Іменем України
26 липня 2023 року
Київ
справа №400/12802/21
адміністративне провадження №К/990/21183/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №400/12802/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВІЯЛАТІНВЕСТ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді: Коваль М.П., Турецька І.О.),-
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 03 червня 2022 року задовольнив позов. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС) щодо не направлення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повідомлень за формою №30-ОПП про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів станом на 14 вересня 2021 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВІЯЛАТІНВЕСТ». Зобов'язав ГУ ДПС надіслати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЬВІЯЛАТІНВЕСТ» заборгованості зі сплати податків і зборів за формою №30-ОПП (а.с.91-95).
Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 03 червня 2022 року о 10:54 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.97).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС 27 квітня 2023 року через підсистему «Електронний суд» направило апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі апелянт, серед іншого, просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження і поновити його (а.с.100-117).
Такі вимоги апелянта були вмотивовані тим, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався і триває досі. У зв'язку з запровадженням воєнного стану на території України Державна податкова служба України наказом від 24 лютого 2022 року №243-о встановила простій у роботі ДПС України та її територіальних підрозділів, в тому числі і Головного управління ДПС у Миколаївській області. Після припинення простою відповідно до наказу ДПС України від 14 квітня 2022 року №18 ГУ ДПС наказом від 14 квітня 2022 року №189 встановило простій у роботі працівників Головного управління ДПС у Миколаївській області. Апелянт просив врахувати, що місто Миколаїв було під постійним обстрілом реактивних систем залпового вогню та інших видів озброєння, які призвели до руйнування цивільних об'єктів та об'єктів інфраструктури та створення загрози життю та здоров'ю мешканцям міста. З огляду на це більша частина працівників ГУ ДПС була вимушена внутрішньо переміститися на більш безпечні території України. В подальшому працівники ГУ ДПС частково повернулись до виконання своїх посадових обов'язків, але мали доступ до свої робочих місць протягом незначного проміжку часу, коли обстріли не несли загрози їх життю та здоров'ю. Ці обставини критично ускладнили подання до суду документів у встановлені процесуальним законом строки.
ГУ ДПС також просило суд врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, відповідно до яких протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 травня 2023 року залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк тривалістю десять днів з дня вручення цієї ухвали для надання документа про сплату судового збору та наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на їх підтвердження (а.с.125-127).
Визнаючи неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції ГУ ДПС отримало ще 03 червня 2022 року через підсистему «Електронний суд», останнім днем подання апеляційної скарги було 04 липня 2022 року. Однак апеляційну скаргу направлено до суду лише 24 квітня 2023 року, тобто, із значним пропуском строку на апеляційне оскарження. З приводу наведених апелянтом у клопотанні підстав пропуску зазначеного строку суд вказав, що сам лише факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути самостійною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. За наявності таких посилання питання про поновлення строку вирішується у кожному конкретному випадку виходячи з доводів, наведених заявником. Разом з тим, у спірному випадку суд встановив, що ГУ ДПС повністю відновило роботу 21 листопада 2022 року. Крім того, згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», ще з липня 2022 року від апелянта надходили апеляційні скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду як через підсистему «Електронний суд», так і поштою по інших адміністративних справах. Враховуючи викладене, суд виснував, що апелянт не навів причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у цій справі у більш стислий строк, ніж 11 місяців з дня ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Копія вказаної ухвали були доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 01 травня 2023 року о 15:34 годин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.128).
11 травня 2023 року від ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження та клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт навів причини ідентичні тим, що наводились в апеляційній скарзі (а.с.129-169).
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2023 року відмовив у задоволення клопотання ГУ ДПС про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року (а.с.170-174).
Апеляційний суд визнав необґрунтованим клопотання апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки ГУ ДПС не надало до суду жодних доказів вчинення ним послідовних і регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.
З приводу клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції повторно зауважив, що вирішення зазначеного питання в умовах воєнного стану залежить від конкретних доводів, наведених заявником, але самі по собі такі обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Суд повторно наголосив, що ГУ ДПС повністю відновило свою роботу ще 21 листопада 2022 року, але з апеляційною скаргою звернулось лише через 5 місяців після відновлення роботи. При цьому і до 21 листопада 2022 року від ГУ ДПС надходили апеляційній скарги, але по інших справах. З огляду на вказане суд виснував, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення суб'єктом владних повноважень є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання свої процесуальних обов'язків, які для всіх учасників справи повинні бути рівними. Щодо доводів апелянта про виїзд частини співробітників податкового органу за межі міста Миколаєва та за межі України апеляційний суд зазначив, що ГУ ДПС не конкретизувало як такі обставини безпосередньо вплинули на обсяг роботи працівників податкового органу та не надало належних і допустимих доказів, які б підтверджували такі обставини.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
На переконання скаржника, апеляційний суд залишив поза увагою, що ГУ ДПС не посилалось на обставини введення воєнного стану як на єдину підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт акцентував на тому, що саме введення воєнного стану призвело до: встановлення простою у роботі податкового органу; перебування міста Миколаєва під постійними обстрілами, які призвели до руйнування цивільних об'єктів та об'єктів інфраструктури і створили постійну загрозу для життя і здоров'я, зокрема, працівників ГУ ДПС; переміщення співробітників податкового органу на більш безпечні території України, а також за межі країни. Скаржник, посилаючись на статтю 3 Конституції України, вважає помилковим висновок апеляційного суду про ненадання належних і допустимих доказів виїзду працівників ГУ ДПС з міста та впливу цих обставин на обсяг роботи працівників. Зазначає, що суду апеляційної інстанції були надані накази, які підтверджують факт встановлення простою в ГУ ДПС.
Скаржник також вказує на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22), від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19).
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
У постанові від 28 листопада 2022 року (справа № 140/11951/21) Верховний Суд також вказував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Таким чином, введення воєнного стану повинно враховуватися судом при вирішенні питання про поновлення процесуального строку, встановленого законом. Разом з тим, ця обставина підлягає визнанню судом поважною причиною пропуску процесуального строку за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною, як того вимагає норма частини першої статті 121 КАС України. Питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
У цій справі ГУ ДПС визнає, що отримало копію рішення суду першої інстанції 03 червня 2022 року. Встановлений статтею 295 КАС України строк на апеляційне оскарження сплинув 04 липня 2022 року, проте, з апеляційною скаргою ГУ ДПС звернулось 27 квітня 2023 року.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС доводило, що не могло звернутись до суду із скаргою у строки, встановлені статтею 295 КАС України, оскільки з 24 лютого 2022 року на території України було введено воєнний стан. Місцезнаходженням ГУ ДПС було місто Миколаїв, яке постійно перебувало під обстрілами, що створювало загрозу для життя і здоров'я. в тому числі і працівників ГУ ДПС. Ці обставини ускладнили своєчасне подання процесуальних документів. При цьому з 14 квітня 2022 року працівники податкового органу перебували у простої, встановленому наказом ГУ ДПС від 14 квітня 2022 року №7-о. Ці ж доводи продубльовані і в касаційній скарзі.
Апеляційний суд оцінив такі доводи відповідача та дійшов правильного висновку, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.
Підставою для відхилення доводу ГУ ДПС про перебування його працівників у простої стали встановлені апеляційним судом обставини, що повне відновлення роботи податкового органу відбулось ще 21 листопада 2022 року. Суд касаційної інстанції зауважує, що касаційна скарга не містить жодних доводів на спростування зазначеного висновку апеляційного суду.
Слід зазначити, що встановлення простою в роботі ГУ ДПС об'єктивно може свідчити про неможливість своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Проте, з часу відновлення роботи і до звернення з апеляційною скаргою вперше минуло більше 5 місяців, що об'єктивно не може бути визнано як невідкладне звернення до суду після усунення обставин, які унеможливлювали або ускладнювали вчинення такої процесуальної дії. При цьому скаржник жодним чином не наводить обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду у період з 21 листопада 2022 року по 27 квітня 2023 року.
Врахуванню підлягає також і те, що ДПС України, видаючи накази про припинення простою у роботі територіальних органів ДПС, а так само про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС, мала на меті забезпечення реалізації державної податкової політики, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, здійснення повноважень, передбачених законом, у зв'язку з чим організація трудового процесу в територіальних органах ДПС України мала передбачати виконання останніми своїх функцій і повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
З огляду на наведене правильним є і висновок апеляційного суду про необґрунтованість доводу скаржника про переміщення його працівників на більш безпечні території України чи за її межі, оскільки ГУ ДПС як орган державної влади мав забезпечити можливість виконання своїми працівниками відповідних функцій і повноважень (в тому числі, шляхом запровадження дистанційного режиму роботи за місцем фактичного перебування на більш безпечних територіях України).
Враховуючи встановлені апеляційним судом і не спростовані скаржником обставини того, що з липня 2022 року ГУ ДПС забезпечило апеляційне оскарження судових рішень, але по інших справах, суд касаційної інстанції висновує, що у спірному випадку працівники податкового органу мали можливість виконувати свої повноваження. Водночас в цьому конкретному випадку ГУ ДПС не була забезпечена належна організація процесу із оскарження судових рішень, на що правильно звернув увагу суд апеляційної інстанції. Разом з тим, такі обставини ні в умовах воєнного стану, ні в звичайних умовах не можуть бути визнані такими, що не залежать від особи, яка пропустила строк.
З приводу посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 29 вересня 2022 року (справа №500/1912/22) суд касаційної інстанції зазначає наступне. Так, у наведеній скаржником справі перебіг шестимісячного строку звернення до суду із позовом сплинув 01 квітня 2022 року, але позивач звернувся до суду першої інстанції 26 квітня 2022 року, у зв'язку з чи суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, залишив позов без розгляду. Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, звернув увагу судів на неврахування того, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Ці обставини у сукупності із строком, що був пропущений (26 днів), слугували підставою для висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такий висновок і не вбачає підстав для відступу від нього.
Разом з тим, виходячи із встановлених у цій справі обставин звернення ГУ ДПС до суду з апеляційною скаргою відсутні підстави вважати, що апеляційний суд не врахував означеного висновку і допустив суворе застосування процесуального строку на апеляційне оскарження, оскільки за темпоральним критерієм тривалість пропуску строку на апеляційне оскарження є не співставними.
У постанові від 06 квітня 2021 року (справа №580/2586/19) підставою для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на продовження розгляду слугувало те, що податковий орган у стислі строки звернувся до суду з апеляційною скаргою повторно, долучивши до неї документ про сплату судового збору. З огляду на вказане є підстави вважати, що наведена постанова Верховного Суду ухвалена у неподібних до цієї справи правовідносинах.
Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції висновує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що ГУ ДПС у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки апеляційної скарги у період з 27 листопада 2022 року по 27 квітня 2023 року не було надано ні до суду апеляційної, ні до суду касаційної інстанції.
Така поведінка суб'єкта владних повноважень не може бути визнана сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення до суду.
Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №400/12802/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко