Справа № 204/4905/23
Провадження № 2/204/1896/23
20 липня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Воронько А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
03 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку уточнив 03 липня 2023 року, в якій остаточно просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року у розмірі 62 586,74 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року він перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», 04 листопада 2020 року він був звільнений за власним бажанням. За цей час у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі. В день звільнення позивач перебував на підприємстві відповідача, отримав трудову книжку, однак відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок по заробітній платі. Відповіді на адвокатський запит щодо розміру заборгованості по заробітній платі відповідач також не надає. Станом на теперішній час відповідач так і не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання представник позивача - ОСОБА_2 не з'явилась, але надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10 квітня 2020 року працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
04 листопада 2020 року на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» № 308/к від 04 листопада 2020 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, що також підтверджується копією його трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Звернувшись до суду позивач зазначив, що за період роботи на підприємстві відповідача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі, але відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату, відповіді на адвокатський запит щодо розміру заборгованості по заробітній платі відповідач також не надає.
У зв'язку з цим, за клопотанням позивача, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2023 року, судом було, зокрема, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) за період з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року включно (а.с. 24). Строк виконання ухвали в частині витребування доказів було встановлено судом до 03 травня 2023 року.
Вказану ухвалу Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» отримало 19 квітня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (а.с. 30). Однак, станом на момент розгляду справи судом, тобто станом на 20 липня 2023 року, вищевказана ухвала Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» так і не була виконана, витребувані судом докази відповідач так і не надав та не повідомив суд про причини неподання доказів або про неможливість надати докази. За таких обставин судом встановлено, що відповідачем без поважних причин не надано докази, витребувані судом.
Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки відповідачем без поважних причин не надано суду докази, що витребовувались судом та не повідомлено причини неподання доказів, суд, з урахуванням обставин справи та враховуючи, що витребувані докази є необхідними для встановлення факту наявності у відповідача заборгованості по заробітній платі позивача та її розміру, вважає за можливе визнати встановленими обставини для з'ясування яких вони витребовувались, а саме те, що за період з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року відповідач дійсно не виплачував позивачу в повному обсязі нараховану йому заробітну плату та до теперішнього часу не виплатив заборгованість по заробітній платі у розмірі 62 586,74 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року становить всього 62 586,74 грн., з яких: за квітень - 3 967,78 грн., за травень - 10 007,82 грн., за червень - 56,44 грн., за липень - 28,61 грн., за серпень - 12 446,49 грн., за вересень - 12 251,47 грн., за жовтень - 6 692,95 грн., за листопад - 17 135, 18 грн. (а.с. 41).
Крім того, слід враховувати роз'яснення наведені у абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року у відповідності до яких, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року у розмірі 62 586,74 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом - 62 586,74 грн.; період стягнення дорівнює 7 місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 62 586,74 грн. / 7 = 8 940,96 грн., утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на загальну суму 62 586,74 грн. та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (у мінімальному розмірі для позовних вимог майнового характеру).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 47, 115, 116, 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 84, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 280-282, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12-А, ЄДРПОУ - 32281519) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), заборгованість по заробітній платі за період з 10 квітня 2020 року по 04 листопада 2020 року у розмірі 62 586,74 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят шість гривень, 74 копійки), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 12-А, ЄДРПОУ - 32281519) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні, 60 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 8 940,96 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок гривень, 96 копійок), з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез