25 липня 2023 року Справа № 280/4382/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, б. 86; код ЄДРПОУ 40109058)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач, ГУНП в Донецькій області), в якій позивач просить суд:
- визнати противоправною бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів щодо подання необхідних документів, а саме подання про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії за вислугу років позивачу;
- зобов'язати відповідача подати подання про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії за вислугу років позивачу, з врахуванням вислуги 26 роки 07 місяців 12 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом ГУНП в Донецькій області №46 о/с від 01.03.2016 його звільнено з посади старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції ГУНП в Донецькій області за власним бажанням з 07.03.2016, з вислугою років на день звільнення в календарному обчисленні: 19 років 07 місяців 02 дні. Позивач вважає, що відповідачем при обчисленні вислуги років протиправно не враховано час проходження служби, протягом якого позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 11.07.2014 по 10.09.2015, що складає у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) 04 роки 01 місяць 29 днів. Таким чином, позивач вважає, що вислуга років для призначення йому пенсії складає 23 років 9 місяців 00 днів. У зв'язку з наведеним, позивач вважає противоправною бездіяльність відповідача щодо не подання необхідних до органу Пенсійного фонду України подання про призначення позивачу пенсії за вислугу, оскільки така бездіяльність суперечать положенням законодавства України та порушує право позивача на пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26.06.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області.
11.07.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 07.03.2016 ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 01.03.2016 №46 о/с за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Зазначеним наказом встановлено: вислугу років на 07.03.2016 у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги 19 років 07 місяців 02 днів, у пільговому обчисленні 26 років 07 місяців 12 днів. 09.06.2023 позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області із заявою щодо направлення документів до органу Пенсійного фонду для призначення йому пенсії за п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). 13.06.2023 ГУНП в Донецькій області відмовило у задоволенні заяви позивача. Відповідач зазначає, що відповідно до Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається тільки у разі наявності відповідної календарної, а не пільгової вислуги років у зв'язку з чим відмова відповідача в направленні документів до органу пенсійного фонду для призначення пенсії позивачу є цілком на законних підставах. Щодо посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відповідач зазначає, що зазначені висновки не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки така справа не є зразковою, і законодавець, вносячи зміни до ст. 12 Закону №2262-XII, відокремлює календарну та пільгову вислугу років. Зазначає, що зміна судової практики у зовсім протилежну сторону при вирішенні даної категорії спорів не може бути вирішальною при розгляді справи по суті, враховуючи принцип верховенства права, є потреба у застосуванні в даному спорі саме календарної вислуги ґрунтується на положеннях Закону №2262-XII, оскільки він має вищу юридичну силу. Також відповідач вважає, що позивачем подано позов поза межами строків, установлених ст. 122 КАС України. Просить у задоволенні позову відмовити.
11.07.2023 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, за змістом яких вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону №2262-XII право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, інші особи, зазначені у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Календарна вислуга років позивача, відповідно до Наказу ГУНП в Донецькій області №46 від 01.03.2016, встановлена 19 років 07 місяців 02 днів, отже відповідачем правомірна не було направлено документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в Національній поліції Україні. Наказом ГУНП в Донецькій області від 01.03.2016 №46 о/с підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII з 07.03.2016. При звільненні позивачу обраховано вислугу років на 07.03.2016, яка у календарному обчисленні складає 19 років 07 місяців 02 дні, у пільговому обчислені складає: 26 років 07 місяців 12 днів.
До матеріалів справи надано довідку від 10.09.2015 №7158/Аб, видану Головним управлінням МВС України в Донецькій області, відповідно до якої ОСОБА_1 в період з 11.07.2014 по 10.09.2015 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, на території Донецької області.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.06.2023, у якій просив підготувати документи та звернутися до ГУ ПФУ в Запорізькій області з поданням про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. У листі, крім іншого, повідомлено, що для визначення права на пенсію за вислугою років відповідачем не враховано обчислення вислуги років на пільгових умовах: 04 роки 01 місяць 29 днів: час проходження служби, протягом якого позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а саме з 11.07.2014 по 10.09.2015, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 №393 (далі - Постанова №393) та постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393" від 04.06.2014 №232 зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за три місяця. Таким чином, вислуга років позивача для призначення пенсії складає 23 роки 09 місяців 00 днів, що станом на день звільнення давало право на призначення пенсії за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII.
На відповідне звернення позивача, відповідач листом №Г-24/34/01-2023 від 13.06.2023 повідомив, що згідно пункту «а» ст. 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається звільненим зі служби поліцейським незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення маються вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. За нормами Закону, право на пенсію за вислугу років визначається за календарною вислугою років. Тобто, звільненому зі служби 07 березня 2016 року поліцейському для призначення пенсії за вислугу років встановлена Законом №2262-XII вислуга 22 календарних років та 6 місяців і більше. На день звільнення зі служби, 07 березня 2016 року, позивач мав наявну в календарному обчисленні вислугу лише 19 років 07 місяців 02 дні. Враховуючи те, що право на пенсію за вислугу років відповідно до чинного законодавства позивач не набув у зв'язку з тим, що вищезазначені дані не відповідають умовам призначення пенсій за вислугу років, які визначені ст. 12 Закону №2262-XII, сектор з питань пенсійного забезпечення ГУНП в Донецькій області не має можливості згідно Інструкції виконати свої повноваження по організації роботи з оформлення документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно із Законом №2262-XII та відповідно подання їх згідно з Порядком до органу, що призначає пенсії.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не направленні подання про призначення пенсії за вислугу років до ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строків звернення до суду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів позовної заяви встановлено, що позивач 09.06.2023 направив на адресу відповідача заяву з питань підготовки документів та звернення до ГУ ПФУ в Запорізькій області з поданням пенсії за вислугу років та 13.06.2023 отримав відповідь на вищезазначену заяву. 14.06.2023 позивач не погодившись з відповіддю ГУНП в Донецькій області звернувся до суду з позовом, засобами поштового зв'язку.
Таким чином, позов подано протягом строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України, з дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем подано позовну заяву поза межами строків встановлених ст.. 122 КАС України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом №2262-XII.
Згідно п. «б» ст. 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.
Згідно з пунктами «а», «б», «в» статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Згідно статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ затверджено Постанову №393.
Відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяця:
участь у бойових діях у воєнний час;
час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих;
час виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року;
таємно;
час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей;
час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції;
період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
За наслідками розгляду справи № 480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такі правові висновки:
1. У цілях Закону №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
3. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, суд враховує зазначену правову позицію Верховного Суду, зокрема, про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови № 393.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , відповідно до витягу з наказу ГУНП в Донецькій області від 01.03.2016 №46 о/с, має таку вислугу років: 19 роки 07 місяців 02 дні у календарному обчисленні; (відповідно до витягу з наказу ГУНП в Донецькій області від 19.12.2022 №617 о/с) 26 років 07 місяців 12 днів у пільговому обчисленні.
Отже, відповідно до застосованої судом правової позиції Верховного Суду, період часу 26 років 07 місяців 12 днів (пільгова вислуга) є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до «вислуги років», яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку ст.ст.12, 17 та 17-1 Закону № 2262-ХІІ та Постанови №393.
Таким чином, оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законом та підзаконним нормативним актом, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 26 років 07 місяців 12 днів та у календарному обчисленні 19 роки 07 місяців 02 днів, суд вважає, що відповідач, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача станом на час звільнення зі служби необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугу років згідно із пунктом "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1), заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-ХІІ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Пунктом 12 Порядку №3-1 визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Виходячи із положень вищевказаного Порядку №3-1, на уповноважені структурні підрозділи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
У свою чергу, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону №2262-ХІІ).
У порушення вимог п. 12 Порядку № 3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів про призначення пенсії позивачу та подання їх у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, окрім того, позивача з ними не ознайомлено, і не надіслано їх до відповідних органів для прийняття відповідного рішення, а фактично відмовлено позивачу у поданні документів для призначення пенсії з посиланням на відсутність у нього необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугу років.
Також з позовних вимог вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не оформлення та не подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення пенсії за вислугою років.
Однак, суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону.
Разом з тим, за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що, відповідачем листом від 13.06.2023 відмовлено в оформленні та поданні до ГУ ПФУ в Запорізькій області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років на умовах, визначених статтею 12 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, заява позивача розглянута в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
За змістом статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
За змістом статті 19 цього Закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, крім іншого, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналіз наведених норм в контексті встановлених у даній справі обставин дозволяє діти висновку, що за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення про відмову в оформленні документів для призначення позивачу пенсії, отже порушення прав позивача відбулось внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення, а не внаслідок допущення протиправної бездіяльності.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд доходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним рішення відповідача про відмову позивачу в оформленні та поданні документів до ГУ ПФУ в Запорізькій області для призначення пенсії за вислугу років, та зобов'язання відповідача оформити та подати до ГУ ПФУ в Запорізькій області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону №2262-ХІІ.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Донецькій області про відмову в оформленні та поданні до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області оформити та подати до Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обласні подання та документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням вислуги 26 років 07 місяців 12 днів.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області судові витрати зі сплати судового збору сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Донецькій області, місцезнаходження: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, б. 86; код ЄДРПОУ 40109058;
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 25.07.2023.
Суддя М.О. Семененко