м. Вінниця
21 липня 2023 р. Справа № 120/10907/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивачки, відповідач протиправно здійснює обчислення пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2010 - 2012 роки.
Позивачка зазначає, що перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області і в період з 16.07.2013 по 30.09.2016 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник освіти, на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Як зазначає позивач, у вересні 2016 року виплату пенсії за вислугу років їй припинено, у зв'язку із виходом на роботу, яка встановлювала право на пенсію за вислугу років. Позивачка продовжувала працювати до досягнення пенсійного віку.
По досягненню 60 років позивачка 13.10.2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивачка вважає, що пенсія за віком - це окремий вид пенсії, яка їй призначається вперше, а тому акцентує увагу на тому, що при її призначенні повинен враховуватися показник середньої заробітної плати в Україні за попередні три роки (2019-2021 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії.
Тому, вважаючи протиправною відмову відповідача нарахувати та виплачувати їй пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, позивачка звернулася з цим позовом до суду.
Також позивачка просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на правову допомогу в сумі 7000 гривень.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Також, даною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що з 01.09.2016 ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії за вислугою років в зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право виходу на пенсію за вислугою років.
13.10.2022 позивачка звернулася до Головного управління із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у зв'язку з досягненням загальновстановленого пенсійного віку.
З 13.10.2022 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону №1058 з урахуванням даних про стаж і заробітну плату.
Відповідно до п.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону №1058 застосовується виключно при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Інше чинним законодавством не передбачено.
Оскільки, по пенсійній справі позивачки не проводився перерахунок щодо первинного переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу, для застосування при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують рокові звернення за призначенням пенсії - за 2019-2021 роки, законні підстави відсутні.
Отже, на думку відповідача, пенсія призначена та виплачується ОСОБА_1 у відповідності до чинного законодавства.
Крім того, представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Головне управління вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 гривень є завищеним та неспівмірним зі складністю цієї справи, у зв'язку з чим просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт.
З"ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 16.07.2013 по 30.09.2016 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник освіти, на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Як зазначає позивач, у вересні 2016 року виплату пенсії за вислугу років їй припинено, у зв'язку із виходом на роботу, яка встановлювала право на пенсію за вислугу років. Позивачка продовжувала працювати до досягнення пенсійного віку.
01.09.2022 року позивачка досягла віку 60 років.
По досягненню пенсійного віку позивачка 13.10.2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
28.10.2022 року позивачка звернулась до відповідача із заявою, в якій просила при призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якого сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2019-2021 роки.
Листом від 02.11.2022 Головне управління відмовило позивачці у застосуванні показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачені страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2019-2021 роки при призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по України за 2010-2012 роки протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст наведених норм свідчить про те, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону № 1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого Закону, то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, проведене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Суд звертає увагу, що у постановах від 10.04.2019 року (справа № 211/1898/17) та 10.07.2018 року (справа № 520/6808/17) Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачці у 2013 році була призначена пенсія за вислугу років відповідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася у 2022 році вперше.
Судом встановлено, що на підставі заяви позивачки від 13.10.2022 року її переведено з пенсії за вислугу років, призначену їй 16.07.2013 на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", на пенсію за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин фактично йдеться про призначення позивачці іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком замість раніше призначеної пенсії за вислугу років.
Переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством (аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.10.2018 (справа № 334/2653/17) та у постанові від 13.12.2018 (справа № 185/860/17).
Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
При цьому суд критично оцінює аргументи відповідача про те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був підставою для призначення позивачці пенсії за вислугу років із 16.07.2013, адже цей Закон взагалі не передбачав цього виду пенсії. Статтею 9 Закону були передбачені такі види пенсій як пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Закон № 1058-ІV застосовувався виключно із метою обчислення розміру призначеної позивачу у 2013 році пенсії, вид якої визначався Законом № 1788-ХІІ.
Отже, при призначенні позивачу 13.10.2022 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно з частиною 2 статті 40 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі № 577/2457/17 (провадження № К/9901/19962/18).
Такої ж правової позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 560/4328/20.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком на підставі Закону № 1058-IV неправомірно не застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, що є підставою для зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому суд враховує, що 01.09.2022 року позивачка досягла віку 60 років, а з заявою про призначення пенсії за віком звернулася 13.10.2022 року.
Таким чином, пенсія за віком має бути призначена позивачці з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 02.09.2022 року і, відповідно, перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки, має бути проведений з 02.09.2022 року.
Вирішуючи даний адміністративний позов, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Відтак, суд вважає за необхідне, керуючись вищенаведеними положеннями, вийти за межі заявлених позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить, в частині визначення дати, з якої слід здійснити перерахунок пенсії.
При цьому враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною другою 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані сторонами докази, з метою належного захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову відповідно до вищенаведених мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
В той же час, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Федчук Світланою Миколаївною (далі - Адвокат) укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 24.11.2022 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1 цього клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється Додатком до цього Договору, який є невід'ємною частиною.
Відповідно до Додатка 1 до цього Договору винагорода за надання професійної правничої допомоги згідно Договору від 24.11.2022 року/далі іменується Гонорар/, складає 7000 гривень. Згідно з п. 1 Додатку вказаний гонорар включає в себе представництво інтересів клієнта у справі щодо оскарження дій та рішень ГУ АФУ у Вінницькій області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що включає в себе збір інформації та документів, а також представництво в судах. Вказана сума не може бути зменшена. Акт виконаних робіт клієнт отримує після остаточного рішення по справі.
На підтвердження понесених витрат стороною позивача також надано меморіальний ордер № @2PL167872 від 25.11.2022 року про оплату юридичних послуг адвоката Федчук С.М. позивачем ОСОБА_1 в сумі 7000 грн.
Оцінивши заявлену суму за надання правничої допомоги у цій справі, суд вважає таку завищеною та неспівмірною для даної справи.
Так, адвокатом, якою сформований та поданий даний позов до суду, не надано детального опису робіт із зазначенням обсягу наданих послуг та ціни таких ( послуг ).
При цьому, перелік послуг, зазначений в п. 2.1 договору, є досить широким та включає, зокрема, і представництво інтересів клієнта в судах всіх інстанцій.
В той же час, суд оцінює обсяг наданих послуг правничої допомоги та їх вартість на момент вирішення цієї справи по суті в суді першої інстанції, а не ті, які можливо будуть надані адвокатом позивачу в майбутньому, зокрема подання апеляційних скарг та супровід позивача в суді апеляційної інстанції.
Крім того, суд враховує категорію даної справи, яка є справою незначної складності, а також наявну чисельну судову практику у даній категорії справ, що пришвидшує та спрощує процедуру підготовки позовної заяви для звернення до суду.
Відтак, зважаючи на заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, складність справи, її значення для позивача та обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді першої інстанції у зв'язку з розглядом цієї справи, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн., що відповідатиме критеріям обґрунтованості, співмірності та розумності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2010-2012 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 02.09.2022 пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. ( чотири тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна