Справа № 357/5398/22 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/821/2023 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
26 липня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
суддів ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарі - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участю:
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченої - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12022116030000684 від 25 травня 2022 року за апеляційною скаргою прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року,
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2022 року,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, із вищою освітою, непрацюючу, незаміжню, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судиму:
- вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року, за ч. 1 ст. 185 КК України, до 200 годин виправних робіт;
- вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 червня 2019 року, за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України, до 3 років 10 днів позбавлення волі, засуджено,
за ч. 4 ст. 358КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;
на підставі ст.75 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 рік;
на підставі ст.76 КК України на ОСОБА_12 покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати;
Відповідно до вироку, ОСОБА_12 , 25 травня 2022 року приблизно 10 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Фольцваген», моделі «Пасат», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Я.Мудрого, 40 в м. Біла Церква, була зупинена екіпажем патрульної поліції «Комета 104» у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху. В подальшому, на вимогу працівників патрульної поліції пред'явити для перевірки документи, що підтверджують наявність права керування транспортними засобами, ОСОБА_12 , маючи умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документу, надала працівникам поліції підроблене посвідчення водія на власне ім'я, серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2022 року, бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, яке попередньо придбала за 5 000 грн. у невстановленої досудовим розслідуванням особи.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченої, указала на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд безпідставно дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, незаконно звільнивши останню від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Так, апелянт указала, що на момент ухвалення оскаржуваного вироку судом не було враховано, що обвинувачена ОСОБА_12 раніше судима за вчинення умисних тяжких злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Після відбування покарання у виді позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, знову вчинила кримінальне правопорушення, що на переконання апелянта, характеризує ОСОБА_12 виключно як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає ставати на шлях виправлення та перевиховання. Просила вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі. В решті вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який подану апеляційну скаргу підтримав, обвинувачену та її захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в спрощеному провадженні, тобто в порядку ст.ст. 381, 382 КПК України.
Висновки суду щодо встановлених досудовим розслідуванням обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, та правильність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_12 за ч.4 ст. 358 КК України апеляційним судом не перевіряються.
За змістом ч.1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до обвинуваченої ОСОБА_12 положень ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, є слушними та ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до положень ст.65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За змістом ст. 75 КК України суд може звільнити особу від відбування покарання із випробуванням, якщо із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу та інших обставин справи суд дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченої ОСОБА_12 від відбування покарання із випробуванням суд послався на тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, обставину, яка пом'якшує покарання, якою суд визнав щире каяття обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, відсутність обставин, які обтяжують покарання та дані, що характеризують особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, не працевлаштована. Проте, обмежившись перерахуванням обставин, визначених у ст. 65 КК України, які враховуються при призначенні покарання, суд у вироку не навів будь-яких мотивів, із яких він дійшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_12 можливе без відбування нею призначеного покарання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять буд-яких даних, які би указували на можливість виправлення обвинуваченої без відбування призначеного покарання. На підтвердження такого висновку, колегія суддів зважає на суспільну небезпеку особи ОСОБА_12 , яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень, у тому числі нетяжких та тяжких злочинів, за які має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості. ОСОБА_12 , будучи раніше судимою на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинила умисне кримінальне правопорушення. При цьому, після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачена не працевлаштувалась, не має міцних соціальних зв'язків. Також колегія суддів враховує обставини вчинення кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку та процесуальну поведінку обвинуваченої в ході розгляду даного провадження. Наведене приводить колегію суддів до переконання про відсутність можливості перевиховання ОСОБА_12 без ізоляції від суспільства та досягнення мети покарання, визначеної ч.2 ст.65 КК України.
Разом з тим колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченій покарання за ч. 4 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком на один рік, за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, є таким, яке необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для посилення цього покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, шляхом збільшення його розміру колегія суддів не вбачає та апеляційна скарга прокурора не містить жодних доводів на обгрунтування вказаної обставини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_12 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України та ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_12 покарання у виді та розмірі, який був визначений судом першої інстанції без застосування положень ст. 75 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 413, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 щодо ОСОБА_12 скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити у цій частині новий вирок. ОСОБА_12 за ч.4 ст.358 КК України призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Строк відбування покарання обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_12 на облік у виправному центрі.
В решті вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2022 щодо ОСОБА_12 залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців із дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення копії вироку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4