Справа № 757/16685/23-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3719/2023 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
13 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення №1/37/1180 від 08.02.2023 року, -
Згідно з ухвалою, до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У вимогах даної скарги особа, що її подала, просила зобов'язати Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, що містяться у повідомленні військової частини НОМЕР_1 №1/37/11180 від 08.02.2023 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року залишено без задоволення вказану скаргу.
В обґрунтуванні слідчий суддя послався на те, що факти викладені у повідомленні №1/37/1180 від 08.02.2023 року не свідчать про вчинення кримінального правопорушення, про що в листі від 23.03.2023 року вказує слідчий, та з чим за результатами розгляду скарги погодився слідчий суддя.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 просить скасувати її, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати службових осіб Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, що містяться у повідомленні військової частини НОМЕР_1 №1/37/1180 від 08.02.2023 про обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_8 .
В обґрунтування вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КПК України.
Апелянт зазначає, що слід звернути увагу, що в повідомленні №1/37/1180 від 08.02.2023 вказано достатньо даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого необхідно прийняти рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а саме: в рапорті командування підрозділу описана подія, яка вказує на об'єкт даного злочину - проходження військової служби у встановленому порядку, об'єктивну сторону злочину - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, суб'єктивна сторона злочину, що виражена у прямому умислі та суб'єкт злочину - військовослужбовець ОСОБА_8 , що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Також, стаття 407 КК України, в редакції Закону України від 13.12.2022 №2839-ІХ, не містить жодних виключень щодо притягнення до кримінальної відповідальності військовослужбовця, який самовільно залишив частину або місце служби, зокрема відсутня така підстава для звільнення від кримінальної відповідальності, як то в зв'язку з нетривалим часом самовільного залишення військової частини або місця служби (до однієї доби).
Отже, питання наявності або відсутності в діях військовослужбовця ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, повинно вирішуватися на стадії досудового розслідування, і у разі підтвердження даного факту було оформлено належним процесуальним документом, відповідно до ст.284 КПК України.
Тобто, з аналізу самого повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, без проведення слідчих дій, неможливо встановити відсутність підстав для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Крім того, враховуючи триваючу фазу війни та оголошений воєнний стан в Україні, а також значну кількість військовослужбовців, які самовільно залишають військову частину або місце служби, практика не притягнення до відповідальності винних формує негативну поведінку серед військовослужбовців та нівелює принцип невідворотності покарання.
Військова частина НОМЕР_1 та ТУ ДБР, розташоване у м. Києві, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду провадження, проте їх представники у судове засідання не з'явились. В апеляційній скарзі апелянт просив провести судовий розгляд без його участі.
За таких обставин, апеляційний суд враховує вимоги ч.2 ст.422, ст.318 КПК України щодо строків апеляційного перегляду, необов'язкової присутності при розгляді справи належним чином повідомленого апелянта, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності заявника, а також представника ТУ ДБР, розташованого у м. Києві.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, та вивчивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зазначені вимоги слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2023 року командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку направив до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, заяву про ймовірне вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (за фактом самовільного залишення військової частини на одну добу в умовах воєнного стану), яку було отримано адресатом 16.02.2023 року.
Згідно з ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Отже, після надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення уповноважена особа на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язана прийняти та зареєструвати вказану заяву.
Як визначено у ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений цим Кодексом.
Як визначено у ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 214 КПК України, статтей 2, 11 КК України дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2019 року по справі № 818/15/18, згідно яких при розгляді скарги слідчий суддя вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Також даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року по справі №556/450/18 (провадження №51-4229км20).
Як вбачається із наданих до суду матеріалів, а саме листа ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, за підписом старшого слідчого Третього слідчого відділу ОСОБА_10 від 23.03.2023, слідчим вивчено викладені в заяві командира військової частини НОМЕР_1 твердження про вчинення кримінального правопорушення солдатом ОСОБА_8 та встановлено, що в заяві відсутні відомості, що можуть свідчити про вчинення злочину військовослужбовцем. Слідчий також зазначив, що вирішуючи питання про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, необхідно виходити з положень ст.11 КК України та з урахуванням конкретних обставин справи, суспільної небезпечності діяння та інтересів суспільства виважено оцінювати дії військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину або місце служби на нетривалий час (до однієї доби). Також потрібно враховувати, що окремі факти невиконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, у тому числі самовільне залишення військової частини або місця служби на нетривалий час можуть оцінюватися як порушення військової дисципліни відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом від 24.03.1999 №551-ХІV, та не утворює склад злочину.
За таких обставин, аналізуючи зміст заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також зміст листа слідчого, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що в розумінні ст.ст. 2, 11 КПК України вказана заява не містить даних про вчинення діяння, яке містить ознаки злочину та є суспільно небезпечним.
Відтак в уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, не виникло обов'язку внести відомості до ЄРДР, про що командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 була надана письмова відповідь №950 зкп/к/11-04-4504/23 від 23.03.2023 року про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, що свідчить про відсутність бездіяльності у діях працівників ТУ ДБР, розташованого у м. Києві.
За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволення скарги командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 401, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні скарги командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення №1/37/1180 від 08.02.2023 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: