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
У даному випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння фіксувалась технічними засобами, а тому суд перевіряє дійсність процедури фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння та її відповідність вимогам закону на підставі цього доказу-відеозапису.
Із наявного у справі відеозапису бодікамери поліцейського вбачається, що працівники поліції, зупинили транспортний засіб, на якому рухався ОСОБА_1 .
При цьому поліцейський не встановлював та не перевіряв наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які були потім зазначені у складеному щодо нього протоколі про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП.
Також, згідно відеозапису, поліцейський не повідомляв ОСОБА_1 , які саме ознаки алкогольного сп'яніння вбачає у нього як підстави для проведення огляду. Крім цього відеозапис підтверджує твердження адвоката Караіван К.І. про те, що водію було чітко та зрозуміло було запропоновано проведення відповідного огляду на стан сп'яніння, а на питання поліцейського поїхати до медичного закладу, водій лише питав з якою метою, але поліцейський замість чіткого роз'яснення мети та процедури огляду на стан сп'яніння, лише вимагав конкретної відповіді "так" чи "ні".
Отже, відеозапис свідчить, що ознаки алкогольного сп'яніння, які уповноважена особа вважала підставами для огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським у водія не встановлювались, про їх наявність водію не повідомлялось, та про те, що водію не було чітко роз'яснено причину та процедуру проведення огляду на стан сп'яніння.
Відеозапис не дозволяє зробити висновків про те, що у водія були наявні ті ознаки алкогольного сп'яніння, які зазначені у складених пізніше процесуальних документах, та не фіксує чіткої відмови на чітку зрозумілу пропозицію проведення огляду на стан сп'яніння.
Згідно з ч.1 ст. 266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного …сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного… сп'яніння.
Відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП,огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння…, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки наданими суду доказами не доведена наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння як підстав для проведення огляду, та нечітка і незрозуміла пропозиція огляду, та й відповідна відмова не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
На виконання вимог п. 2.7 Інструкції по оформленню матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 року № 185, до протоколу залучаються матеріали, які підтверджують факт здійснення адміністративного правопорушення (рапорту посадовців, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення та ін.).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява N 25).
Крім того, у справі "Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому суд приймає вмотивовану постанову тільки в межах викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та додані до протоколу.
Тому з обставин, зазначених вище, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведений відповідними належними та допустимими доказами.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку що, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.9-11, 33, 130, 221, 245, 247, 252, 268, 280-285, 294 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, як й самої події.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області.
Суддя В.А.Раца