Дата документу 19.07.2023 Справа № 336/3270/23
ЄУ № 336/3270/23 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Провадж. № 11-кп/807/1013/23 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянула 19 липня 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_10 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2023 року про повернення прокурору обвинувального акту відносно ОСОБА_9 за ч.4 ст.185 КК України.
Встановлені ухвалою суду першої інстанції обставини
В провадження Шевченківського районного суду надійшло кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_9 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Прокурором в підготовчому судовому засіданні зазначено, що обвинувальний акт відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для закриття провадження немає, просила призначити кримінальне провадження до розгляду, з чим погодились захисник та обвинувачений.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2023 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, повернуто прокурору Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя.
Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать його правовій кваліфікації.
Вимоги і узагальненні доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі прокурор не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає, що вона підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги статей 314, 345 КПК України, оскільки підготовче судове засідання проведено за відсутності потерпілого, права останньому не роз'яснені, що позбавляє останнього прав, передбачених ст.ст.56,58 КПК України. Окрім цього, ухвала районного суду від 01.06.2023 року не містить жодних посилань на ст.325 КПК України щодо повідомлення представника потерпілого про судове засідання та причини його неявки.
Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення про повернення обвинувального акту прокурору судом покладено твердження про невідповідність обвинувального акту вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України щодо неконкретності обвинувачення. Проте, судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.337 КПК України щодо меж судового розгляду, оскільки визначення правильності кваліфікації є предметом дослідження під час судового розгляду, але аж ніяк не на стадії підготовчого судового засідання. Таким чином, повернути обвинувальний акт суд має право лише за умови його невідповідності вимогам КПК України, які передбачені ст.291 КПК України, не досліджуючи докази сторін кримінального провадження не вирішуючи правильність кваліфікації його дій. Мотивуючи повернення обвинувального акту, суд фактично вдався до оцінки правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого і доведеності кваліфікуючих ознак, оцінюючи при цьому обставини вчинення злочину обвинуваченим, які прокурор вважає доведеними, що є недопустимим в даній дії підготовчого судового засідання.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.
Захисник та обвинувачений просили прийняти рішення на розсуд суду.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали.
Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінального процесуального Кодексу України.
Підставами для повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_9 стала встановлена судом невідповідність зазначеного процесуального документу вимогам ст.291 КПК України.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.
Зазначена вище норма закону органом досудового розслідування не дотримана, що унеможливлює постановити по справі законне і обґрунтоване рішення.
Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Між тим, згідно з ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Під формулюванням обвинувачення в доктрині кримінального процесу розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Органом досудового розслідування було встановлено, що 19.02.2023 року в період часу з 16.10 до 16.30 години, ОСОБА_9 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, знаходячись у приміщенні торгового залу магазину « Аврора » за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 155А , таємно з прилавку магазину викрав портативний зарядний пристрій 10000 MAh RPP-96 в корпусі білого кольору вартістю 410 гривень.
Дії ОСОБА_9 були кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, з проникненням у житло.
Проте, встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення суперечать правовій кваліфікації цього правопорушення, оскільки дії ОСОБА_9 були кваліфіковані органом досудового розслідування, зокрема за кваліфікуючою ознакою «проникнення у житло». При цьому, у формулюванні обвинувачення, у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, відсутній короткий виклад тексту дій обвинуваченого, які б вказували на наявність цієї кваліфікуючої ознаки.
Наведені обставини у своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що, у свою чергу, унеможливлює зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (диспозицією статті КК України).
З огляду на це, неповне викладення фактичних обставин у даному провадженні вказує на неконкретність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_9 , що не узгоджується з вимогами ст.291 КПК України.
Отже, зміст обвинувального акту, складеного відносно ОСОБА_9 не відповідає вимогами ст.291 КПК України, про що слушно зауважено судом першої інстанції.
Зазначені районним судом недоліки є суттєвими, так як відсутність чіткого та конкретного формулювання обвинувачення із зазначенням всіх, передбачених ч.2 ст.291 КПК України складових порушують права обвинуваченого на захист, перешкоджають суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне відмітити практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, є частиною національного законодавства.
Так, в рішенні від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України» Суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).
Отже, обвинувачення повинно бути конкретним і тільки в такому випадку обвинувачена особа може реалізувати своє право на захист від пред'явленого їй обвинувачення.
Наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи є непереконливими та не можуть бути підставами для скасування рішення районного суду, яке направлене на виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, та його здійснення у відповідності до загальних засад, зокрема передбачених ст.9 КПК України, в першу чергу органами досудового розслідування і прокурором з тим, щоб в подальшому ці ж завдання належно могли бути виконані судом.
Також є безпідставними і доводи прокурора про неповідомлення представника потерпілого про судове засідання та проведення підготовчого судового засідання без його участі, оскільки суд неодноразово намагався повідомити представника потерпілого шляхом направлення поштового повідомлення на адресу представника, однак поштові повідомлення повертались з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.п.20-21, 24-25).
З огляду на викладене обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 у зазначеному вигляді не може бути визнаний таким, що складений відповідно до вимог закону, а тому підлягає поверненню прокурору.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора, у зв'язку із необґрунтованістю, задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту положенням ст.291 КПК України, з наведених районним судом підстав, колегія суддів знаходить слушним, інші доводи апелянта не заслуговують на увагу та не спростовують зазначеного висновку.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2023 року, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, повернуто прокурору Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя, залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4