Єдиний унікальний номер справи 359/2965/21
Провадження №22-ц/824/8537/2023
22 червня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Михайлюк Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання неправомірними діянь та стягнення грошових коштів,
У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними діянь та стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позову вказав, що в травні 2020 року позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 договір, за яким відповідач зобов'язався виконати ремонт ноутбуку, а ОСОБА_2 зобов'язався оплатити вказану послугу. 25 травня 2020 року ФОП ОСОБА_1 повернув позивачу ноутбук та видав гарантійне зобов'язання №25520, в якому він вказав про проведення ним ремонту системної плати ноутбуку торгової марки «Sony Vaio» модель: PCG-71511m шляхом заміни мікросхеми (північного мосту) ATI 216-0752001 AMD Radeon IGP RS880M. В той же день ОСОБА_2 сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 2300 гривень 00 копійок. Позивач посилається на те, що строк гарантії був визначений до 25 червня 2020 року, тоді як ноутбук припинив працювати набагато раніше. Після звернення до іншого спеціаліста, який оглянув ноутбук, ОСОБА_2 стало відомо про те, що заміна мікросхеми (північного мосту) ATI 216-0752001 AMD Radeon IGP RS880M взагалі не проводилась. Ця обставина свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 не виконав ремонт ноутбуку та безпідставно отримав від позивача грошові кошти в розмірі 2300 гривень 00 копійок.
У зв'язку з викладеним просив суд визнати неправомірними діяння відповідача, що полягають в ухиленні від надання послуг з ремонту ноутбуку та у безпідставному отриманні від позивача грошових коштів в розмірі 2300,00 грн., а також стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь позивача грошові кошти в розмірі 2300,00 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року позов задоволено; визнано неправомірними діяння фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що полягають в ухиленні від надання послуг з ремонту ноутбуку та у безпідставному отриманні від ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2300 грн.; стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2300 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 22.06.2023 року позивач не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що в травні 2020 року ОСОБА_2 уклав з відповідачем договір, за яким ФОП ОСОБА_1 зобов'язався виконати ремонт ноутбуку, а позивач зобов'язався оплатити вказану послугу.
25 травня 2020 року ФОП ОСОБА_1 склав гарантійне зобов'язання №25520, зі змісту якого вбачається, що ремонт системної плати ноутбуку торгової марки «Sony Vaio» модель: PCG-71511m був проведений шляхом заміни мікросхеми (північного мосту) ATI 216-0752001 AMD Radeon IGP RS880M. В той же день позивач сплатив ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2300 грн.
Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовував тим, що суд першої інстанції необґрунтовано з його точки зору не взяв до уваги тверджень відповідача щодо фактичного проведення ремонту комп'ютера позивача, відтак безпідставно стягнув з ФОП ОСОБА_1 отримані за це кошти.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із вищевказаною позицією апелянта з огляду на наступне:
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
У справах даної категорії обов'язок доведення належності якості виконаних робіт та надання споживчих послуг покладається на виконавця таких робіт (надавача послуг).
Позивач зазначав, що він звернувся до відповідача за проведенням ремонту персонального комп'ютера, останній погодився, прийняв комп'ютер, через деякий час його повернув та вказав про те, що ним було проведено ремонт системної плати комп'ютера шляхом заміни на ній конкретної мікросхеми. Не зважаючи на вказане, згодом було встановлено, що заявлені відповідачем ремонтні роботи фактично проведено не було.
Дані обставини визнавались обома сторонами.
Суть позиції відповідача полягає в тому, що фактично ним ремонт все ж було проведено, однак не шляхом заміни вищевказаної конкретної мікросхеми на платі, а шляхом заміни всієї системної плати. На підтвердження такої позиції відповідач надав до суду системну плату, яку за його твердженнями він фактично замінив.
З точки зору колегії суддів апеляційного суду вказана плата жодним чином не може підтверджувати вищевказану позицію відповідача, оскільки останній не довів, що це є саме та системна плата, яку він замінив в комп'ютері позивача.
Натомість позивачем було представлено до суду гарантійне зобов'язання №25520, видане позивачу самим відповідачем, яким відповідач посвідчив те, що ним було проведено ремонт саме шляхом заміни мікросхеми - «північного мосту», що спростовує твердження відповідача про ремонт комп'ютера іншим шляхом (заміни всієї системної плати).
З урахуванням викладеного, з точки зору колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме той ремонт, який задекларував відповідач, ним фактично виконано не було, відтак підстав для отримання коштів на оплату саме такого ремонту він не мав.
Не може погодитись колегія суддів апеляційного суду і з твердженням апелянта щодо того, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, адже однією з позовних вимог було визнання неправомірним дій відповідача при проведенні задекларованого ремонту та отримання коштів за це, що фактично і було встановлено судом (визнання дій неправомірними). При цьому суд лише уточнив формулювання таких дій, що жодним чином не може вважатися виходом за межі позовних вимог.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуальногоправа.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько