Справа № 287/1221/23
2/287/339/23
про залишення позовної заяви без руху
"25" липня 2023 р. м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація з Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З позовної заяви вбачається, що позивачкою не дотримані норми ст. 175 ЦПК України, а саме:
- невірно зазначено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 , оскільки з відповіді на запит суду наданої Олевською міською радою Житомирської області за № 1743 від 13.07.2023 року вбачається, що місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;
- не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивачки та відповідача;
- відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
При цьому позивачкою заявлено окрему позовну вимогу про залишення неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на подальше проживання разом з позивачкою.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Враховуючи наведене, участь органу опіки та піклування під час розгляду даного позову є обов'язковою, але позивач таку особу в позові не вказав, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 19 СК України.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору в установленому законом порядку, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання до суду, зокрема, позовної заяви.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. (ч. 1 ст. 4 Закону).
З доданої до позову квитанції від 22.05.2023 року вбачається, що позивачкою ОСОБА_1 сплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру про розірвання шлюбу в розмірі 1073,60 грн., але за окрему позовну вимогу про залишення неповнолітнього сина для подальшого проживання разом з позивачкою після розірвання шлюбу судовий збір позивачкою не сплачений.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачка у разі необхідності розгляду спору щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини має сплатити судовий збір, що становить 1073,60 грн. або надати докази того, що вона відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Поряд із цим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду з заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, про залишення позовної заяви без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л.В.Винар