03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/4864/2023
22 червня 2023 року м. Київ
Справа № 760/26594/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Сирбул О.Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, та ділову репутацію, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2020 році позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, та ділову репутацію, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач є адвокатом, самозайнятою особою та здійснює професійну діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2358. Крім адвокатської діяльності, позивач є керівником ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», основним видом діяльності якого є купівля та продаж нерухомого майна. 18 грудня 2007 року між відповідачем та ВАТ «СЕБ Банк», правонаступником якого є ПУАТ «ФІДОБАНК» було укладено кредитний договір № 803. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки, предметом якого виступила квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому ПАТ «ФІДОБАНК» виставив на торги кредитний портфель та ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» став переможцем в електронних торгах «Національна електронна біржа» згідно протоколу електронного аукціону. 21.02.2020 року ПАТ «ФІДОБАНК» уклало договір з ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» в особі керівника ОСОБА_2 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки. В зв'язку з чим товариство набуло статусу нового кредитора по вказаному кредитному договору. Через неналежне виконання кредитного та іпотечного договорів відповідачем, ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» задовольнив вимоги кредитора шляхом продажу предмету іпотеки у спосіб, визначений ст. 38 закону України «Про іпотеку».
Не погоджуючись із вищевказаною процедурою, відповідач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою про скасування реєстраційного запису з підстав недотримання реєстратором вимог Закону України «Про іпотеку» при проведенні стягнення на предмет іпотеки у спосіб передбачений ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Отримавши відмову в скасуванні реєстрації прав власності за покупцем відповідач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та скасування державної реєстрації права власності. Остаточного рішення по вказаній справі ще не має. Крім того, відповідач звернувся до правоохоронних органів, які на думку відповідача бездіють, та почав збирати мітинги під Прокуратурою м. Києва, залучаючи ЗМІ.
19 листопада 2020 року відповідач організував мітинг під Прокуратурою м. Києва з використанням плакатів, на яких містилась наступна інформація: «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угрупування», «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер».
Зазначена інформація про позивача є такою, що порушує його особисті немайнові права, принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, а тому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив:
- визнати недостовірною інформацію та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення мітингу під Прокуратурою м.Києва поширену на плакатах, а саме: «ТОВ «МЕГАНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угрупування»; «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер», а також у відеовізуальному записі із залученням журналістів Засобів масової інформації;
- зобов'язати ОСОБА_1 протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення мітингу під Прокуратурою м. Києва, поширену на плакатах, а саме: «ТОВ «МЕГАНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угруповування»; «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер», а також у відеовізуальному записі із залученням журналістів Засобів масової інформації.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано недостовірною інформацію та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 поширену ОСОБА_1 під час проведення мітингу під Прокуратурою м. Києва поширену на плакатах, а саме: «ТОВ «МЕГАНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угрупування»; «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер».
В іншій частині - відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути з позивача судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме судовий збір в розмірі 1261,21 грн., посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що продаж квартири відповідача був здійснений позивачем, в якості директора ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», через 5 (п'ять) днів від дня укладення Договору №GL3N015231 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 21.02.2020, а тому вбачається очевидне і заздалегідь сплановане порушення положень ст.38 Закону України «Про іпотеку» та прав відповідача як власника квартири і іпотекодавця.
Зазначене у позовній заяві та відображене в оскаржуваному рішенні твердження позивача, що ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», директором якого є позивач, задовольнило вимоги кредитора шляхом продажу предмету іпотеки (тобто квартири відповідача) у спосіб, визначений ст. 38 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку із неналежним виконанням кредитного та іпотечного договорів відповідачем, є таким, що не відповідає дійсним обставинам і спростоване рішенням Голосіївського районного суду м. Києва та постановою Апеляційного суду м. Києва по справі № 752/5691/20 провадження 2/752/4784/20 та № 22-ц/824/15621/2020. Проте, судом цей факт належним чином оцінений та досліджений не був.
Вказує, що 12.03.2020 відповідач звернувся до Солом'янського управління поліції Головного Управління Національної поліції в м. Києві із заявою про те, що групою осіб, а саме, позивачем, ОСОБА_3 та іншими особами були вчинені шахрайські дії з метою заволодіння належною відповідачу на праві власності квартирою, що кваліфікуються ч. 4 ст. 190 КК України, на підставі якої було порушено кримінальне провадження № 12020100090001905 від 12.03.2020 р. із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою). Одночасно, з метою належного захисту своїх порушених прав, відповідач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою про скасування реєстраційного запису з підстав недотримання реєстратором вимог Закону України «Про іпотеку» при проведенні стягнення на предмет іпотеки та до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності. Міністерство юстиції України, керуючись ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», залишило зазначену скаргу відповідача без розгляду з підстав наявності інформації про відкрите за заявою відповідача судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав. В рамках зазначеного вище кримінального провадження відповідачу стало відомо, що від дій позивача постраждало щонайменше 30 осіб, і деякі з них також звернулись до правоохоронних органів із відповідними заявами.
Зазначає, що у зв'язку із бездіяльністю органів Національної поліції МВС України в м. Києві та районних прокуратур по розслідуванню зазначених кримінальних справ, 16.11.2022 Антирейдерський союз підприємців України звернулося до Міського голови м. Києва ОСОБА_4 із повідомленням вих.№ 51/11-13 від 16.11.2020, яким повідомило, що Антирейдерський союз підприємців України, журналісти телеканалу ТРК «України», разом із ініціативною групою громадян України 19.11.2020 з 10.00 до 17.00 год, а далі безстроково проводитимуть пікетування та мітинг, з використанням банерів, прапорів, біля Київської міської Прокуратури, за адресою: 03150, вул. Предславинська, 45/9.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідач не був організатором проведення вказаного вище пікетування та мітингу 19.11.2020, а лише був обраний з числа постраждалих від незаконних дій позивача в якості особи відповідальної за проведення заходу з огляду на те, що відповідач є учасником АТО та юристом за освітою, і міг би слідкувати за порядком, перешкоджати провокаціям та свавіллю. Той факт, що не відповідач був організатором вказаного вище пікетування та мітингу підтверджується повідомленням Антирейдерського союзу підприємців України за вих.№ 51/11-13 від 16.11.2020 до Міського голови м. Києва ОСОБА_4 .
Відповідач не є ні працівником, ні учасником Антирейдерського союзу підприємців України, відповідач безпосередньо не звертався до Міського голови м. Києва ОСОБА_4 із будь-яким повідомленням щодо проведення вказаного вище пікетування та мітингу 19.11.2020, не створював та не тримав у руках плакати, на яких містилась наступна інформація: «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ-СЕРВІС» - злочинне угрупування»; «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер». Той факт, що під час пікетування та мітингу 19.11.2020 відповідач не тримав у своїх руках плакати з написами «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ-СЕРВІС» - злочинне угрупування» та «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер» достеменно підтверджується фотографіями та записом, наданими позивачем у якості додатків до позовної заяви.
Звертає увагу, що зі змісту рішення не зрозуміло, до якого саме висновку дійшов суд, чи до того, що відповідач приймав участь у мітингу, який проходив з використанням плакатів, чи ж до того, що відповідач приймав участь у мітингу та безпосередньо використовував плакати, тримаючи їх в своїх руках. Суд не зазначає, оцінюючи які саме письмові докази або хвилини відеозапису тощо, чому прийшов до такого висновку. Відповідач дійсно не спростовував того, що зазначені плакати були на мітингу, але при цьому заперечував свою причетність до їх виготовлення та тримання у своїх руках. При цьому також жодного разу суд не зазначив, у який саме спосіб відповідач здійснив поширення інформації та оцінюючи який саме доказ суд прийшов до такого висновку, чим порушив норми процесуального права України, а саме, п. 1 ч. 4 ст. 265 ЦПК України.
Посилається на те, що висновок суду, що відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію, останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності, спростовується листом Головного слідчого управління Національної поліції України за вих. № 20548/24/1/1-2022/вс від 26 серпня 2022 року «Про розгляд колективного звернення», у якому зазначено, що ГСУ НП здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12019100010007928 від 19.09.2019 за фактами шахрайського заволодіння майном відповідача, а також майном 12 осіб із зазначенням їх прізвищ, а також неправомірних дій нотаріусів Київського міського нотаріального округу за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. З ст. 365-2, ст. 356, ч.1 ст. 162 КК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що жодним рішенням суду не доведено, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс - злочинне угрупування» та «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер», а тому висновки суду є законними та обґрунтованими, а докази суд оцінив за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі, відповідно до ст. 89 ЦПК України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача - ОСОБА_6 підтримавдоводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача - ОСОБА_5 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту поширеної інформації, на думку суду, можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачем містить фактичні дані, та викладена у категоричній стверджувальній формі, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і, як наслідок, може бути визнана недостовірною.
Поширена відповідачем інформація за своїм характером та змістом ґрунтується на твердженнях про причетність позивача та інших осіб до вчинення злочинів та злочинного угрупування. Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація висловлена у формі фактичного твердження.
Оскільки інформація сформульована відповідачем способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому форма вираження вищезазначеної інформації не містить критики або оцінки дій, без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд вважає, щ наявні підстави для визнання цієї інформації як недостовірної, та такою, що порушує особисті немайнові права позивача.
Також суд вважав, що спосіб захисту права, який зазначений у позові, зокрема, покладення на відповідача обов'язку спростувати недостовірну інформацію, поширену 19.11.2020 під час проведення мітингу під Прокуратурою м. Києва на плакатах, а саме: «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угрупування»; «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер», у відеовізуальному записі із залученням журналістів Засобів масової інформації, невірно обрано спосіб спростування поширеної інформації, а відтак вимоги позову в цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року не відповідає.
Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_2 є адвокатом, самозайнятою особою та здійснює професійну діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2358.
Крім того, позивач є керівником ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», основним видом діяльності якого є купівля та продаж нерухомого майна.
19 листопада 2020 року відповідач разом із іншими особами приймав участь у мітингу під Прокуратурою м. Києва з використанням плакатів, на яких містилась наступна інформація: «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угруповування», «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер».
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Відповідно до ч. 1 , 4, 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Під час розгляду справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції сторона відповідача ОСОБА_1 не заперечувала, що він приймав участь у мітингу біля Прокуратури м. Києва 19.11.2020, однак зазначалося, що він не є ні працівником, ні учасником Антирейдерського союзу підприємців України, що безпосередньо не звертався до Міського голови м. Києва ОСОБА_4 із будь-яким повідомленням щодо проведення вказаного вище пікетування та мітингу 19.11.2020, не створював та не тримав у руках плакати, на яких містилась наступна інформація: «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ-СЕРВІС» - злочинне угрупування»; «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер». Той факт, що під час пікетування та мітингу 19.11.2020 відповідач не тримав у своїх руках плакати з написами «ТОВ «МЕГАІНВЕСТ-СЕРВІС» - злочинне угрупування» та «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер» на переконання ОСОБА_1 достеменно підтверджується фотографіями та записом, наданими позивачем у якості додатків до позовної заяви.
З доданих до позовної заяви копій фото використання плакатів на мітингу під Прокуратурою м. Києва 19.11.2020 не вбачається можливим встановити, хто саме на вказаному мітингу їх тримає. В свою чергу чітко вбачається, що такі плакати тримає щонайменше двоє осіб. Також неможливо встановити причетних до їх виготовлення.
Тобто, висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідач не спростував того, що зазначені плакати були на мітингу, але при цьому заперечував свою причетність до їх виготовлення та тримання у своїх руках, що підтверджувалося фотографіями та записом, наданим позивачем у якості додатків до позовної заяви, є помилковим.
Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_2 , в тому числі просив визнати недостовірною інформацію та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 , поширену ОСОБА_1 19 листопада 2020 року під час проведення мітингу під Прокуратурою м. Києва поширену на плакатах, а саме: «ТОВ «МЕГАНВЕСТ СЕРВІС» - злочинне угрупування» та спростувати її.
Однак вказані вимоги не можуть бути предметом розгляду, оскільки ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» не звертався самостійно до суду з таким позовом, товариство не було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 522/16923/16-ц зазначено, що під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Позивач не довів порушення його прав, оскільки інформація, що була розміщена в соціальній мережі «Фейсбук», стосується ГО «Об'єднання українсько-чеченської дружби», яка в цій справі залучена як третя особа. При цьому та обставина, що позивач є керівником ГО «Об'єднання українсько-чеченської дружби», не є підставою визначати порушення прав позивача, оскільки він звернувся до суду із цим позовом як фізична особа, а не як керівник указаної громадської організації з метою представлення її інтересів та захисту ділової репутації (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80854281).
Таким чином, поширена на мітингу 19 листопада 2020 року інформація щодо діяльності ТОВ «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» не може порушувати особисті немайнові права позивача, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації як фізична особа, а не як керівник товариства з метою представлення його інтересів та захисту ділової репутації. А тому позовні вимоги в частині захисту прав товариства задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Статтею 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п. 2 ст 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.
Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»).
Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 46, ЄСПЛ, 08 липня 1986 року).
Надаючи оцінку розміщеного на плакатах висловлювання стосовно позивача «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер», колегія суддів зазначає наступне.
Так в національному законодавстві України відсутні терміни «рейдер», «рейдерство», «рейдерські атаки» - що підтверджується розділом «термінологія законодавства» офіційного веб-порталу https://zakon.rada.gov.ua.
Оскільки встановити роз'яснення цих виразів у законодавстві України неможливо, колегія суддів вважає за доцільне звернутися до джерел лексичного тлумачення.
Відповідно до академічного тлумачного словника української мови, «рейдер» - це озброєне судно, що виконує самостійні бойові дії на морських шляхах з метою знищення суден противника. Рейдерство - дії одиночного військового судна на морських шляхах противника з метою знищення його суден.
При цьому термін рейдер може вживатися і в наступних значеннях «рейдер - фізична чи юридична особа, спеціаліст з перехоплення оперативного керівництва або власності фірми за допомогою спеціально інсценованого бізнес-конфлікту»; «особа, що займається вилученням майна на ніби-то законних підставах, в основі виникнення яких лежать прогалини в законі або системні недоліки функціонування державних інститутів»; «озброєний нальотчик (чи організація), що здійснює незаконний захват якогось офісу чи установи»; «спеціаліст (іноді злочинний) по організації зміни власників підприємства»; «особа, активно купуюча акції компанії з метою отримати контрольний пакет акцій».
Виходячи зі змісту викладених пояснень виразів, використаних на мітингу 19.11.2020 відносно позивача ОСОБА_2 , є очевидним, що вони не пов'язані з діяльністю позивача. Тобто, вираз «Адвокат ОСОБА_2 - Рейдер», є оціночними судженнями, правдивість якого не можна перевірити на предмет його дійсності. Таке висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів авторів плакатів та не підлягають спростуванню.
Також колегія суддів зазначає, що розміщена на плакатах інформація не є звинуваченням позивача у вчиненні конкретних злочинних діянь, оскільки кримінальне законодавство України, як зазначалося вище, не містить визначення «Рейдер, рейдерство», а стосується трактування подій і обставин, які стали відомими під час здійснення розслідування в кримінальних справах щодо захоплення квартир в місті Києві.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, інформація про здійснення «рейдерського захоплення» є оціночними судженнями. Такі висловлювання є вираженням суб'єктивної думки і поглядів автора публікацій та не підлягають спростуванню.
Вищевказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 203/3490/18-ц, від 03 вересня 2020 року у справі № 761/14486/17, від 27 жовтня 2021 року у справі № 490/9966/19, та від 20 лютого 2020 року у справі № 462/4634/17.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції розглянув спір без додержання норм матеріального та процесуального права, з огляду на що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, тому з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати по оплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1261 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, та ділову репутацію, та прийняти в цій частині постанову, якою :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, та ділову репутацію, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1261 грн. 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 26 липня 2023 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Рейнарт І.М.