Справа № 420/10905/23
26 липня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, 6, код ЄДРПОУ 08402040), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 15 травня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 визначити розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт із зазначенням відповідних складових та розмірів додаткових видів грошового забезпечення згідно рішень Міністра оборони України № 248/291 від 14.01.2020 року, № 248/612 від 27.01.2021 року, № 248/1210 від 04.03.2022 року та окремого доручення Міністра оборони України № 2683/3 від 01.02.2023 року і виготовити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року для перерахунку пенсії;
2. Зобов'язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами на 01 січня 2021 року, прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів станом на 01 січня 2022 року та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно посади 24-го тарифного розряду, та із обов'язковим зазначенням відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах згідно рішень Міністра оборони України № 248/291 від 14.01.2020 року, № 248/612 від 27.01.2021 року, № 248/1210 від 04.03.2022 року та окремого доручення Міністра оборони України № 2683/з від 01.02.2023 для проведення з 01.02.2020 р., 01.02.2021 р., 01.02.2022 р. та 01.01.2023 р. перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 , а копії вказаних довідок надіслати позивачу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 28.01.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про підготовку та надання до пенсійного органу довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023. На його заяву позивач отримав відповідь Начальника Одеського ОТЦК та СП від 28.02.2023 № 943/4009 з відмовою скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області запитані довідки про розмір грошового забезпечення з визначенням розмірів посадового окладу відповідного тарифного розряду та окладу за військовим званням (підполковник) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2020, 01.01.2022 та 01.01.2023 у розмірах, встановлених відповідними Законами України «Про Державний бюджет України», на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 для подальшого перерахунку його пенсії.
Разом з тим, позивачу була надана копія довідки від 23.02.2023 № ЮО97197 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021, оригінал якої відповідач направив до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. У вказаній довідці зазначені такі складові грошового забезпечення: посадовий оклад 24 тарифний розряд 6540,00 грн; оклад за військовим звання підполковник - 1820,00 грн; відсоткова надбавка за вислугу років 50% - 4180,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань 1% - 125,40 грн; надбавка за таємність 10% - 654,00 грн; надбавка за класну кваліфікацію 5% - 327,00 грн; премія 10%-654,00 грн. Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії - 14 300,40 грн.
Одночасно з цим, відповідачем було виготовлено та надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення від 12.03.2021 № ЮО97197 станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії з 01.04.2019, яка включала наступні складові:
посадовий оклад 5070,00 грн;
оклад за військовим звання підполковник 1410,00 грн;
відсоткова надбавка за вислугу років 50% 3240,00 грн;
надбавка за особливості проходження служби 65% -6 318,00 грн;
надбавка за таємність 10% 507,00 грн;
надбавка за класну кваліфікацію 5% - 253,50 грн;
премія 35% - 1 774,50 грн.
Всього грошове забезпечення для обчислення пенсії - 18 573,00 грн.
Таким чином, відповідач у довідці про розмір грошового забезпечення від 23.02.2023 № ЮО97197 незаконно замінив складову додаткового виду грошового забезпечення «надбавка за особливості проходження служби 65%» на іншу «надбавка за виконання особливо важливих завдань 1%, а також зменшив розмір премії з « 35%» на « 10%», що не відповідає вимогам рішення Міністра оборони України, викладеного у телеграмі Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/612 від 27.01.2021, якою зазначено здійснювати виплату щомісячної премії у розмірах згідно з Додатком 1 до цієї телеграми (24-й тарифний розряд) - 35% та надбавки за особливості проходження служби в мінімальному розмірі 65 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. В результаті таких дій розмір мого грошового забезпечення зменшився з 18573,00 грн до 14300,40 грн, тобто на 4272,60 грн, що суперечить положенням статті 22 Конституції України, якою права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових i законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позивач 22.03.2023 звернувся з відповідною заявою до відповідача та 26.04.2023 отримав відмову скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення з визначенням зазначених у заяві складових і розмірів додаткових видів грошового забезпечення.
Ухвалою судді від 17.05.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (в порядку ст. 263 КАС України).
Ухвалою суду від 16.06.2023 вирішено розгляд справи №420/10905/23 проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до ст.262 КАС України. Витребувати у Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки інформацію з доказами на її підтвердження щодо видів та розмірів грошового забезпечення діючих військовослужбовців за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням до посади, яку займав та звання, яке мав ОСОБА_1 , станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та станом на 01.01.2023.
Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху а саме позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо довідки станом на 01.01.2020 та 01.01.2022, та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
21.07.2023 до суду надійшла заява (вх..№24555/23) ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви з додатком Заяви про поновлення строку звернення до суду.
Подану заяву про поновлення строку на звернення до суду ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Водночас, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 у справі № 646/6250/17 та від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Отже, в даному випадку особа має передбачене законом право на «автоматичний» перерахунок пенсії без власних зустрічних дій, і це право є абсолютним. Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Складання довідки про розмір грошового забезпечення покладається на уповноважений орган Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ОТЦК та СП), відповідно у протилежному випадку даний орган буде діяти не на підставі і не в межах повноважень і не згідно чинного законодавства. Такі дії визнаються протиправними та вчиняються з вини органу - суб'єкта владних повноважень. Держава не повинна отримувати вигоду у вигляді невиплати всієї суми недоотриманої пенсії, призначеної у неправильному розмірі або перераховану несвоєчасно, в тому числі застосовуючи обмежений строк звернення за захистом своїх порушених прав, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний не строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. Таким чином, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, має розглядатися як поважна причина при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду в спірних правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Дослідивши зазначену заяву ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Питання строків звернення особи до суду з наведеними вимогами було розглянуте та вирішено Верховним Судом в постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, висновки якого судом викладені в ухвалі від 17.07.2023 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, саме тому його застосування не може свідчити про надмірний формалізм.
Крім того, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані».
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Підсумовуючи викладене, у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку від 21.07.2023 взагалі не наведені обставини в розумінні КАС України, а лише нормативні висновки Верховного Суду, національного законодавства та ЄСПЛ, що не є підставами для поновлення строку звернення до суду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 (реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Підсумовуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду в частині позовних вимог щодо зобов'язання Одеського ОТЦК та СП підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та 01.01.2022.
За таких обставин, суддя вважає, що наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві пропущеного строку на звернення до суду з даними вимогами.
Відповідно до приписів ч.ч.13-15 ст.171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно ч.7 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Зазначене кореспондується з нормами ч.15 ст.169 КАС України згідно яких, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Позивач у встановлений строк не виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, недоліки позовної заяви не усунув, тому позовну заяву в частині вимог щодо довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та 01.01.2022, відповідно до приписів статті 171, 240 КАС України, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.171, 240, 248, 256, 294 КАС України, суд
У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині оскарження дій Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у наданні та виготовленні довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 та 01.01.2022, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Продовжити розгляд справи №420/10905/23 за позовними вимогами ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо відмови у наданні та виготовленні довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 та 01.01.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала в частині залишення позову без розгляду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА