Справа № 183/4131/23
№ 2/183/2619/23
24 липня 2023 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про:
- стягнення з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб від 24 вересня 2020 року, у розмірі 39 278,01 грн, у тому числі: 24 096,90 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 15 181,11 грн - прострочена заборгованість по процентам, -
у квітні 2023 року Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» (далі - позивач) звернулося до суду з вищевказаним позовом, у порядку підсудності, визначеної Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року № 11/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Куп'янського міськрайонного суду Харківської області і визначено Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 24 вересня 2020 року між АТ «КБ «Глобус» та відповідачем укладено Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», шляхом подачі Заяви-анкети на приєднання до вказаного договору. У заяві-анкеті позичальником зазначено власні персональні дані, погоджено умови кредитування та графік платежів: сума кредиту 24 096,90 грн, строк кредитування 24 місяці з 24 вересня 2020 року по 23 вересня 2022 року, пільговий період 4 місяці з 24 вересня 2020 року по 24 січня 2021 року, комісія за управління кредитом 3,00%, розмір процентної ставки 0,00010%, схема повернення кредиту - ануїтет, реальна процентна ставка 73,19758%. Банк свої зобов'язання за договором виконав. Проте відповідач, всупереч вимогам Договору, не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснював повернення грошових коштів відповідно до Графіку платежів та договору, у зв'язку з чим станом на 01 лютого 2023 року утворилася заборгованість за договором в сумі 39 278,01 грн, у тому числі: 24 096,90 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 15 181,11 грн - прострочена заборгованості процентам. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою судді від 12 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, 07 червня 2023 року надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - ухвалити рішення у заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений своєчасно, належним чином. Відзиву на позов, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ураховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 24 вересня 2020 року між АТ «КБ «Глобус» та відповідачем укладено Договір про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», шляхом підписання відповідачем Заяви-анкети № 40474769 на приєднання до вказаного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 24096,90 грн, строком кредитування - 24 місяці з 24 вересня 2020 року по 23 вересня 2022 року, пільговий період 4 місяці з 24 вересня 2020 року по 24 січня 2021 року, комісія за управління кредитом 3,00%, розмір процентної ставки 0,0001%, реальна процентна ставка - 73,19758%, схема повернення кредиту - ануїтет /а.с.16/. Умовами договору сторонами погоджено графік повернення кредиту, сума платежу, порядок повернення кредиту та зарахування платежів.
Відповідно до п.п.2,3 Заяви-Анкети Клієнт підтверджує, що акцептує Публічну пропозицію Банку на укладення Договору про надання комплексу послуг банківського обслуговування в АТ «КБ «Глобус», у повному обсязі, з урахуванням умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, іншими документами , що складають Договір, з яким позичальник ознайомлений, зобов'язується неухильно дотримуватися його умов, укладення якого він підтверджує та погоджується з усіма пунктами цієї заяви - Договору.
До позовної заяви банком надано виписку по особовому рахунку за Договором від 24 вересня 2020 року № 40474769, яка містить відомості та свідчить про використання відповідачем кредитних коштів, що свідчить про існування договірних зобов'язань перед АТ «КБ «Глобус» /а.с.30-31/.
Вирішуючи спір, суд ураховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг Кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 208, частини 1 статті 1055 ЦК України для кредитного договору законом визначена обов'язкова письмова форма.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч. 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Таким чином, відповідач підписуючи заяву-Анкету № 40474769 від 24 вересня 2020 року, користуючись кредитними коштами, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, вказаний кредитний договір між АТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 підписаний сторонами є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 24 вересня 2020 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Позичальник своїх зобов'язань за договором належним чином не виконує.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості по позичальнику ОСОБА_1 /а.с.32-36/, згідно кредитного договору № 40474769 про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб від 24 вересня 2020 року, сума заборгованості станом на 01 лютого 2023 року складає 39 278,01 грн, у тому числі: 24 096,90 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 15 181,11 грн - прострочена заборгованість по процентам.
17 листопада 2022 року АТ «КБ «Глобус» направив відповідачеві вимогу № 1-2119 про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, надавши можливість протягом 30 днів з дня отримання вимоги здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі разом зі сплатою простроченого боргу та процентів, а всього: 39 278,01 грн. Однак, у визначені строки зазначена вимоги відповідачем не виконана /а.с.20, 21/.
Отже, установлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав Заяву-Анкету № 40474769 від 24 вересня 2020 року, однак умови договору порушив.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання належним чином відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу (правову) допомогу, в тому числі: 3 000 грн - гонорар адвоката за послуги, 3 000 грн - гонорар успіху адвоката.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд враховує практику ЄСПЛ, критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у справі «East West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, (п.269), у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано: копію договору № 051222 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05 грудня 2022 року, укладеного між адвокатом Прохоренком В. П. та АТ «КБ «Глобус» /а.с.24/, копію довіреності, виданої АТ «КБ «Глобус» на ім'я адвоката Прохоренка В. П. від 05 грудня 2020 року /а.с.25/, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Прохоренка В. П. /а.с.26/, копію акту № 40474769 прийому-передачі послуг за Договором № 051222 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 05 грудня 2022 року /а.с.27/ та копію платіжного доручення від 28 березня 2023 року № 3630 про перерахування ФОП ОСОБА_2 коштів за договором № 051222 від 05 грудня 2022 року в сумі 3 000 грн /а.с.28/.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивачем, дійсно, були понесені витрати на правничу допомогу у цій справі у розмірі 3 000 грн.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridisv. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови ВП ВС року у справі № 904/4507/18).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Суд вважає, що ця справа не є складною, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.
Ураховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги, що суду не надано відповідно до пункту 3.5 договору про надання правової допомоги доказів про окрему домовленість сторін щодо строків та порядку оплати адвокату «гонорару успіху», - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн та про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 3 000 грн «гонорару успіху».
Також, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту АТ «КБ «Глобус» для фізичних осіб від 24 вересня 2020 року, яка утворилася станом на 01 лютого 2023 року, у загальному розмірі 39 278 (тридцять дев'ять тисяч двісті сімдесят вісім) гривень 01 копійку, яка в цілому складається з: 24 096,90 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 15 181,11 грн - прострочена заборгованість по процентам.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн, а всього - 5 684 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
У решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 липня 2023 року.
Учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус»; код ЄДРПОУ 35591059; місцезнаходження за адресою: м. Київ, Куренівський провулок, 19/5;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов