26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 640/301/21
адміністративне провадження № К/990/29466/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 640/301/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України, за участю третьої особи - ОСОБА_2 - про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, прийняте в складі головуючого судді Федорчука А.Б., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 01.12.2020 № 623-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити дію укладеного контракту від 02.06.2020 № 04 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2020 року по день фактичного виходу на роботу, виходячи із середньоденного розміру заробітку 1350,00 грн, з відрахуванням обов'язкових податків та зборів (станом на 31.12.2020 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 24300,00 грн);
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, у сумі 10000,00 грн;
- стягнути з відповідача невиплачену позивачу у день звільнення належну до виплати суму компенсаційних виплат - відшкодування витрат на відрядження, у якому ОСОБА_1 перебував на підставі наказу відповідача від 24.09.2020 № 64-ВД у розмірі 2590,00 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дія укладеного між позивачем та відповідачем контракту була припинена незаконно, а наказ відповідача від 01.12.2020 № 623-К про звільнення його з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" є безпідставним, оскільки не відбулось змін у структурі та штатному розписі морської адміністрації, які б стосувались очолюваного позивачем відділу. Крім того, при звільненні позивача відповідачем допущено порушення процедури звільнення, позаяк його не було попереджено про наступне звільнення у встановлені строки та спосіб.
3. Додатково мотивуючи позовні вимоги позивач зазначив, що протиправні дії Державної служби морського та річкового транспорту України на переконання позивача призвели до порушення гарантованих Конституцією України права на працю та права на доступ до державної служби, а також завдали позивачеві моральної шкоди.
4. Також позивач посилався на те, що відповідачем в день звільнення не проведено в повному обсязі розрахунків зі службовцем, оскільки не виплачено компенсаційні виплати по відшкодуванню витрат на відрядження, в якому ОСОБА_3 перебував на підставі наказу відповідача від 24.09.2020 № 64-ВД.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 01 грудня 2020 року №623-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України, поновивши дію контракту від 02 червня 2020 року №04 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2; стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 05 грудня 2020 року по 30 травня 2022 року в розмірі 496 800 (чотириста дев'яносто шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок; стягнуто з Державної служби морського та річкового транспорту України на користь ОСОБА_1 суму компенсаційний виплат - відшкодування витрат на відрядження згідно наказу від 24 вересня 2020 року № 64-ВД у розмірі 2 590 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто) гривень 86 копійок; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», для звільнення позивача у відповідача не було, оскільки посада, яку обіймав позивач, не скорочена внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, що свідчить про необхідність поновлення позивача на посаді, з якої його звільнено з порушенням процедури такого звільнення. Як наслідок, суди дійшли висновків про те, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення у розмірі 496 800,00 грн.
7. Щодо доводів відповідача про те, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 № 1285-IX усі контракти про проходження державної служби на період дії карантину діють лише до 05.12.2021, відтак виключно до цієї дати мають бути задоволені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд апеляційної інстанції вказав на те, що приписи вказаного Закону до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки оскаржуваний наказ про звільнення датований 01 грудня 2020 року, у той час як вказаний Закон набрав чинність 06.03.2021. До того ж, підставою для звільнення позивача із займаної посади став факт не закінчення строку дії контракту, а саме скорочення посади у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби морського та річковою транспорту України, що свідчить про неможливість впливу цього Закону на спірні правовідносини.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2020 року по 30 травня 2022 року в розмірі 496800 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 05 грудня 2020 року по 30 травня 2022 року.
9. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби».
11. Відповідач у касаційній сказі зазначає про те, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції в частини задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 05 грудня 2020 року по 30 травня 2022 року в розмірі 496 800 гривень 00 копійок. Так, 06.03.2021 набрав чинності Закон України від 23.02.2021 № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі - Закон № 1285-IX), яким установлено, що усі контракти про проходження державної служби на період дії карантину діють до 05.12.2021 включно. Відтак, на думку касатора, виключно до цієї дати мають бути задоволені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , не врахували зазначену норму Закону № 1285- IX, у зв'язку з чим суди дійшли хибних висновків щодо стягнення суми середнього заробітку з 05 грудня 202 0року по 30 травня 2022 року в розмірі 496 800 грн 00 коп.
12. Касатор зауважує, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу мала бути розрахована судами по 05.12.2021 включно, тобто із розрахунку 245 днів вимушеного прогулу (05.12.2020 - 05.12.2021) * 1 350 грн (середньоденна заробітна плата) = 330 750 грн.
13. Таким чином, на думку касатора, судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, результатом якого стала помилка при здійсненні розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призвело до ухвалення необґрунтованих та незаконних рішень у зазначеній частині.
ІV. Позиція інших учасників справи
14. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А., від 22 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року.
16. Касаційне провадження відкрито для перевірки обґрунтувань скаржника стосовно наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо питання застосування підпункту 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби».
17. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 26 липня 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
18. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 перебував на державній службі у Державній службі морського та річкового транспорту України, про що укладено контракт № 04 від 02.06.2020 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2
19. Відповідно до наказу в.о. Голови Державної служби морського та річкового транспорту України від 02.06.2020 № 265-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу внутрішнього аудиту Державної служби морського та річкового транспорту України.
20. Наказом відповідача від 01.12.2020 № 623-к начальника відділу внутрішнього аудиту ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 04 грудня 2020 року у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», припинивши на цій посаді дію контракту від 02.06.2020 № 04 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
21. Підставою наказу № 623-к від 01.12.2020 зазначено накази Морської адміністрації від 02.10.2020 № 255 «Про введення в дію структури Державної служби морського та річкового транспорту України» та від 02.10.2020 № 256 «Про введення в дію штатного розпису Державної служби морського та річкового транспорту України», повідомлення про припинення дії контракту від 27.11.2020.
22. Не погодившись з вказаним звільненням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
23. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
25. Відповідно до приписів частини 1 статті 31-1 Закону України «Про державну службу» з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
26. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 290 затверджено Порядок призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Згідно із пунктом 11 Порядку № 290 у разі відсутності або відхилення суб'єктом призначення або керівником державної служби в державному органі кандидатур, запропонованих конкурсною комісією за результатами процедур конкурсного відбору, у порядку, передбаченому пунктами 3-10 Порядку, суб'єкт призначення або керівник державної служби в державному органі може призначити на посаду державної служби особу шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби в державному органі переможця конкурсу.
27. Підпунктом 2 пункту II Прикінцевих та перехідних положень Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 № 1285-IX (далі - Закон № 1285-IX), який набрав чинності 06.03.2021, встановлено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.
28. Відповідно до частин першої, другої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
31. Касаційне провадження у цій справі відкрито в межах доводів Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 2 пункту ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» у частині визначення кінцевої дати стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
32. Виходячи з цього, судові рішення підлягають касаційному перегляду виключно у зазначеній частині.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебував на державній службі на підставі контракту № 04 від 02.06.2020 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
34. 06.03.2021 набрав чинність Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 №1285-IX, відповідно до підпункту 2 пункту ІІ Прикінцевих та перехідних положень якого контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.
35. Відтак, скаржник уважає, що усі контракти про проходження державної служби на період дії карантину діють лише до 05.12.2021, а тому виключно до цієї дати мають бути задоволені вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
36. Колегія суддів Верховного Суду уважає такі доводи касатора необґрунтованими з огляду на наступне.
37. Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
38. Частиною другою цієї статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
40. Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
41. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з першого дня після звільнення працівника й закінчується по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
42. Таким чином, поновлюючи позивача на посаді, суд першої інстанції правильно стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2020 року (наступний день після звільнення) по 30 травня 2022 року (день прийняття судом рішення про поновлення позивача на роботі).
43. Стосовно посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що згідно із Законом № 1285-IX усі контракти про проходження державної служби на період дії карантину діють лише до 05.12.2021, відтак виключно до цієї дати мають бути задоволені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
44. Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що підставою для звільнення позивача із займаної посади 01 грудня 2020 року став факт не закінчення строку дії контракту відповідно до Закону № 1285-IX, який набрав чинності тільки 06.03.2021, а скорочення посади у зв'язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби морського та річковою транспорту України, що свідчить про неможливість застосування цього Закону до спірних правовідносин.
45. Відповідачем не було враховано, що приписи вказаного Закону не були застосовані ні при звільненні позивача, ні при вирішенні цієї справи в частині поновлення позивача на роботі судами попередніх інстанцій.
46. Ураховуючи наведене та те, що відповідачем у касаційній скарзі не оскаржуються судові рішення судів попередніх інстанцій в частині поновлення позивача на посаді, дія Закону № 1285-IX на спірні правовідносини не поширюється, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
47. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
48. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін у вказаній частині.
49. В іншій частині судові рішення не були предметом касаційного перегляду, тому колегія суддів не надає оцінки іншим висновкам судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог.
ІХ. Судові витрати
50. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року в справі № 640/301/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: Н.А. Данилевич
С.А.Уханенко