справа № 760/4477/22
провадження № 22-ц/824/10189/2023
головуючий у суді І інстанції Зуєвич Л.Л.
26 липня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комуналка» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комуналка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У квітні 2022 року позивач ТОВ «Комуналка» звернулось до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якій ставиться питання про стягнення з відповідачів по: 9 221,75 грн - заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, 2 357,57 грн - 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного розрахунку, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ТОВ «Комуналка» є експлуатуючою організацією, яка здійснювала обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .
Як вказував позивач, з метою забезпечення житлово-комунальними послугами мешканців будинку були укладені відповідні договори з постачальниками послуг, зокрема, договір № 1541884 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 22 серпня 2018 року з ПАТ «Київенерго», договір СМ-07-18 про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 24 січня 2018 року з ТОВ «Крамар Еко», договір № 18-О на технічне обслуговування системи пожежогасіння від 24 липня 2017 року з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Супутник-Крим», договір № 06/19-ВК від 3 січня 2019 року про технічне обслуговування вентиляційних каналів з ТОВ «Укрбіоекологія», договір № 41/06-17 від 10 червня 2017 року на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів з ТОВ «Вірра СВТ».
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що відповідачі своїх обов'язків зі сплати комунальних послуг не виконують, у зв'язку з чим у останніх утворилася заборгованість.
За таких обставин, позивач просив суд захистити порушені права та інтереси, ухваливши рішення про стягнення з відповідачів на користь позивача 23 158,63 грн заборгованості за спожиті послуги по: 9 221,75 грн - заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, 2 357,57 грн - 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок несвоєчасного розрахунку, а також судові витрати.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року в задоволенні позову ТОВ «Комуналка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ТОВ «Комуналка» - Білик С.М.звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги розрахунок заборгованості, відповідно до якого відповідачі спочатку сплачували борг, а значить і погодились з його розрахунками. Відповідачам надавалися житлово-комунальні послуги, від даних послуг останні не відмовлялися та продовжували їх фактично споживати, тобто між сторонами наявні договірні відносини.
Зазначає, що розрахунок кошторису витрат на управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є невід'ємним додатком до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, який відповідачі уникали підписувати.
Звертає увагу, що відповідачі на праві спільної сумісної власності є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а тому в силу Закону вони несуть обов'язок утримання належної їм квартири та оплати житлово-комунальних послуг.
30 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Мороз В.М., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Звертає увагу, що зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів неможливо встановити період, за який виникла заборгованість, яку просить стягнути позивач.
Вказує, що з листопада 2019 року до лютого 2020 року, житловий будинок АДРЕСА_1 обслуговувало об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти-16а», що унеможливлює надання житлово-комунальних послуг позивачем за вказаний період.
Наголошує на тому, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла до лютого 2019 року не підлягають задоволенню, з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності (про застосування якої представником відповідачів подано окрему письмову заяву), що є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення боргу в частині 10 705,74 грн.
Вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню, у зв'язку з відсутністю доказів наявності основної суми боргу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріалами справи, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що долучений позивачем акт звірки не є первинним документом, оскільки не містить відомостей про господарські операції, а тому не може бути належним доказом у справі, який би підтверджував заборгованість відповідачів.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ТОВ «Комуналка» визначено експлуатуючою організацією на житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 .
24 квітня 2017 року ПАТ «ХК «Київміськбуд» передало, а ТОВ «Комуналка» прийняло житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1 на обслуговування та експлуатацію.
Зі змісту інформаційної довідки № 288104653 від 2 грудня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Також до позовної заяви долучено копії договорів, укладених ТОВ «Комуналка» з постачальниками послуг, зокрема: договір № 1541884 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 22 серпня 2018 року з ПАТ «Київтеплоенерго», договір СМ-07-18 про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 24 січня 2018 року з ТОВ «Крамар Еко» та додаткову угоду № 1 від 22 серпня 2018 року до нього, договір № 18-О на технічне обслуговування від 24 липня 2017 року з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Супутнік-Крим» з додатками № 1, 2, договір № 06/19-ВК від 3 січня 2019 року про технічне обслуговування вентиляційних каналів з ТОВ «Укрбіоекологія», договір № 41/06-17 від 10 червня 2017 року на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів з ТОВ «Вірра СВТ» з додатками № 1, 2 та додатковою угодою № 1 від 1 березня 2019 року до основного договору.
Зі змісту акту звірки (без дати), за період з березня 2019 року по грудень 2021 року, складеного за підписом директора ТОВ «Комуналка» вбачається, що заборгованість відповідачів становить 18 443,39 грн.
Також, до позову долучено розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних станом на 25 жовтня 2022 року згідно з яким, інфляційна складова становить 3 341,77 грн, 3% річних - 1 373,37 грн.
Представником відповідача до відзиву на позов долучено копію витягу з протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 30 листопада 2018 року, а також копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27 вересня 2018 року зі змісту якої вбачається, що ОСББ «Освіти 16-а» було зареєстровано 26 вересня 2018 року.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
Статтею 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17):
«Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Разом з тим, згідно п. 6 ч. ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.
Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належними відповідачами в даному випадку є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оскільки саме на них, як на власниках, лежить обов'язок утримання квартири АДРЕСА_2 .
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Комуналка» в якості підтвердження наявності заборгованості відповідачів, було долучено акт звірки (без дати), за період з березня 2019 року по грудень 2021 року, складеного за підписом директора ТОВ «Комуналка» з якого вбачається, що заборгованість відповідачів становить 18 443,39 грн.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19 квітня 2018 року у справі № 905/1198/17, від 5 березня 2019 року у справі № 910/1389/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17,від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, на яку правильно послався суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що долучений позивачем акт звірки не є первинним документом, оскільки не містить відомостей про господарські операції, а тому із нього неможливо встановити наявність заборгованості відповідачів перед позивачем є правильним та не спростований позивачем.
Установивши, що позивачем до суду не надано доказів, наявності заборгованості відповідачів перед позивачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у якому повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для цієї справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367-368, 374-375, 381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комуналка» залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба