20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 260/953/21
адміністративне провадження № К/990/18176/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Орел П.Ю.,
позивачки - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ДСА України - Сердіченка С.А.,
представника відповідача Апеляційного суду Закарпатської області - голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю.,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 260/953/21
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Закарпатського апеляційного суду, Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю. про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди
за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючої судді Калинич Я.М., суддів: Гебеша С.А., Іванчулинця Д.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, ухвалену складі колегії суддів: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.,
Короткий зміст позовних вимог та суть спору
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1, ДСА України), Закарпатського апеляційного суду (далі - відповідач 2, ЗАС), Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю. (далі - відповідач 3), в якому просила:
1.1. визнати протиправними та скасувати накази Державної судової адміністрації України від 22.02.2021 №41/к «Про звільнення ОСОБА_1 » та Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2021 № 6.3.1.-2 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України»;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області з 24.02.2021;
1.3. стягнути з Апеляційного суду Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2021 по день ухвалення судового рішення;
1.4. стягнути з ДСА України та Апеляційного суду Закарпатської області моральну шкоду в розмірі по 50 000 гривень з кожного відповідача;
1.5. визнати протиправною бездіяльність ДСА України та ЗАС, що полягає у відмові призначити в порядку переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду;
1.6. зобов'язати ДСА України та ЗАС призначити на посаду керівника апарату ЗАС ОСОБА_1 у порядку переведення з рівнозначної посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що її звільнення відбулося з порушенням законів та Конституції України, оскільки їй необґрунтовано відмовлено у переведенні на рівнозначну посаду в новоутворений суд, з моменту попередження про наступне вивільнення ДСА України та голова ЗАС протягом 60 днів не запропонували їй всіх наявних посад для переведення до ЗАС, а також не було враховано переважного права ОСОБА_1 на залишення (переведення) на рівнозначну посаду. Спірні накази, зокрема, за твердженнями позивачки, прийняті з грубим порушенням трудових прав та гарантій жінки, яка самостійно виховує дитину, що передбачено статтею 184 КЗпП України.
2.1. На переконання позивачки, в межах апеляційного округу Закарпатської області не відбулися зміни, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», для висновку щодо ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області, а тому на новоутворений суд (ЗАС), як правонаступника Апеляційного суду Закарпатської області, покладено обов'язок щодо переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду до ЗАС в порядку статті 22 України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) та статті 49-2 КЗпП України, тобто без проведення конкурсу.
2.2. Звертає увагу, що на неодноразові заяви позивачки під час її перебування у складі ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області до голови ДСА України та голови ЗАС про її переведення до ЗАС, отримувала різні за змістом відповіді, які головним чином зводилися до констатації тієї обставини, що її переведення не погоджено головою ЗАС.
2.3. Позивачка також зазначає, що у наступному повідомленні про її вивільнення у зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області від 21.12.2021 їй оголошено список вакантних посад в апаратах судів області та роз'яснено, що остання може працевлаштуватися на них, надавши до ДСА України погодження від голів вказаних у повідомленні судів або керівників апаратів судів на призначення на одну з вакантних посад, що суперечить вимогам статті 49-2 КЗпП України, оскільки обов'язок працевлаштування фактично було покладено на саму ОСОБА_1 .
2.4. Щодо дії положень Закону № 889-VIII у часі, то позивачка зазначає, що оскільки вперше про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області її попереджено 05.10.2018, то у межах спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону № 889-VIII та КЗпП України в редакції, чинній в означеній період, а не в редакції, яка діяла на момент її повторного попередження - 21.01.2021, після змін, внесених Законом України від 19.09.2019 № 117-ІХ.
Установлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом ДСА України від 23.10.2015 № 665/к ОСОБА_1 призначена на посаду керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 23.10.2015.
4. Відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», серед іншого, ліквідовано Апеляційний суд Закарпатської області та утворено ЗАС.
5. 25.06.2018 здійснено державну реєстрацію ЗАС як юридичної особи та внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
6. На виконання вищезазначеного Указу наказом ДСА України від 20.09.2018 №474 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017» утворено ліквідаційні комісії, зокрема, Апеляційного суду Закарпатської області, головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_1, керівника апарату апеляційного суду Закарпатської області. Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу ліквідаційним комісіям необхідно забезпечити здійснення своїх повноважень з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
6.1. Цим же наказом затверджено План заходів з ліквідації апеляційних судів.
7. Повідомлення про початок роботи ЗАС оприлюднене в газеті «Голос України» 03.10.2018 № 185 (6940) (http://www.golos.com.ua/), отже, з 03.10.2018 ЗАС розпочав свою роботу.
8. Листом голови ДСА України від 03.10.2018 за №8-190-65/18 «Про затвердження штатних розписів новоутворених судів» було доведено до голів новоутворених апеляційних судів про необхідність передбачати у штатних розписах посади членів ліквідаційних комісій та, що до закінчення ліквідаційної процедури, переведення до новоутвореного суду таких осіб не здійснюється.
9. 05.10.2018 позивачці вручене письмове попередження про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області з посиланням на статті 83, № 889-VIII та статті 40, 49-2 КЗпП України.
10. Позивачка 16.08.2019 та 19.08.2019 подала заяви на ім'я голови ДСА України про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату суду ЗАС; 02.09.2019 заяву на ім'я голови ЗАС про призначення її на посаду заступника керівника апарату ЗАС в порядку переведення; заяву від 22.12.2020 на ім'я голови ЗАС про переведення її на рівнозначну посаду до ЗАС.
11. Від голови ЗАС ОСОБА_2 до позивачки 04.09.2019 надійшла відповідь, де зазначено про необхідність вжиття всіх передбачених законодавством заходів спрямованих на забезпечення виконання плану ліквідації апеляційного суду Закарпатської області у найкоротший термін.
12. Листом від 27.09.2019 ДСА України надало відповідь позивачці на її заяви від 16.08.2019 та від 19.08.2019, в якому повідомило останню, що її заява на переведення до ЗАС на посаду заступника керівника апарату суду перебуває на розгляді в голови ЗАС, однак така перебуває у відпустці. З огляду на викладене, ДСА України повернеться до розгляду питання щодо переведення на посаду заступника керівника апарату ЗАС після отримання від голови суду погодження на таке призначення.
13. 23.12.2020 головою ЗАС було надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22.12.2020, в якій зазначено, що заява про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату ЗАС не може бути погоджена, оскільки посада не є вакантною. У зв'язку із чим, вказана заява позивачки від 22.12.2020 повернута без вирішення.
14. Наказом т.в.о. голови ДСА України від 14.12.2020 № 538 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 20.09.2018 № 474» позивачку було виключено з членів ліквідаційної комісії.
15. 21.01.2021 позивачці вдруге вручене письмове попередження про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області. Запропоновано перелік вакантних посад в апаратах судів області та одночасно роз'яснено позивачці, що вона має надати до ДСА України погодження від голів відповідних судів або керівників апаратів на призначення на одну з вакантних посад. На зазначеному попереджені позивачка вказала, про її погодження на переведення на рівнозначну посаду керівника апарату ЗАС.
16. Наказом ДСА України від 22.02.2021 № 41/к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області у зв'язку з ліквідацією державного органу на підставі підпункту 1-1 частини першої статті 87 № 889-VIII, пункту 1 статті 40 КЗпП України.
17. На виконання зазначеного наказу, головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області видано наказ від 22.02.2021 № 6.3.1-2 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
18. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 (з урахуванням ухвали від 18.11.2021 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022, адміністративний позов задоволено частково:
18.1. визнані протиправними та скасовані накази ДСА України від 22.02.2021 № 41/к та Апеляційного суду Закарпатської області від 22.02.2021 за №6.3.1.-2;
18.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області з 24.02.2021;
18.3. стягнуто з Апеляційного суду Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 203 523, 60 грн;
18.4. стягнуто з ДСА України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.
19. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що ДСА України, як суб'єкт призначення на посаду керівника апарату суду апеляційної інстанції протягом всього часу, починаючи з дня повідомлення про наступне припинення державної служби 05.10.2018 та повторного - 21.01.2021, по день звільнення позивачки 23.02.2021, не вжив жодного заходу щодо сприяння переведенню її на рівнозначну посаду у новоствореній установі - Закарпатському апеляційному суді, або в іншому суді апеляційної інстанції на території України.
19.1. Крім того, на переконання судів, такій спосіб пропозиції вакантних посад, який застосовано ДСА України при повторному попередженні позивачки про вивільнення від 21.01.2021, є неприйнятним, оскільки такий не відповідає вимогам, встановленим нормами статті 49-2 КЗпП України. Так, відповідач 1, фактично, не запропонував вакантні посади, а оголосив позивачці їх список в апаратах судів по всій Україні та роз'яснив, що остання може самотужки працевлаштуватися, надавши до ДСА погодження від голів судів або керівників апаратів на призначення на одну із вакантних посад.
19.2. Суди обох інстанцій також зазначили, що в порушення вимог частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VIII в редакції, чинній станом на виникнення спірних правовідносин (05.10.2018), голова ЗАС ОСОБА_2. ініціювала перед головою ДСА України проведення конкурсу на посаду керівника апарату ЗАС як вакантну, не мотивуючи відмову у погодженні кандидатури ОСОБА_1 на призначення в порядку переведення на рівнозначну посаду.
19.3. При цьому, на думку судів попередніх інстанцій, твердження голови суду ОСОБА_2. про те, що новоутворений ЗАС не має повноважень, обов'язків працевлаштовувати працівників Апеляційного суду Закарпатської області, оскільки не є його правонаступником суперечить обставинам справи та чинним законам, Плану заходів з ліквідації апеляційних судів та Плану заходів з утворення апеляційний судів.
19.4. Проаналізувавши положення Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Цивільно-процесуального кодексу України, а також зміст Указу №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» та Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474, суд першої інстанції висновував, що в межах апеляційного округу Закарпатської області не відбулися зміни, визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів», для висновку щодо ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області.
19.5. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що функції Апеляційного суду Закарпатської області щодо розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, в порядку апеляційного провадження, перейшли до ЗАС; доступ до правосуддя не змінився через зміну територіальної юрисдикції; зміна адміністративно-територіального устрою України також не відбулася.
19.6. Також, за висновком судів попередніх інстанцій, виключення наказом т.в.о. голови ДСА України позивачки з ліквідаційної комісії, на письмове прохання голови ЗАС від 14.12.2020 у цьому випадку є передчасним, оскільки таке було зроблено без згоди ОСОБА_1 та суперечить діючим Порядкам та Плану заходів з ліквідації апеляційних судів.
19.7. Щодо застосування до спірних правовідносин в часі положень Закону № 889-VIII та КЗпП України, то суди обох інстанцій зазначили, оскільки вперше попередження позивачки про припинення державної служби відбулося 05.10.2018, тому при вирішенні спірних правовідносин необхідно застосовувати статті 49-2 КЗпП України в редакції на день попередження, згідно якої на уповноважений орган покладений обов'язок запропонування працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також положення частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VIII, яка передбачала для суб'єктів владних повноважень переведення державного службовця без обов'язкового проведення конкурсу.
19.8. Поруч із цим суд першої інстанції інстанцій також врахував ту обставину, що позивачка, як одинока мати дитини віком до чотирнадцяти років, мала переважне право на залишення на роботі.
19.9. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність врахування судом першої інстанції цієї обставини через відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували статус позивачки як одинокої матері.
19.10. Наведене в сукупності надало підстави для визнання судами попередніх інстанцій протиправним та скасування наказу ДСА України № 41/к від 22.02.2021 про звільнення ОСОБА_1 та наказу Апеляційного суду Закарпатської області № 6.3.1-2 від 22.02.2021 «Про оголошення наказу Державної судової адміністрації України» як похідного від нього.
19.11. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, суди виходили із того, що відповідно до приписів статті 235 КЗпП України у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто, у випадку цієї справи, на посаді керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області.
19.12. При визначенні розміру моральної шкоди, судами попередніх інстанцій враховано, що позивачка працювала в апеляційному суді з 2003 року по час звільнення, на різних посадах, від друкарки - секретаря судового засідання, консультанта, помічника судді до керівника апарату суду - голови ліквідаційної комісії, та саме бездіяльність ДСА України в частині не виконання приписів статті 49-2 КЗпП України призвела до порушення її трудових прав, а тому саме ДСА України спричинено моральну шкоду ОСОБА_1 , яка, виходячи із вимог розумності, справедливості і достатності та враховуючи психоемоційний стан позивача, їх характер та зусилля позивача на відновлення свого порушеного права, підлягає стягненню у розмірі 10000 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
20. До Верховного Суду (далі - Суд) 15.07.2022 надійшла касаційна скарга ДСА України, в якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2022 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
21. Ця касаційна скарга подана у зв'язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
21.1. В обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 49-2 КЗпП України, частини другої статті 41, пункту 1 частини першої статті 43, пункту 4 статті 83, статті 87 Закону №889-VIII у справах про оскарження звільнення з посади державного службовця при ліквідації державного органу.
21.2. Скаржник наполягає на помилковості висновків судів попередніх інстанцій, що новоутворений ЗАС є правонаступником Апеляційного суду Закарпатської області, а тому у відповідача наявний обов'язок автоматично переводити позивача на рівнозначну посаду у новоутвореному суді. Як наголошує скаржник, Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах", Апеляційний суд Закарпатської області ліквідовано без правонаступництва, а новоутворений суд (ЗАС) виконує лише свої функції здійснення правосуддя у визначеному апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгороді.
21.3. У цьому аспекті звертає увагу на положення статті 104 Цивільного кодексу України згідно якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. При ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов'язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб.
21.4. На переконання скаржника, помилковим є також висновок судів першої та апеляційної інстанції про застосування до спірних правовідносин статті 49-2 КЗпП України в редакції, чинній на день першого попередження про вивільнення 05.10.2018, оскільки вказане попередження в установленому законом порядку не було реалізовано, натомість звільнення позивачки відбулося на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", якому передувало її повідомлення в установленому законом порядку про наступне припинення державної служби та вивільнення, датоване 21.01.2021.
21.5. При цьому, твердження судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивачці не було запропоновано жодної посади, за доводами скаржника, не відповідає дійсності, оскільки у повідомленні про наступне вивільнення від 21.01.2021 ОСОБА_1 також було запропоновано і ряд вакантних посад як у Закарпатському апеляційному суді, так і в органах і установах системи правосуддя на території м. Ужгорода (за місцем проживання позивача) та в інших містах України.
21.6. Поряд із цим, як зауважує відповідач 1, такий обов'язок у ДСА України відповідно до статті 87 Закону №889-VIII, яка діяла в редакції, чинній на момент звільнення позивачки, був відсутній.
21.7. ДСА України також звертає увагу Суду на особливості призначення на посади державних службовців апеляційних судів, а саме керівників апаратів апеляційного суду, що визначені статтями 150 та 155 Закону № 1402-VIII, згідно яких керівників апаратів апеляційного суду, їх заступників голова ДСА України призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням голови відповідного суду.
21.8. Заперечуючи проти висновку судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з ДСА України на користь позивачки моральної шкоди, скаржник зазначає, що позивачка не надала жодних доказів моральних та фізичних страждань, та розміру заданої шкоди, звертаючи увагу на фінансову спроможність відповідачів задовольнити її особисті потреби шляхом звернення до суду, а суди першої та апеляційної інстанції не встановили чим саме ДСА України заподіяла ОСОБА_1 моральну шкоду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2022 відкрите касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
23. Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
24. У судовому засіданні представник ДСА України вимоги касаційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Позиція інших учасників справи
25. Від ОСОБА_1 06.09.2022 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивачка просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ДСА України та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
25.1. В обґрунтування своєї позиції вказує на безпідставність доводів касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо:
- застосування статей 87 та 22 Закону № 889-УІІІ «Про державну службу» зі змінами відповідно до Закону № 117-ІХ, зокрема, у постановах від 26.05.2021 у справах №140/90/20, № 260/261/20, від 17.06.2021 у справі № 240/455/20 та від 20.09.2021 у справі № 340/221/20;
- особливостей ліквідації юридичної особи публічного права, зокрема у справі №360/1117/20 (щодо ліквідації апеляційного суду Луганської області); в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 в справі № 9901/348/19, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15 та від 25.07.2019 у справі № 813/2696/17;
- про розмежування дискреційних повноважень та зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення певного змісту в постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 640/16224/19 та від 13.05.2021 у справі № 640/17815/19.
25.2. Доводи відзиву на касаційну скаргу в цілому є аналогічними доводам позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до змісту яких позивачка уважає протиправними дії ДСА України та голови ЗАС, що полягає у не пропонуванні їй протягом 60 днів з дня попередження про наступне вивільнення жодної посади для переведення до новоутвореного суду та не вирішення відповідачами заяв ОСОБА_1 про переведення, чим допущене грубе порушення її трудових прав; поданні головою ЗАС заявки на добір кандидатів на посаду керівника апарату ЗАС та допущенні до участі у конкурсі на цю посаду кандидата, який не мав необхідного досвіду роботи і не відповідав кваліфікаційним вимогам та подальшому визначенні такого переможцем і призначенні на посаду керівника апарату; формальному пропонуванні вакантних посад у другому попередженні про наступне припинення державної служби від 21.01.2021, зазначивши їх перелік та про необхідність звернення позивачки до голів судів або керівників апаратів судів за погодженням про призначення ОСОБА_1 на відповідну вакантну посаду, та подальшому незаконному звільненні її із займаної посади; порушенні гарантій, передбачених статтею 184 КЗпП України щодо заборони звільнення жінок, які самостійно виховують дітей.
26. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2022 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримано Апеляційним судом Закарпатської області 29.08.2022, а ЗАС 23.08.2022, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102936390541 та роздруківкою з електронної пошти Суду про доставку електронного листа на адресу inbox@zka.court.gov.ua. Водночас правом подати відзиви на касаційну скаргу відповідачі не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
27. У судовому засідання позивачка проти вимог касаційної скарги заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
27.1. Представник Апеляційного суду Закарпатської області в особі голови ліквідаційної комісії Гаврилюк В.Ю. у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків суду апеляційної інстанції та аргументів учасників справи
28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
31. Спір у цій справі виник у зв'язку із звільненням позивачки наказом від 22.02.2021 №41/к із займаної посади (керівника апарату суду), у зв'язку із ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області, відповідно до підпункту 1-1 частини першої Закону № 889-VIII, пункту 1 статті 40 КЗпП України.
32. Аналізуючи правильність застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин положень частини п'ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41, статті 49-2 КЗпП України у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
33. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка була звільнена у процедурі ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області відповідно до Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах».
34. Прийняттю означеного Указу передувало, зокрема, прийняття Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII в рамках реформи системи судової влади метою якої було реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів задля практичної реалізації принципів верховенства права і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд справ незалежним та неупередженим судом.
35. Так, Законом № 1401-VIII внесено зміни до Конституції України, зокрема, розділ XV «Перехідні положення» доповнено пунктом 16-1 відповідно до якого до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31.12.2017, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.
36. На завершення формування уніфікованої системи судів в Україні в рамках судової реформи, Президентом України у грудні 2017 року були підписані наступні Укази: Указ № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»; Указ № 450/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»; Указ № 451/2017 «Про реорганізацію місцевих загальних судів»; Указ № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах»; Указ № 453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів»; Указ №454/2017 «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах»; Указ №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах».
37. Отже, Президентом України 29.12.2017 були прийняті Укази як про ліквідацію, так і про реорганізацію та утворення судів. Вказані Укази набрали чинності 16.01.2018 та є чинними і не конституційними не визнавалися.
38. Указом Президента України від 29.12.2017 № 452/2017, серед інших, ліквідовано Апеляційний суд Закарпатської області.
39. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
40. Частина четверта статті 19 Закону № 1402-VIII визначає, що підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судоустрою, необхідність забезпечення доступності правосуддя, оптимізації видатків державного бюджету або зміна адміністративно-територіального устрою.
41. Своєю чергою, відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1402-VIII апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.
42. Одночасно Указом Президента України №452/2017 постановлено утворити апеляційні суди в апеляційних округах, зокрема, і Закарпатський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську область, з місцезнаходженням у місті Ужгороді.
43. Відповідно до частини шостої статті 147 Закону № 1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
44. Повідомлення про початок роботи Закарпатського апеляційного суду оприлюднено в газеті Голос України 03.10.2018 №185 (6940). Отже, з 03.10.2018 ЗАС розпочав свою роботу, а Апеляційний суд Закарпатської області припинив здійснювати правосуддя.
45. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що в межах апеляційного округу Закарпатської області не відбулися зміни, визначені Законом № 1402-VІІІ, для висновку щодо ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області, а тому новоутворений суд є його правонаступником, тобто має обов'язок працевлаштувати працівників ліквідованого суду.
46. У аспекті означених висновків колегія суддів зауважує, що у постанові від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд указав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому, обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
47. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду у від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270).
48. Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
49. У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єкта владних повноважень.
49.1. Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень (повне правонаступництво).
50. У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов'язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження публічної служби, зокрема, в частині продовження дії трудового договору з працівниками.
51. Відповідно до частини п'ятої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
52. Згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами запис про початок процедури припинення діяльності Апеляційного суду Закарпатської області відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений 04.10.2018. Процедура ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області на момент звернення позивачки до суду із цим позовом є незавершеною.
53. Суд також враховує, що кінцевим етапом у процедурі ліквідації юридичної особи є внесення державним реєстратором до ЄДР даних про проведення реєстрації припинення юридичної особи, про що видає ліквідатору (голові ліквідаційної комісії) повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV).
54. Ураховуючи зазначене та вищевказані висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у цьому випадку відбулося публічне правонаступництво, оскільки функції Апеляційного суду Закарпатської області щодо розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, в порядку апеляційного провадження, перейшли до Закарпатського апеляційного суду та доступ до правосуддя не змінився.
55. Поряд із цим, питання працевлаштування працівників пов'язане із фактом ліквідації юридичної особи і не пов'язане із публічним правонаступництвом, тобто реалізацією її компетенції.
56. Особливість і складність цієї справи полягає у тому, що спірні правовідносини стосуються звільнення державного службовця, який входив до складу ліквідаційної комісії, у процедурі ліквідації державного органу, що мала триваючий характер та протягом часу якої було суттєво змінено процедуру вивільнення державних службовців у зв'язку із ліквідацією державного органу.
57. Процедура вивільнення державних службовців у зв'язку із ліквідацією державного органу врегульовувалася частиною п'ятою статті 22, пунктом 2 частини першої статті 41, статтями 83 та 87 Законом № 889-VIII (у редакції, чинній станом на початок процедури ліквідації Апеляційного суду Закарпатської області).
58. Згідно із пунктом першим частини першої статті 87 Закону № 889-VIII у редакції, чинній до 25.09.2019, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію державного органу або реорганізацію державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
59. При цьому частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у цій же редакції визначала, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
60. Пункт перший частини першої статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній до 25.09.2019) визначав, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
61. Своєю чергою частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Поруч із цим частиною четвертою статті 40 КЗпП України у цій же редакції визначалося, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
62. Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України у цій же редакції про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
63. За обставинами цієї справи позивачці 05.10.2018 вручене письмове попередження про наступне припинення державної служби та вивільнення у зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Закарпатської області з посиланням на статті 83, №889-VIII та статті 40, 49-2 КЗпП України.
64. Аналіз положень норм статті 87 Закону № 889-VIII, статей 40 та 49-2 КЗпП України у редакції, чинній до 25.09.2019, дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
65. Відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 11.06.2020, у справі № 826/19187/16, від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 03.06.2021 у справі № 420/3536/19, від 17.06.2021 у справі № 240/455/20, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 16.09.2021 у справі № 440/413/20 та інш.
66. Із обсягу встановлених обставин цієї справи слідує, що на момент попередження про наступне вивільнення від 05.10.2018, позивачка відповідно до наказу ДСА України від 20.09.2018 №474 «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №452/2017» була призначена головою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області і виконували ці обов'язки до моменту виключення її зі складу ліквідаційної комісії від 14.12.2020. Отже, попередження про наступне вивільнення позивачки від 05.10.2018 реалізовано не було.
67. Перебуваючи на посаді голови ліквідаційної комісії позивачка погодилася із відповідними умовами праці та реалізуючи План заходів з ліквідації апеляційних судів, затверджений наказом ДСА України від 20.09.2018 № 474, виконувала, в тому числі, і обов'язки щодо вивільнення працівників ліквідованого суду, зокрема і шляхом переведення до новоутвореного суду (ЗАС).
68. У судовому засіданні позивачка зазначила, що протягом часу виконання обов'язків голови ліквідаційної комісії отримувала заробітну плату, визначену згідно із посадовим окладом керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області, яку вона займала.
69. В подальшому наказом ДСА України наказом від 15.03.2019 № 257 було оголошеного конкурс на зайняття вакантних посад керівників апаратів, в тому числі ЗАС.
70. Позивачка взяла участь у вказаному конкурсі, тобто фактично погодилася на зайняття вказаної посади у процедурі проходження відповідного конкурсу, а не в порядку переведення відповідно до частини п'ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII. За результатами участі у цьому конкурсі ОСОБА_1 зайняла друге місце.
71. Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, що позивачкою оскаржувалися в установленому законом порядку призначення означеного конкурсу чи процедура його проведення і що за наслідками такого оскарження відповідні рішення щодо результатів цього конкурсу були б скасовані.
72. Далі позивачка подала 16.08.2019 та 19.08.2019 заяви на ім'я голови ДСА України про переведення на рівнозначну посаду керівника апарату суду ЗАС, 02.09.2019 заяву на ім'я голови ЗАС про погодження призначення її на посаду заступника керівника апарату ЗАС.
73. Як слідує із хронології установлених судами попередніх інстанцій обставин, із відповідними заявами про переведення її до новоутвореного суду на рівнозначну посаду (керівника апарату ЗАС) без проведення конкурсу, а також заступника керівника апарату, позивачка звернулася до ДСА України та голови ЗАС лише після неуспішного проходження у 2019 році конкурсу на посаду керівника апарату ЗАС.
74. За змістом частини п'ятої статті 22 і пункту 2 частини першої статті 41 Закону №889-VІІІ працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
75. Водночас судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи були наявні в штаті ЗСА на момент подання позивачкою заяв від 16.08.2019 та 19.08.2019 (уточнення до заяви від 16.08.2019), від 02.09.2019 посади керівника апарату суду та заступника керівника апарату, або інші рівнозначні посади, а також чи були вони вакантними.
76. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися визначені частини четвертою статті 155 Закону № 1402-VIII особливості призначення керівника апарату апеляційного суду та його заступника, зокрема таке призначення та звільнення з посади здійснюється Головою Державної судової адміністрації України за погодженням голови відповідного суду.
77. Отже, з наведених положень слідує, що для переведення позивачки, як і працівників апарату ліквідованого суду до новоутвореного суду (ЗАС) або до будь-якого іншого суду необхідна наявність відповідного погодження голови такого суду.
78. Беручи до уваги наведене, висновки судів попередніх інстанцій про порушення ДСА України та ЗАС в означений період вимог статті 22 та 49-2 КЗпП України, є передчасними.
79. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
80. Далі, 25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 № 117-IX (далі - Закон №117-IX), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.
81. Так, частину п'яту статті 22 Закону № 889-VIII викладено у такій редакції «У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу».
82. Законом № 117-ІХ виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.
83. Цим же Законом № 117-ІХ стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п'ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
84. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX (далі - Закон № 378-IX), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п'ятої доповнена новою частиною такого змісту: «Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:
про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;
у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;
не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень».
У зв'язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.
85. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-IX (далі - № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: «Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення». У зв'язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.
86. Цими послідовними змінами до Закону № 889-VIII та КЗпП України, якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю, законодавець обмежив дію законодавства про працю на державну службу та максимально спростив порядок звільнення державних службовців.
87. Варто зазначити, що Верховним Судом вже неодноразово, зокрема, у постановах від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, 08.12.2021 року у справі №380/3646/20, досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX), за висновком якого, вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
88. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах від 09.06.2022 у справі № 380/5625/20, від 28.07.2022 у справах № 380/3655/20, №140/6353/20 за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
89. За обставин цієї справи наказом т.в.о. голови ДСА України від 14.12.2020 № 538 «Про внесення змін до наказу ДСА України від 20.09.2018 № 474» позивачку виключено зі складу ліквідаційної комісії Апеляційного суду Закарпатської області, у зв'язку із чим 21.01.2021 їй вручено попередженння про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією суду.
90. У цьому попередженні ДСА України було запропоновано позивачці ряд вакантних посад як у ЗАС, так і в органах і установах системи правосуддя на території м. Ужгорода (за місцем проживання позивачки) та в інших містах України.
91. Серед підстав позову позивачка заявляла незгоду із діями відповідача 1 щодо виключення її із складу ліквідаційної комісії без її згоди, з чим, серед іншого, пов'язувала виникнення підстав для її звільнення з посади керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області. Доводила, що протиправність виключення її із складу ліквідаційної комісії вплинула на правомірність її звільнення із вищевказаної посади, на якій вона могла б перебувати як мінімум до завершення процедури ліквідації.
92. В цій частині суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивачки та констатували, що у цьому випадку, такі дії були передчасними, позаяк вони суперечать діючим Порядкам та Плану заходів з ліквідації апеляційних судів.
93. Поряд із цим надаючи оцінку правомірності виключення позивачки із складу ліквідаційної комісії суди попередніх інстанцій обмежилися лише абстрактним посиланням на порушення відповідачем «діючих Порядків», проте без визначення конкретного нормативного акту, якому, за висновками судів попередніх інстанцій, суперечать такі дії відповідача та без дослідження і з'ясування питання яким чином вказані обставини вплинули на законність та правомірність звільнення позивачки, яке, як остання уважала, надало можливість відповідачу 1 у подальшому ініціювати процедуру її вивільнення у зв'язку із ліквідацією суду, а також без з'ясування наявності підстав для означених дій відповідача.
94. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.
95. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
96. Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
97. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
98. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
99. За правилами частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо. зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
100. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
101. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
102. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини, з урахуванням викладених у цій постанові висновків, в тому числі у пунктах 75, 76, 77, 87, 88 та 93 цієї постанови, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.
103. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України задовольнити частково.
2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі № 260/953/21 скасувати, а справу направити до Закарпатського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 25 липня 2023 року.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак О.В.Калашнікова