Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1831/20
1-кп/287/59/23
25 липня 2023 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060260000153 від 29.04.2019 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербівка, Лугинського району, Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня, не інваліда, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060260000153 від 29.04.2019 року стосовно ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, за наступних обставин.
28.04.2019 року, близько 01 год. 37 хв., гр. ОСОБА_4 перебував в кафе-барі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований в АДРЕСА_2 , де між ним та гр. ОСОБА_5 відбувся словесний конфлікт.
Згідно обвинувального акту в цей день та час, в ході даного конфлікту, ОСОБА_4 наніс один удар кулаком правої руки у обличчя ОСОБА_5 , в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синця спинки носа та нижньої повіки правого ока, перелому кісток носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 149 від 15.05.2019 року по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні прокурором підтримувалося державне обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України.
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України з підстав, передбачених ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, про що надав суду відповідну письмову заяву.
Прокурор ОСОБА_3 підтримала вказану заяву обвинуваченого та просила її задоволити.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні проти заяви обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності заперечив, оскільки ОСОБА_4 після скоєного не розкаявся та не попросив вибачення за свої дії, не надавав жодної допомоги на лікування.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, роз'яснивши обвинуваченому правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 285 КПК України).
Відповідно до статті 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК, здійснюється виключно судом.
Відповідно до статті 12 КК України, кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України станом на час скоєння відносилось до злочинів невеликої тяжкості.
Згідно вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VIII, який набрав чинності 01.07.2020 року, внесено зміни, згідно яких ч. 2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком, який карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України (в редакції Закону України №2617-VIII) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Згідно ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
За частиною третьою статті 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання (ч. 4 ст. 286 КПК України).
За частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Касаційним Кримінальним Судом у складі Верховного Суду в Постанові від 19.11.2019 року в справі №345/2618/16-к зроблено висновок, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 17.06.2020 року № 598/1781/17 звернула увагу на те, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Таким чином, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК України); не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості. Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, яке відбулося 28.04.2019 року.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинене, тобто, згідно обвинувального акту 28.04.2019 року і ця обставина сторонами не заперечується, в тому числі і обвинуваченим.
З огляду на наведене, з часу вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років, тобто 28.04.2022 року у даному кримінальному провадженні, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Судом в даному випадку не встановлено обставин, з якими закон пов'язує переривання чи зупинення перебігу строку давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачених ч. 2, 3 ст. 49 КК України.
Також, суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від кримінальної відповідальності.
Таким чином, враховуючи зазначене, а також те що ОСОБА_4 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, однак останнім надано згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, суд вважає за необхідне задоволити заяву ОСОБА_4 та звільнити останнього від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.
При цьому суд також враховує, що питання, передбачені ч. 1 ст. 368 КПК України, а саме: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інше не підлягають з'ясуванню в судовому засіданні під час вирішення клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, так як ці обставини можуть бути вирішені лише при ухваленні вироку після розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог Закону України про кримінальну відповідальність (ст. 74 КК України), лише у випадку, коли особа заперечує проти закриття справи з нереабілітуючих підстав, якою є і закінчення строків давності, суд, за наявності до того підстав, визнає особу винною, ухвалює обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись ст.49, ч. 5 ст.74 КК України.
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 у справі № 730/67/16-к вказав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні злочину.
Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого не обиралася.
Цивільний позов в межах вказаного кримінального провадження не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
На підставі ст. 12, 44, 49 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, 285, ч. 1 ст. 286, п. 3 ч. 1 ст. 392, п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, суд -
Заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності - задоволити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060260000153 від 29.04.2019 року - закрити у зв'язку зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
Речовий доказ: диск CD-R сірого кольору з копією відеозапису з камер зовнішнього відеоспостереження кафе - бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1