26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 537/3125/22
адміністративне провадження № К/990/25582/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №537/3125/22 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державного казначейства України, керівника підприємства Слюз Тетяни Ярославівни, за участі третіх осіб: Національної поліції України, керівника Клименка Ігоря Володимировича, Державної судової адміністрації України Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, керівника Дзюбенка Олександра Леонідовича, Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми), керівника Свистун Ірни Петрівни, Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», керівника Бьоша Герхарда про відшкодування матеріальної і моральної шкоди з державних органів,
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила ухвалити рішення, яким стягнути з Держави Україна, за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України на її користь 2 740 грн майнової шкоди та моральної шкоди 200 000 грн, завданої органом державної влади прийняттям, а всього 202 740 грн.
Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з приписів пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, та зазначили, що позов у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Суди дійшли висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 мають вирішуватися судом в порядку цивільного судочинства.
У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані процесуальні судові рішення.
Відповідно до частин першої та другої статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Положеннями частини четвертої визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4);
у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Скаржник повинен зазначити порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у: застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; незастосуванні норми, яку належало застосувати; наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Позивач у поданій скарзі описує фактичні обставини справи, перелічує норми КАС України, цитує різні статті чинного законодавства України, проте не зазначає в чому полягає порушення норм процесуального права, що є перешкодою у відкритті касаційного провадження у справі.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях порушення конкретних норм процесуального права при їх постановленні, Суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини "с" статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №537/3125/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак