Справа № 585/527/22
Номер провадження 1-кп/585/116/23
25 липня 2023 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни кримінальну справу по матеріалах кримінального провадження № 12022200470000022 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, мешканця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження № 12022200470000022 відносно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою суду від 29 березня 2022 року відносно ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід - тримання під вартою.
Ухвалами від 24 травня 2022 року, від 21 липня 2022 року, від 12 серпня 2022 року, від 06 жовтня 2022 року, від 15 листопада 2022 року, від 26 грудня 2022 року, від 21 лютого 2023 року, від 05 квітня 2023 року та від 02 червня 2023 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли. В обгрунтування заявленого клопотання зазначила, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Розуміючи його невідворотність, ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Крім того обвинувачений перебуваючи на волі може впливати на свідка ОСОБА_6 , який останнім бачив обвинуваченого і потерпілого разом, з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 проти продовження строку тримання під вартою заперечував, просив змінити запобіжний захід на більш м'який - домашній арешт. Вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора наданими суду матеріалами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Станом на 25 липня 2023 року розгляд кримінального провадження не закінчено з об'єктивних причин.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання щодо застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи існують на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам (ч. 1 ст. 194 КПК України), чи є обґрунтованою підозра.
На час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпали.
Відповідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які підтверджуються тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, покарання за яке передбачено виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
На час розгляду питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 з'ясовано, що обставини, встановлені судом при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою після постановлення попередньої ухвали, суттєво не змінилися.
Судовий розгляд справи не закінчено, тому існують ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Тобто обвинувачений ОСОБА_7 через тяжкість покарання, йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, може переховуватись від суду. Також, перебуваючи на волі він може чинити вплив на свідка ОСОБА_6 з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, а також на інших свідків у даному кримінальному провадженні.
При цьому, врахування тяжкості злочинів має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинені злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ураховуючи міцність соціальних зв'язків, який на час затримання не працював, тому обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту є недоцільним.
Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
За таких обставин тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою переважає принцип поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, з урахуванням положень п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, приходить до висновку не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, суд
Продовжити запобіжний захід - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ромни Сумської області, українцю, громадянину України, не одруженому, не працюючому, в силу ст. 89 КК України раніше не судимому, мешканцю та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , до 60 днів.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити з урахуванням ч. 1 ст. 197 КПК України, до 22 вересня 2023 року включно.
Ухвалу для виконання направити до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Сумського апеляційного суду з дня отримання копії повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено та проголошено 27 липня 2023 року о 08 год. 50 хв.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1