Справа № 182/1331/22
Провадження № 1-кп/0182/208/2023
Іменем України
26.07.2023 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12021041340001246, № 12022041360000055 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України,
за участю
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
В провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 знаходяться матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12021041340001246, № 12022041360000055 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.
Прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_3 оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати, а саме ризик переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. За думкою прокурора, ризики які були враховані при обранні запобіжного заходу на теперішній час не минули.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши що він не має наміру переховуватись від суду просив обрати побіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2
Захисник ОСОБА_5 , зазначивши, клопотання не мотивоване, заперечував проти його задоволення.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.
У п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
За змістом норми ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Судом приймається до уваги практика Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Крім того, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого, його соціальні зв'язки, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, його поведінку після інкримінуємих подій.
Обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні двох особливо тяжких злочинів , передбачених ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України - умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині та в незакінченому замаху на умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, за вчинення яких Кримінальним законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років. Таке суворе покарання може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду.
Суворість покарання, при оцінці ризику переховування від суду, узгоджується з позицією ЄСПЛ, зазначеною в рішеннях, викладених у справах «Ілійков проти Болгарії», «Москаленко проти України», де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України в той час, коли провадження за його обвинуваченням за ч.1 ст. 115 КК України було в провадженні органу досудового розслідування. Зазначене свідчить про наявність обґрунтованого ризику того, що перебуваючи не під вартою ОСОБА_3 може продовжити скоювати умисні тяжкі злочини.
За думкою суду, запобігти наявним ризикам можливо лише при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на зазначене суд вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Застава не визначалась, підстав для застосування застави не вбачається.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити щодо ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не більш ніж на 60 днів, рахуючи з 26.07.2023 року до 23.09.2023 року включно
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга на протязі п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1