Справа № 357/8861/22
Апеляційне провадження №22-ц/824/6488/2023
22 червня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Михайлюк Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 07.02.2017 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що викладені на банківському сайті, та надані їй для ознайомлення в письмовій формі складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського, рахунку та кредитного договору. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 26.11.2019 року отримала картку типу: преміальна картка «Master Card World Black Edition» (кредитний ліміт до 200 000 гри). Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, однак відповідач порушила зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 07.09.2022 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 104 956,48 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 104 956,48 грн. та 2481,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
18.05.2023 на електронну адресу Київського апеляційного суду від позивача надійшли письмові пояснення.
В судове засідання 22.06.2023 року представник позивача не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 07 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
26.11.2019 року відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту, у якому відповідач своїм підписом підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування, процентні ставки, та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану, виходячи із обраних нею умов кредитування.
Також 26.11.2019 року відповідач подала заявку на актуалізацію даних про преміальній карті з встановлення кредитного ліміту в розмірі 73 000,00 грн., яка містить особистий підпис відповідача.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» 26.11.2019 р. для ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку типу «Master Card World Black Edition» зі строком дії до 11/22.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти ОСОБА_1 вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 26.11.2019 року, 22.11.2019 року - встановлено кредитний ліміт 0,00 грн., в подальшому кредитний ліміт збільшувався і зменшувався; 26.11.2019 року - збільшено кредитний ліміт до 73 000,00 грн.; 26.11.2019 року - зменшено кредитний ліміт до 36 000,00 грн.; 16.10.2020 року - збільшено кредитний ліміт до 90 000,00 грн.
Основними доводами апелянта було те, що відповідач підписала лише заяву про приєднання до умов договору. Оскільки в заяві містяться лише посилання на тарифи обслуговування кредитної картки та умови і правила надання банком послуг в АТ КБ «Приватбанк», апелянт з посиланням на висловлену у постанові від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15 позицію Верховного Суду України, а також правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 року у справі №173/1384/18, як і позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2017 року у справі №342/180/17, стверджує, що неможливо встановити, що саме ці тарифи та умови були погоджені боржником при підписанні анкети, відтак вони не є складовою вказаного договору, у зв'язку з чим підстави для нарахування відсотків за кредитом у банку були відсутні. В той же час з наданої виписки по рахунку вбачається, що банком були нараховані та фактично списані в якості відсотків за кредитом 36 882, 35 грн., у зв'язку з чим обрахунок суми основної заборгованості також є неправильним.
Колегія суддів апеляційного суду не може прийняти вищевказану позицію апелянта.
З представлених до суду доказів вбачається, що в підписаній відповідачем анкеті-заяві дійсно не міститься регламентації розміру та порядку нарахування відсотків, а також інших нарахувань за кредитом. В той же час, окрім зазначеної анкети-заяви, до суду був наданий також «паспорт споживчого кредиту», який було підписано самою ОСОБА_1 . У вказаному документі були визначені період і порядок нарахування відсотків, відсоткові ставки, розмір додаткових та супутніх платежів, порядок повернення кредиту та розмір нарахування у разі порушення умов кредитування. Оскільки вказаний документ підписаний безпосередньо позичальником, що жодним чином не заперечувалось самим відповідачем, з точки зору колегії суддів апеляційного суду передбачені ним умови були погоджені сторонами, відтак регулюють правовідносини між ними.
Не може погодитись колегія суддів і з позицією апелянта стосовно відсутності належних доказів на підтвердження банківських операцій. До матеріалів справи була надана виписка за договором за період від 26.11.2019 року по 09.09.2022 року. Вказаний документ посвідчує всі операції, які були проведені ОСОБА_1 на підставі укладеного нею договору, і з точки зору суду є належним доказом з даного приводу.
Заперечуючи проти позовних вимог, апелянт свої твердження висловлювала лише в загальних твердженнях, жодних заперечень та спростувань щодо конкретних банківських операцій не наводила, контрдоказів з даного приводу не надала, як і не ставила перед судом питання про проведення будь-яких експертних досліджень на підтвердження своєї позиції. За таких умов у суду відсутні підстави для критичного відношення до представлених банком документів як в цілому, так і до виписки про рух коштів зокрема.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько