Справа № 591/163/21
Провадження № 2/591/1627/22
19 липня 2023 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - судді Сидоренко А.П.
з участю секретаря судового засідання - Чмуневич М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шаповал Олени Олегівни до ОСОБА_2 про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шаповал О.О.12 січня 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та мотивує свої вимоги тим, що 15 травня 2018 року позивач згідно укладеного договору позики та розпискою, позичив відповідачу 45000 доларів США.
Факт отримання коштів підтверджується власноручно підписаною ОСОБА_2 борговою розпискою та договором позики від 15 травня 2018 року у присутності позивача, який також засвідчив своїм підписом правовідносини позики.
У розписці та договорі позики від 15 травня 2018 року сторони погодили порядок та умови повернення грошових коштів.
ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти в розмірі 45 000 доларів США до 15 листопада 2018 року.
За умовами п. 5.3. укладеного між позивачем та відповідачем Договору позики, при неповерненні суми позики своєчасно Позикодавець вправі буде пред'явити цей Договір до стягнення в строк і у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 25% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен місяць прострочення.
Пунктом 6 Договору позики від 15 травня 2018 року передбачено, що з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики у встановлений Договором термін, Позичальник надає Позикодавцю в заставу два об'єкти незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке іменується надалі «закладене майно».
Позичальник зберігає за собою право володіти, користуватися і розпоряджатися закладеним майном. У разі невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики протягом двох місяців з дня закінчення строку позики Позикодавець має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок закладеного майна.
15 листопада 2018 року грошові кошти відповідачем не були повернуті.
19 листопада 2020 року позивач пред'явив відповідачу письмову вимогу, згідно розписки та договору позики від 15 травня 2018 року щодо повернення заборгованості в строк до 25 листопада 2020 року. А у випадку неповернення позики у встановлений строк, відповідач був попереджений позивачем, про звернення за захистом своїх порушених прав до суду, внаслідок чого з позичальника, а наразі відповідача, додатково стягнуто 3 % річних, інфляційні та пеня за весь час прострочення виконання зобов'язання витрати пов'язані з розглядом справи у суді, а також послуги на юридичну допомогу.
Проте відповідач ухиляється від виконання свого зобов'язання, всі намагання позивача зустрітися з ним виявились марними, що позивач розцінює як небажання повертати позику.
Посилаючись на зазначені обставини, просить стягнути з ОСОБА_2 суму боргу за розпискою та договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 45000 дол. США; 25% пені в розмірі 23856 дол. США 16 центів; 3% річних в розмірі 2863,00 дол. США, інфляційних збитків в сумі 4800 дол. США 65 центів, всього стягнути 76519 дол. США 81 центів.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 січня 2021 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 на суму 76519 дол. США 81 центів, що еквівалентно на час звернення до суду з позовом 2157858 грн. 64 коп.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2021 року, ухваленим в зазначеній справі, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою та договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 45 000 доларів США; 25% пені в розмірі 23 856 доларів США; 3% річних в розмірі 2863, 00 доларів США; інфляційних збитків в сумі 4800 доларів США 65 центів, всього 76519 доларів США 81 центів.
11 січня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Холод О.А. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі, судових повісток не отримував, а тому був позбавлений права подати відзив на позов і докази по справі. Сторона відповідача не погоджується з вимогами позову щодо розміру боргу, зокрема, щодо стягнення 25% пені, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки. Посилаючись на зазначені обставин, просив суд скасувати заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми у справі №591/163/21 від 08 листопада 2021 року, призначити справу в загальному провадженні.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02 червня 2022 року заяву представника ОСОБА_2 - адвокат Холода О.А. про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/163/21 задоволено. Скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08 листопада 2021 року у справі за вказаним позовом та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 12 вересня 2022 року о 13 год. 00 хв.
Протокольною ухвалою суду 12 вересня 2022 року підготовче засідання відкладено до 03 листопада 2022 року, 09 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представника позивача.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2022 року закрито підготовче провадження у даній справі, призначено справу для розгляду по суті на 12 січня 2023 року о 09 год. 00 хв з викликом сторін у справі.
Протокольною ухвалою суду 12 січня 2023 року розгляд справи відкладено до 01 березня 2023 року 09 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представника позивача.
Протокольною ухвалою суду 01 березня 2023 року розгляд справи відкладено до 17 квітня 2023 року, 10 год. 00 хв. у зв'язку з клопотанням представника позивача.
Протокольною ухвалою суду 17 квітня 2023 року розгляд справи відкладено до 13 червня 2023 року, 09 год. 30 хв. у зв'язку з клопотанням представника позивача.
Протокольною ухвалою суду 13 червня 2023 року розгляд справи відкладено до 19 липня 2023 року, 10 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою відповідача, відсутністю відомостей про його належне сповіщення про дату та час розгляду справи.
В зазначене судове засідання сторони не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Жалковського В.Ю. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до копії договору позики від 15 травня 2018 року, ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 45 000 доларів США.
Відповідно до п.4.1 Договору позики, ОСОБА_2 зобов'язався повернути кошти до 15 листопада 2018 року.
За умовами п. 5.3 Договору позики, при неповерненні суми позики своєчасно Позикодавець вправі пред'явити цей Договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити пеню у розмірі 25 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен місяць прострочення.
Пунктом 6.1 Договору позики передбачено, що з метою забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики у встановлений Договором термін, Позичальник надає Позикодавцю в заставу два об'єкти незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яке іменується надалі «закладене майно».
Позичальник зберігає за собою право володіти, користуватися і розпоряджатися закладеним майном (а.6.2). У разі невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення позики протягом двох місяців з дня закінчення строку позики Позикодавець має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі за рахунок закладеного майна (п.6.3) (а.с.3).
Факт отримання коштів у розмірі 45 000 доларів США відповідачем ОСОБА_2 підтверджується розпискою від 15 травня 2018 року (а.с. 16-зворотній бік).
19 листопада 2020 року, позивач ОСОБА_1 пред'явив відповідачу, ОСОБА_2 письмову вимогу з приводу повернення грошових коштів відповідно до Договору позики від 15 травня 2018 року (а.с.16).
Проте відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання по поверненню суми боргу не виконав.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Ст. 1049 ЦК України встановлений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19).
Враховуючи те, що предметом укладеного між сторонами договору є грошові кошти, визначені в іноземній валюті, то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4800,65 дол. США інфляційних збитків задоволенню не підлягають.
Таким чином судом встановлено, що право позивача порушене, відповідач належним чином не виконав умови договору, а тому позивач має право на отримання з відповідача суму заборгованості по договору позики 45000 дол. США; 3% річних в розмірі 2863,00 дол. США.
У заяві про перегляд заочного рішення відповідачем висловлена незгода з вимогами позивача щодо стягнення 25% пені, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, що передбачена ст. 258 ЦК України (т. І а.с.86).
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог в позові належить відмовити за безпідставністю.
Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» («Stubbings and Others v. the United Kingdom») § 51)), рішення ЄСПЛ від 29 січня 2013 року у справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) § 43)).
У рішенні від 22 липня 2014 року у справі «Grafescolo S.R.L. v. The Republic of Moldova» ЄСПЛ зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло привести до відмови в позові. Проте суд не навів ніяких обґрунтованих причин для невзяття до уваги цього важливого аргументу (§ 22, 23).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З договору позики вбачається, що строк виконання договору (п.4.1) настає 15 листопада 2018 року. Річний строк на право вимоги по стягненню пені, що передбачена цим договором, завершився 15 листопада 2019 року. З вказаним позовом позивач звернувся 12 січня 2021 року, тобто передбачений законом строк позовної давності позивачем пропущений.
Належних та допустимих доказів переривання або зупинення строків позовної давності сторона позивача суду не надала, а тому, беручи до уваги, що позовні вимоги про стягнення пені є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якої зробив заяву відповідач, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суму боргу за розпискою та договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 45000,00 дол. США; 3% річних в розмірі 2863,00 дол. США, а всього 47863,00 дол. США.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку з частковим задоволенням позову, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 11350 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою та договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 45000,00 дол. США; 3% річних в розмірі 2863,00 дол. США; інфляційних збитків в сумі 4800,65 дол. США, всього 52663,65 дол. США.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 11350 грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2
Повне судове рішення виготовлене 26 липня 2023 року.
Суддя А.П.Сидоренко