Дата документу 24.07.2023 Справа № 331/4114/23
ЄУ № 331/4114/23 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадж. №11-сс/807/449/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 в режимі відеоконференції за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EASYCON,
підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
розглянула 24 липня 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, українця, громадянина України, має не повну середню освіту, не одруженого, який не має на утриманні дітей, не працюючого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий СВ відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя, звернувся до слідчого судді із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
У клопотанні органу досудового розслідування зазначено, що ОСОБА_7 , при невстановлених досудовим слідством обставинах, у невстановлений час та місці, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу придбав у невстановленої під час досудового слідства особи бойові припаси.
В подальшому, 19.06.2023, приблизно об 16 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, домовився в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 про збут боєприпасів, а саме: 4 гранат РГН за грошові кошти у сумі 4000 гривень, які були попередньо видані для проведення оперативної закупівлі. Вказані кошти о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_11 в ході особистої зустрічі передав в руки ОСОБА_7 , напроти буд. АДРЕСА_2 після чого, ОСОБА_7 , збув ОСОБА_11 4 гранати РГН.
Після чого ОСОБА_11 переніс вказані 4 гранати РГН до ділянки місцевості, яка розташована біля буд. 83 по вул. Академіка Амосова, де добровільно, в ході проведення огляду місця події, видав працівникам поліції: 4 металевих предмети, зовні схожих на корпус гранати РГН з маркуванням «РГП 254-30-89» та 4 циліндрових предмета, зовні схожих на запал УЗД з маркуванням «УЗД ЬЩ-4788», згідно висновку експерта від № СЕ-19/108-23/9468-ВТХ від 22.06.2023 надані на дослідження 4 предмети сфери форми являються корпусами бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН промислового виготовлення, які до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться, але містять заряди бризантної вибухової речовини А-ХІ-1 масою 114г., надані на дослідження холості пробки гранат, що були вкручені в корпуси бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться, вибухових речовин не містять, надані дослідження 4 предмети напівсферичної форми являються бойовими ударно-дистанційними запалами УДЗ промислового виготовлення, які до бойових припасів не відносяться, але являються самостійними вибуховими пристроями, відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі заряди ініціюючої та бризантної вибухових речовин. Надані на дослідження корпуси бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН у сукупності з наданими на дослідження бойовими ударно-дистанційними запалами УДЗ являються чотирма вибуховими пристроями військового призначення, а саме бойовими ручними наступальними осколковими гранатами РГН промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів.
Крім того, 22.06.2023, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, носіння та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, домовився в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 про збут боєприпасів, а саме: 4 гранат РГН за грошові кошти у сумі 3200 гривень, які були попередньо видані для проведення оперативної закупівлі. Вказані кошти о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_11 в ході особистої зустрічі передав в руки ОСОБА_7 , напроти буд. АДРЕСА_2 після чого, ОСОБА_7 , збув ОСОБА_11 4 гранати РГН.
Після чого ОСОБА_11 переніс вказані 4 гранати РГН до ділянки місцевості, яка розташована біля буд. 2 по вул. Благовещінська в М.Запоріжжя, де добровільно, в ході проведення огляду місця події, видав працівникам: 4 металевих предмети, зовні схожих на корпус гранати РГН з маркуванням «РГП 254-30-89» та 4 циліндрових предмета, зовні схожих на запал УЗД з маркуванням «УЗД ЬЩ-4788». Згідно висновку експерта від № СЕ-19/108-23/9719-ВТХ від 23.06.2023 надані на дослідження 4 предмети сферичної форми являються корпусами бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН промислового виготовлення, які до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться, але містять заряди бризантної вибухової речовини А-ХІ-1 масою 114г., надані на дослідження холості пробки гранат, що були вкручені в корпуси бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН до бойових припасів та вибухових пристроїв не відносяться, вибухових речовин не містять, надані дослідження 4 предмети напівсферичної форми являються бойовими ударно-дистанційними запалами УДЗ промислового виготовлення, які до бойових припасів не відносяться, але являються самостійними вибуховими пристроями, відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі заряди ініціюючої та бризантної вибухових речовин. Надані на дослідження корпуси бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН у сукупності з наданими на дослідження бойовими ударно-дистанційними запалами УДЗ являються чотирма вибуховими пристроями військового призначення, а саме бойовими ручними наступальними осколковими гранатами РГН промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий звернувся із вказаним клопотанням.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2023 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 про застосування запобіжного заходу.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 серпня 2023 року.
Встановлено ОСОБА_7 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу.
У разі внесення застави і звільнення з-під варти ухвалено покласти на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України: прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді у визначений ними час за першою вимогою; не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 53680 гривень, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення, та слідчим доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.
В обґрунтування доводів зазначає, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, прокурором не доведений. Підозрюваному не має сенсу переховуватись від органів слідства у зв'язку з тім, що він визнає своє провину та розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі. Свідки даного кримінального правопорушення вже допитані, ризик впливу на інших учасників кримінального провадження відсутній та виглядає як припущення прокурора.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв'язки, хвору мати 1950 р.н., яка мешкає разом з ним, характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Разом з цим, органом досудового розслідування не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та наполягав на її задоволенні.
Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
В судове засідання апеляційної інстанції захисник не з'явився, був належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, клопотань про поважність причин неприбуття чи відкладення судового розгляду не подавав, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності захисника, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
За вимогами ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також врахував дані про особу підозрюваного.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним органом досудового розслідування.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_7 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_7 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останньому підозри за вчинення тяжкого злочину та очікуване покарання, дані про його особу, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик переховування лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також судова колегія зауважує на даних про особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, не має стабільного джерела доходу.
Отже, слідчим суддею враховано сукупність даних про особу підозрюваного ОСОБА_7 , що вочевидь свідчить на користь висновку слідчого судді про обґрунтованість передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно необґрунтованості певних ризиків, передбачених ст.177 КК України не знайшли свого підтвердження і під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на міцність соціальних зв'язків внаслідок наявності хворої матері не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 ,до їх виключення.
Окремо слід зауважити на застосуванні у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України по відношенню до ОСОБА_7 через визначення розміру застави, альтернативного запобіжного заходу, якій діятиме у разі внесення встановленої суми.
Визначений слідчим суддею розмір застави, який передбачено ч.5 ст.182 КПК України, з огляду на репутацію підозрюваного, є необхідним для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України, та свідчить про розв'язання слідчим суддею питання щодо альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, слідчим суддею зазначеним обставинам при розгляді клопотання слідчого було надано належної оцінки з точки зору його конкретності та обґрунтованості, відповідності вимогам процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини і вони обґрунтовано покладені в обґрунтування висновку про наявність підстав для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, є недоцільним, так як вони не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та цього не може бути достатнім для запобігання визнаних доведеними ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді слідчим суддею питання щодо обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали, що обумовлює відхилення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4