Справа № 599/1691/23
н.п.2/599/574/2023
27 липня 2023 року Зборівський районний суд Тернопільської області
в складі судді Снігурського В. В,
при секретарі Куриляк О.Г.,
розглянувши в місті Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 з вимогами про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач позовні вимоги підтримує, посилаючись на те, що він добросовісно володіє житловим будинком з травня 2023 року. Він сплатив відповідачу кошти за майно, однак не може належно оформити своє право власності на майно, так як у відповідача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, у посвідченні договору нотаріусом відмовлено.
Відповідач надала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі, позов визнає, не заперечує обставин, вказаних позивачем, в тому числі факту отримання коштів.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що ОСОБА_2 належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
25 травня 2023 року між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості про продаж вказаного майна. За придбане майно позивач сплатив кошти, які відповідач отримав і майно було фактично передано позивачу, який в даний час користується будинком.
Однак зареєструвати своє право власності позивач не може, так як у відповідача відсутні оригінали правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно. Нотаріусом у посвідченні договору купівлі-продажу вказаного вище майна відмовлено.
У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Водночас, в силу ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України.
Судом встановлено, що волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на дійсне настання правових наслідків, що узгоджується з ч.3 ст. 203 ЦК України.
Правочин, укладений між сторонами підлягає обов'язковому посвідченню, однак зміст договору не суперечить іншим вимогам закону та не порушує прав третіх осіб, які не є його сторонами.
Договір не може бути нотаріально посвідчений без оригіналів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, які відповідач не поновив і таким чином ухиляється від нотаріального посвідчення договору. У зв'язку з цим можливість для позивача посвідчити договір нотаріально втрачено і в інший спосіб, крім звернення до суду, позивач захистити свої права не має можливості.
Враховуючи, крім вказаного вище, що позивач всі свої зобов'язання виконав, тривалий час користується придбаним майном, однак не може оформити право власності на майно з причин незалежних від нього, суд вважає, що договір слід вважати укладеним, а правочин дійсним, отже позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на придбане майно.
Керуючись ст.ст.12,81,206,211,264,265ЦПК України, ст.203, 215, 220, 328, 334, 628 ЦК України,-
позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня прийняття рішення.
Суддя Зборівського
районного суду В. В. Снігурський