м. Вінниця
24 липня 2023 р. Справа № 120/2712/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA401020/2023/000012/2 від 28.02.2023, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000295.
Ухвалою від 28.03.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що для підтвердження митної вартості товару позивачем були подані рахунок-фактура (інвойс) №119 від 23.02.2023, зовнішньоекономічний договір від 20.02.2023 №46, довідка про транспортні витрати від 27.02.2023 №27/02-3, платіжне доручення від 20.02.2023 №9, митна декларація країни відправлення від 24.02.2023 №23ROIS2700E0011190. Також вказав, що згідно зовнішньоекономічного договору від 20.02.2023 №46, товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, проте згідно CMR № Б/Н від 22.02.2023 - місце завантаження - IVANESTI. Також відповідач зауважив, що сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі (57684,18) та МД країни відправлення (57809,5). Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження витрат на транспортування.
14.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Додатково вказала, що згідно Інкотермс-2010 поставка на умовах FCA означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Тобто, продавець поставляє і передає товари в зазначені терміни і місце передачі, а покупець приймає їх, якщо всі умови дотримані. Тому, дотримуючись умов поставки, ТОВ «ОДЕМО» самостійно несло усі витрати та ризики у зв'язку з перевезенням товару від місця завантаження до місця призначення. Також зазначила, що позивачем було доведено до відома митного органу те, що перевезення здійснювалось самим отримувачем товару - ТОВ «ОДЕМО», через що виграти на доставку добрива були розраховані окремо, про що зазначено у наданій довідці вих. №27/02-3 від 27.02.2023, а саме: з м. Констанція (Румунія) до кордону України (пункт пропуску Порубне-Сірет) склали 570,00 євро. Крім того, представник позивача вказала, що різниця у валюті RON могла бути спричинена зміною курсу валюти, адже рахунок-фактура був оформлений 23.02.2023, де зазначено, що курс становить 4,9248, а митна декларація країни відправлення 24.02.2023 року, де курс валюти взагалі не зазначено.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 20.02.2023 між позивачем (покупець) та SC ETUFARM SRL (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №46.
Відповідно до умов договору продавець зобов'язується у порядку та на умовах, які встановлені договором, передати у власність покупця добрива (сечовину), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх у порядку та строки і на умовах, які передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).
На виконання умов договору покупець здійснив оплату товару, що підтверджується платіжною інструкцією №9 від 20.02.2023 на суму 81620,00 EUR, що відповідає загальній сумі договору.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем була подана до Вінницької митниці митна декларація №23UA401020010437U9 від 28.02.2023 разом з наступними документами:
- сертифікат якості №7700-0173-22 від 23.10.2022;
- рахунок-фактура (інвойс) №119 від 23.02.2023,
- автотранспортна накладна Б/Н від 22.02.2023;
- сертифікат про походження товару №90 від 27.02.2023;
- платіжний документ №9 від 20.02.2023,
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/02-3 від 27.02.2023;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №46 від 20.02.2023;
- копія митної декларації країни відправлення №23ROIS2700E0011190 від 24.02.2023.
В митній декларації №23UA401020010437U9 від 28.02.2023 митна вартість товару визначена за першим методом та відповідала вартості, вказаній в інвойсі №119 від 23.02.2023.
Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000012/2 від 28.02.2023.
Окрім того, відповідачем також було прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000295.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як уже було встановлено судом вище, з метою здійснення митного оформлення придбаного товару, позивачем була подана до Вінницької митниці митна декларація №23UA401020010437U9 від 28.02.2023 та необхідний пакет документів, що зазначений в додатках до декларації.
Митна вартість товару у вказаній декларації була визначена позивачем за першим методом, за ціною договору.
Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000012/2 від 28.02.2023.
При цьому, як слідує із змісту оскаржуваного рішення, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, митним органом було виявлено наступні недоліки:
- згідно зовнішньоекономічного договору від 20.02.2023 №46, товар поставлявся на умовах поставки FCA Constanta, проте згідно CMR № Б/Н від 22.02.2023 - місце завантаження - IVANESTI;
- сума в валюті RON відрізняється у наданій фактурі та МД країни відправлення;
- не надано належного документу на підтвердження транспортних витрат.
Разом із тим, суд критично оцінює посилання відповідача на відповідні обставини, як на обґрунтовану підставу для коригування митної вартості, адже їх не можна віднести до таких, що можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), оскільки вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Зокрема, відповідно до умов контракту №46 від 20.02.2023 валютою контракту та валютою платежу є Євро. Ціна контракту становить 81620 Євро.
Крім того, вартість партії товару в Інвойсі №119 від 23.2023 визначено 11713 Євро, що відповідає заявленій митній вартості товару, відображені у митній декларації №23UA401020010437U9 від 28.02.2023.
Таким чином, посилання відповідача на розбіжності сум в валюті RON, на переконання суду, жодним чином не підтверджують неможливість визначення митної вартості товару за основним методом.
Більше того, як зазначила представник позивача, різниця у валюті RON могла бути спричинена зміною курсу валюти, адже рахунок-фактура був оформлений 23.02.2023, де зазначено, що курс становить 4,9248, а митна декларація країни відправлення 24.02.2023, де курс валюти взагалі не зазначено.
Крім того, до митного оформлення позивачем також було надано довідку ТОВ «ОДЕМО» №27/02-3 від 27.02.2023 про те, що вартість доставки добрива з м. Констанція до кордону України склала 570 Євро.
При цьому, враховуючи те, що перевезення товару (добрива) здійснювалось самим отримувачем товару - ТОВ «ОДЕМО», відповідна довідка, на переконання суду, є належним доказом на підтвердження вартості перевезення товару.
Що ж до посилань відповідача на невідповідність місця завантаження тому, що вказане у контракті, то суд вважає за необхідне зазначити, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення того, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
В даному ж випадку, обставин, які б свідчили про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей, які б мали вплив саме на правильність визначення митної вартості, в оскаржуваному рішенні наведено не було.
З урахуванням вище викладеного, за наявності усіх визначених ч. 2 ст. 53 МК України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме ч. 2 ст. 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за МД №23UA401020010437U9 від 28.02.2023.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000012/2 від 28.02.2023 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, оскільки на час прийняття картки відмови в прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000295 були відсутні підстави, передбачені ч. 6 статті 54 МК України, зазначене рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 5368 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд також враховує, що позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу в сумі 6800 грн., втім до матеріалів позовної заяви жодних доказів понесення таких витрат додано не було.
З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 6800 грн., на переконання суду, відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000012/2 від 28.02.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000295.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одемо" сплачений судовий збір в сумі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕМО" (вул. Колгоспна, 1-Б, с. Демидівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37261790)
Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)
Повний текст рішення складено 24.07.2023.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна