26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 240/17154/22
адміністративне провадження № К/990/25555/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №240/17154/22 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати накази командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 29 квітня 2022 року №126 та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 квітня 2022 року №108, в частині звільнення його з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі);
- поновити на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 квітня 2022 року по день поновлення на посаді та зобов'язати відповідача розглянути по суті рапорт від 29 квітня 2022 року про направлення на стаціонарне лікування в умовах військового госпіталю з подальшим проходженням військово-лікарської комісії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 29 квітня 2022 року №126, в частині звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , ординатора евакуаційного відділення медичної роти 30 окремої механізованої бригади з військової служби у відставку відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
Визнано протиправним і скасовано наказ тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2022 року №108 (по стройовій частині).
Поновлено старшого лейтенанта ОСОБА_1 на військовій службі на посаді ординатора евакуаційного відділення медичної роти 30 окремої механізованої бригади з 01 травня 2022 року.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2022 року по день прийняття рішення (14 березня 2023 року) в розмірі 160876 (сто шістдесят тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 20 копійок з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 для визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я на обстеження до військово-лікарської комісії.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Скаржник подає касаційну скаргу на підставі підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що обов'язковою умовою для відкриття касаційного провадження є зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного провадження передбачених саме частиною четвертою статті 328 КАС України та належне їх обґрунтування.
В той час, як пункти «а»-«г» частини п'ятої статті 328 КАС України передбачають можливість розгляду судом касаційної інстанції малозначної справи, проте не є окремою підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, позивач не зазначив у касаційній скарзі підстави відкриття касаційного провадження передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №240/17154/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак