ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.07.2023Справа № 910/14349/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/14349/22
за позовом фізичної особи-підприємця Кипиченка Сергія Петровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
до товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» (№ІПН2000025721, юридична адреса: AZ1026, Республіка Азербайджан, місто Баку, Хатанський район, проспект Нобеля, будинок 2231-2232) від імені якого діє Представництво «АЗВІРТ «ММС» (код 26628084; 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 6,оф.11)
про стягнення 1 995 002,59 грн,
за участю представників:
позивача: Ішутко С.Ю. (адвокат);
відповідача: Косминін О.В. (адвокат).
Фізична особа-підприємець Кипиченко Сергій Петрович (далі - позивач, Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 14.03.2020 №14/03 (далі - Договір) та додатковими угодами від 18.09.2020 і від 13.02.2020 про орендне користування Форд Транзіт Кастом днз НОМЕР_2 vin-code НОМЕР_3 , Форд Транзіт Кастом днз НОМЕР_8 vin-code НОМЕР_4 , BMW днз НОМЕР_5 vin-code НОМЕР_6 .
До стягнення заявлено заборгованість за орендне користування ТЗ Форд Транзіт Кастом днз НОМЕР_2 vin-code НОМЕР_3 за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року в розмірі 749 400 грн, пені - 1 134 300 грн, 3% річних - 12 732,79 грн, інфляційних втрат - 98 569,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/14349/22; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.01.2023.
24.01.2023 позивач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 24.01.2023 було оголошено про відкладення на 21.02.2023.
20.02.2023 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій Підприємець просив стягнути з відповідача 528 000 грн основного боргу, 1 134 300 грн пені, 98 569,80 грн інфляційних втрат, 12 732,79 грн 3 % річних.
20.02.2023 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.
20.02.2023 позивач подав суду заяву в порядку статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Підготовче засідання призначене на 21.02.2023 не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 16.03.2023.
У підготовчому засіданні 16.03.2023 було оголошено перерву до 18.04.2023.
13.04.2023 позивач подав суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
18.04.2023 відповідач подав суду заяву про залишення позову без розгляду, в якій просив закрити провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд залишив клопотання відповідача про закриття провадження у справі без розгляду та оголосив про відкладення підготовчого засідання на 23.05.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 залучено до участі у справі належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Азвірт» (№ІПН2000025721, юридична адреса AZ1026, Республіка Азербайджан, місто Баку, Хатанський район, проспект Нобеля, будинок 2231-2232); повідомлення відповідача здійснювати через "Представництво "АЗВІРТ" ММС" (код 26628084, пров. Лабораторний 6, оф.11, Київ, 01133), яке діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт».
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ч.5 ст.95 ЦК України).
Тобто, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.
Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості відповідача може виступати юридична особа, або юридична особа в особі її представництва (якщо представництво наділене відповідними повноваженнями і про це є належні докази).
Відповідно до статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» Загальні правила підсудності судам України справ з іноземним елементом
1. Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
2. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.
3. Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Пунктами 1, 2, 3, 7, 12 частини першої статті 76 цього Закону визначено, що Суди України розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Враховуючи положення п.12.2 Договору оренди , що всі правовідносини регулюються чинним законодавством України та беручи до уваги вимоги ст.365, 27 та п.1 ч.1 ст.20 ГПК України суд визнав юрисдикцію даної справи господарському суду України за місцезнаходженням Представництва іноземної юридичної особи.
23.05.2023 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд ухвалив відхилити клопотання відповідача про відкладення.
Суд протокольною ухвалою від 23.05.2023 постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20.06.2023.
Після підготовчого засідання судом було одержано від відповідача клопотання про початок розгляду справи спочатку та клопотання про долучення доказів.
15.06.2023 позивач подав суду заяву про відшкодування судових витрат (витрат на правову допомогу).
У судовому засіданні 20.06.2023 було оголошено перерву до 12.07.2023.
Після підготовчого засідання судом було одержано від відповідача клопотання про початок розгляду справи спочатку та клопотання про долучення доказів.
10.07.2023 позивач подав суду додаткові пояснення у справі та письмові пояснення.
12.07.2023 відповідач подав суду клопотання про призначення експертизи.
Судом роз'яснено відповідачеві, що на час подання клопотання про розгляд справи спочатку20.06.2023, така стадія ще немала місця, оскільки не виконано вимоги ст.201 ГПК України.
Водночас, судом звернуто увагу заявника, що відповідачем і не виконані вимоги ст.119, 170,177 ГПК України - не подано відповідні заяви, документи, докази для подання і вирішення яких просив повернутись на попередню стадію.
З наведених обставин суд діяв відповідно до ч. 2 ст.207 ГПК України щодо заявленог клопотання.
Суд протокольною ухвалою від 12.07.2023 залишив вказане клопотання без розгляду на підставі статей 13, 14, 46, 118 ГПК України.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 12.07.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, письмові пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.03.2020 Підприємцем (орендодавець) і Товариством (орендар) укладено Договір, за умовами якого:
- орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування таке майно: Форд Транзіт Кастом днз НОМЕР_8 vin-code НОМЕР_4 (пункт 1.1);
- орендна плата встановлюється в розмірі 33 000 грн на місяць (пункт 5.1);
- орендар сплачує орендодавцеві авансовий платіж у розмірі 33 000 грн (пункт 5.2);
- оплата здійснюється один раз на місяць до 20-го числа кожного поточного місяця шляхом перерахування коштів в безготівковій формі (пункт 5.3);
- орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі (пункт 7.1).
Слід зазначити, що у подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, а саме:
- додатковою угодою від 18.09.2020 до Договору сторони внесли зміни до пункту 1.1 Договору, в частині збільшення кількості орендованих транспортних засобів до 3 одиниць, а саме: Ford Transit Custom, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , Ford Transit Custom, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_9 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_10 , BMW ХЗ, реєстраційний номер НОМЕР_11 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_6 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_12 ;
- додатковою угодою від 13.02.2021 до Договору сторони внесли зміни до пункту 1.1 Договору, в частині зменшення кількості орендованих транспортних засобів до 2 одиниць: Ford Transit Custom, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_13 , Ford Transit Custom, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_9 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_10 . Загальна сума орендної плати за два автомобілі на місяць становить 66 000 грн без ПДВ;
- додатковою угодою від 30.12.2021 до Договору сторони внесли зміни до п 4.1 Договору, зокрема, було продовжено термін оренди транспортних засобів з моменту підписання акта приймання-передачі до 30.11.2022.
Договір і додаткові угоди підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди транспортних засобів.
Відповідно до статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування транспортний засіб Ford Transit Custom, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_14 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_13 , що підтверджується актом приймання-передачі від 14.03.2020.
Позивач вказує, що відповідач порушив умови Договору та не сплачував орендну плату за автомобіль Ford Transit Custom, д.н.з. НОМЕР_8 за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року (включно) та не сплачував орендну плату за автомобіль Ford Transit Custom, д.н.з. НОМЕР_2 за період за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року (включно).
Позивачем 18.11.2022 направлено на адресу відповідача лист щодо припинення Договору оренди на підставі статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки пролонгація Договору не вбачається за можливе, у зв'язку з неналежною та несвоєчасною оплатою за умовами Договору. Також було наголошено, що у разі невиконання або часткового виконання відповідачем свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за умовами Договору, позивач буде вимушений звернутися з позовом до суду.
За наслідком закінчення терміну оренди, позивач вимагав від Товариства повернення автотранспортних засобів за актами повернення.
Підприємець вказує, що при огляді транспортних засобів були виявленні певні дефекти кузову та салону по кожному з транспортних засобів, що перебували в оренді у відповідача.
Позивачем було відображено виявлені дефекти у актах повернення транспортних засобів, втім відповідач відмовився від їх підписання.
Підприємець вказує, що був вимушений забрати 01.12.2022 власні транспортні засоби після оренди у Товариства без підписаних останнім актів повернення.
Слід зазначити, що сторонами були підписані та скріплені печатками акти, відповідно до яких Товариство підтвердило користування орендованими транспортними засобами, а саме:
- від 31.12.2021 №21/12 на суму 66 000 грн;
- від 31.01.2022 №22/01 на суму 66 000 грн;
- від 28.02.2022 №22/02 на суму 66 000 грн;
- від 31.03.2022 №22/1/03 на суму 33 000 грн;
- від 31.03.2022 №22/03 на суму 33 000 грн;
- від 30.04.2022 №22/1/04 на суму 33 000 грн;
- від 30.04.2022 №22/04 на суму 33 000 грн;
- від 31.05.2022 №22/1/05 на суму 33 000 грн;
- від 31.05.2022 №22/05 на суму 33 000 грн;
- від 30.06.2022 №22/1/06 на суму 33 000 грн;
- від 30.06.2022 №22/06 на суму 33 000 грн;
- від 31.07.2022 №22/07 на суму 66 000 грн;
- від 31.08.2022 №22/1/08 на суму 33 000 грн;
- від 31.08.2022 №22/08 на суму 33 000 грн;
- від 30.09.2022 №22/1/09 на суму 33 000 грн;
- від 30.09.2022 №22/09 на суму 33 000 грн;
- від 31.10.2022 №22/10 на суму 66 000 грн;
- від 30.11.2022 №22/11 на суму 66 000 грн.
Таким чином, заборгованість з оренди за вказаними вище актами склала 792 000 грн.
У свою чергу, відповідач частково сплатив заборгованість та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 264 00 грн, а саме:
- 42 600 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28.11.2022 №637;
- 221 400 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2022 №708.
Отже, заборгованість Товариства перед Підприємцем за Договором склала 528 000 грн.
Відповідачем було надано суду низку платіжних інструкцій, які на думку Товариства, вказували на здійснення погашення заборгованості перед позивачем.
Водночас з призначення платежу означених платіжних інструкцій вбачається, що оплата здійснювалася за іншими договорами (від 02.02.2023 №02/02, від 14.03.2021 №14/03), а тому не є документальним підтвердженням сплати заборгованості саме за Договором.
Отже, Товариство зобов'язання з оплати оренди у повному обсязі не виконало; доказів протилежного суду не подано, а тому заборгованість у розмірі 528 000 грн орендної плати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 1 134 300 грн пені, 98 569,80 грн інфляційних втрат, 12 732,79 грн 3 % річних.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
У відповідності до частини другої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та у період, що не перевищує шести місяців.
Отже, пеня має бути розрахована у період, що не перевищує 6 місяців та за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Пунктом 9.3 Договору сторони узгодили розмір пені за порушення строків оплати орендних платежів у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні, оскільки пеня нарахована більше ніж за 6 місяців та за ставкою, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
Так, за розрахунком суду розмір пені складає 125 342,12 грн.
Отже, позовні вимоги в частин стягнення пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 125 342,12 грн, а 3 %річних та інфляційні втрати за розрахунком позивача, а саме: 98 569,80 грн інфляційних втрат, 12 732,79 грн 3 % річних.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000 грн.
Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат у сумі 42 000 грн позивачем подано копії таких документів:
- договору про надання правової допомоги від 14.12.2022 №141222, укладеного Підприємцем і адвокатським об'єднанням "Юрісвест", додатку №1 до нього ;
- ордеру від 19.12.2022 №1322391 серія АІ;
- акта надання правової допомоги від 05.06.2023 №1;
- копія квитанції від 05.06.2023 про оплату адвокату 42 000 грн.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем не було заявлено відповідного клопотання про зменшення витрат.
Слід зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.
Враховуючи предмет та підстави позову, часткове задоволення позовних вимог, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження за участі представників сторін, у тому числі адвоката позивача, відсутність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 16 097,76 грн.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов фізичної особи-підприємця Кипиченка Сергія Петровича до товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» («Azvirt») від імені якого діє Представництво «АЗВІРТ "ММС» про стягнення 1 995 002,59 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Азвірт» («Azvirt») (№ІПН2000025721, юридична адреса AZ1026, Республіка Азербайджан, місто Баку, Хатанський район, проспект Нобеля, будинок 2231-2232) від імені якого діє «Представництво «АЗВІРТ "ММС» (код 26628084; 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 6,оф.11) на користь фізичної особи-підприємця Кипиченка Сергія Петровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ): 528 000 (п'ятсот двадцять вісім тисяч) грн заборгованості, 125 342 (сто двадцять п'ять тисяч триста сорок дві) грн 12 коп. пені, 98 569 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 80 коп. інфляційних втрат, 12 732 (дванадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн 79 коп. 3 % річних, 11 469 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн 67 коп. судового збору та 16 097 (шістнадцять тисяч дев'яносто сім) грн. 76 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.07.2023.
Суддя Ігор Курдельчук