Справа № 2- 6791/10
( з а о ч н е)
10 вересня 2010 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді Тимченко О.О.,
при секретарі Соєнко М.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, згідно із ст. 49, 50, 51, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопаду 2006 року грудня 2008 року,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій протиправними та спонукання до перерахунку пенсії, згідно із ст. 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 листопаду 2006 року.
Позивач просить визнати протиправними дії відповідача про відмову в перерахунку додаткової пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахування пенсії по інвалідності відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 листопаду 2006 року, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає з адоволенню частково, з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1, віднесений до другої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС інвалідом.
Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч. 3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по ІII групі інвалідності - 68 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірах:
інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до довідки УПФУ, розмір призначеної позивачеві основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю був меншим за визначений законом розмір.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться … непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються …мінімальний розмір пенсії за віком… Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, затверджено на 2006 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Згідно зі ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 гривень та 415,11 гривень.
Відповідно до ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Згідно зі ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України ?ро встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Вирішуючи заявлені позовні відмови позивачу в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року включно, суд виходить з того, що призначення та виплата зазначених державної та додаткової пенсії і компенсації відповідачем позивачеві здійснені згідно чинних у відповідний період положень ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо відмови позивачеві в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, а також компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.11.2006 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року, суд виходить з того, що в оскаржуваний позивачем період було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснювалися у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). Після введення з 01.11.2006 року в дію ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, відповідач був зобов'язаний здійснювати перерахунок раніше призначеної позивачеві пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом незалежно від наявності письмового звернення від позивача. За наведених обставин, відмовляючи позивачеві в перерахунку призначеної йому пенсії (фактично приведенні розміру пенсії у відповідність до норм чинного законодавства), відповідач діяв всупереч приписам ст.ст. 50, 52, 54 ч. 4, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” і такі дії відповідача є незаконними і порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов'язку в натурі, відповідає як вимогами закону (п.п. 5, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України) так і характеру правовідносин, що склалися між сторонами. За наведених обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України” (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст. 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017-ІІІ від 05.10.2000 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” , та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про визнання дій відповідача незаконними, примусове виконання обов'язку в натурі - задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року, такими, що не відповідають ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” 796-XI від 28.02.1991 року - незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року:
- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” 796-XI від 28 лютого 1991 року у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання в десяти денний строк апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: