25 липня 2023 року
м. Київ
справа №560/8533/22
адміністративне провадження №К/990/23891/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі № 560/8533/22 за позовом ОСОБА_1 до Нетішинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Нетішинської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Нетішинської міської ради від 27.05.2022 №23/1439 "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)";
- зобов'язати Нетішинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її у власність орієнтовною площею 0,0500 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023, справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 01.07.2023, тобто поза межами встановленого процесуального строку.
Щодо строку на касаційне оскарження слід зазначити наступне.
Заявник у касаційній скарзі просить поновити пропущений процесуальний строк.
Надаючи оцінку поважності причин пропуску процесуального строку, Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини сьомої статті 251 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Суд встановив, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалена 06.03.2023 (в порядку письмового провадження, відомості про виготовлення повного тексту відсутні). Відповідно до копії конверту Сьомого апеляційного адміністративного суду копію оскаржуваної постанови позивач отримав 30.03.2023, після чого у строк що не перевищує 30 днів (27.04.2023) вперше звернувся до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 касаційну скаргу було повернуто заявнику. Відповідно до відомостей з реєстраційної картки поштового повідомлення, наявних в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали про повернення вручено представнику позивача - адвокату Мельничуку Ігорю Миколайовичу 21.06.2023. Повторно заявник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою без зайвих зволікань 01.07.2023.
Розглянувши заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
При вивченні матеріалів касаційної скарги, суд встановив, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 328, 330 КАС України, з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Одночасно з цим, у випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами неправильно застосовані норми матеріального права у зв'язку з неврахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 120/3956/19-а, від 13.01.2022 у справі № 120/3257/19-а та від 31.08.2022 у справі № 120/3254/19-а, однак не конкретизує яких висновків, викладених у згаданих постановах не враховано та яку норму права у подібних правовідносинах неправильно застосовано судами першої та апеляційної інстанцій.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Водночас, колегія суддів зазначає, що положеннями КАС України визначені підстави касаційного оскарження, за умови наведення яких, Верховним Судом може бути вирішене питання про відкриття касаційного провадження у цій справі.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Отже, скаржнику необхідно усунути зазначені недоліки шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги приведеної у відповідність з переліченими вище вимогам КАС України, а саме: слід зазначити підставу для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України та викласти підстави для касаційного оскарження з наданням обґрунтувань (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 248, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі № 560/8533/22.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі № 560/8533/22 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя Т.Г. Стрелець