Справа №523/19664/19
Провадження №1-кп/523/363/23
24.07.2023р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,
На розгляді Суворовського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
В судовому засіданні, прокурор просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , обґрунтовуючи клопотання тим, що він скоїв особливе тяжке кримінальне правопорушення, раныше неодноразово не з'являвся в судові засідання, у зв'язку із чим, був оголошений у розшук, тому є підстави вважати, що ризики, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України не втратили своєї актуальності, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на інших учасників кримінального провадження з метою зміни ними показань у ході судового провадження, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини по справі іншим чином, більш м'які запобіжні заходи, на думку прокурора, не можуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого;
захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, просив змінити відносно ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби за місцем проживання останнього, мотивуючи тим, що його підзахисний не має наміру не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки;
обвинувачений також заперечував проти клопотання прокурора та просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані прокурором докази обвинувачення, суд приходить до наступного.
Згідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, неодружений, до затримання був не офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання та місце реєстрації.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тому на думку суду прокурором доведений ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності.
Суд вважає, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливе вчинення ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, прокурором доведений, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований.
Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останньому більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, враховуючи майновий стан обвинуваченого та те, що останній переховувався від суду та відповідно був оголошений у розшук, вважає за можливе визначити розмір застави як альтернативний запобіжний захід у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України у даному кримінальному провадженні, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, суд враховує необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст.26, 177-178, 182-183, 369-372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, до 21.09.2023р. включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 134200грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1. прибувати за кожною вимогою до суду;
2. повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.
Згідно із ч.7 ст.182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.182 ч.ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії ухвали становить 60 днів та припиняє свою дію 21.09.2023 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1