Провадження № 22-ц/803/4831/23 Справа № 204/6930/22 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С.В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
24 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Барильської А.П.Зайцевої С.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієвської Анетти Юріївни на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вони з відповідачем мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2021 року відповідача було зобов'язано до сплати аліментів у розмірі 16,7 % від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно. З того часу змінився прожитковий мінімум для дитини, а тому просила змінити розмір аліментів і стягувати з відповідача у твердій грошовій формі у розмірі 3000 грн., але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
08.11.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву в якому, не погоджуються з тим, щоб з нього стягували у твердій грошовій формі 3 000 грн. щомісячно аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , як просить позивачка. Оскільки згідно з довідкою про доходи від 27.10.2022 його заробітна плата в 2022 ріці за 10 місяців склала 137 611 грн., з них податки у розмірі 26 509 грн.. Він працює в навчальному закладі з 01.02.2012 по теперішній час. З 14.06.2012 з нього стягували аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, до досягнення доньки ОСОБА_3 повноліття, ні разу за 10 років не порушив рішення суду, сплачував на одну дитину аліментів 10 років не 25 % від доходу, як по закону, а 30 % від доходу. Не подавав позов до суду на зменшення аліментів, хоча з 2015 році міг подати вже на зменшення аліментів, коли в нього народилася друга донька (в другому шлюбі). Крім того, в дитинстві він отримав травму правого стегна, наслідки хвороба Пертеса (захворюваня кістково-суглобового апарату, одна нога після травми коротша за іншу). Наслідки одного захворювання призвело до сколіозу та є ще інші захворювання, які пов'язані з хворобою. За наявності такої хвороби, він потребує постійного лікування та періодичних лікувальних обстежень. Зазначив, що він крім доньки ОСОБА_3 , має, ще двох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надав копії свідоцтв про народження дітей.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Сергієвська А.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, на невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів покращення матеріального стану відповідача, доказів погіршення матеріального чи сімейного стану отримувача аліментів чи стану здоров'я дитини.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29.03.2012 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.(а.с.9).
Згідно свідоцтва про народження дитини, серії НОМЕР_1 , за актовим записам №376, видане Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 22.04.2008 року, батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є відповідач ОСОБА_2 , що не заперечується сторонами. (а.с. 8), яка знаходиться на утриманні матері.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 01.07.2021 відповідача ОСОБА_2 зобов'язано до сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 16,7 % від всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Згідно довідки №315 від 28.10.2022 року , ОСОБА_2 працює в Фаховому коледжі ракетно-космічного машинобудування Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара на посаді навчально-виробничої майстерні з 01.09.2020 року по теперішній час.
Відповідно до довідки про доходи від 27.10.2022 заробітна плата ОСОБА_2 з січня 2021 року по жовтень 2022 року становить 320 679 грн. 92 коп., з яких відраховано податки у сумі 56 930 грн. 04 коп. та стягнуто аліменти у сумі 63 865 грн. 62 коп.
Загальна сума доходу за період 01.01.2021 - 31.10.2022 без урахування аліментів, становить 199 884 грн. 26 коп.
Згідно Акту Уманської міської лікарні Черкаської області від 21.09.1999 про дослідження стану здоров'я ОСОБА_2 , постановлено діагноз: остеопатія головки правого стегна.
Як вбачається з висновку спеціаліста Консультативної поліклініки від 02.11.2022 ОСОБА_2 встановлений діагноз: правобічний диспластичний коксартроз 3ст. Підвивих правого стегна. Наслідок хвороби ОСОБА_8 .
Згідно копії свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , відповідач ОСОБА_2 також є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які перебувають на його утриманні.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184,192 СК України.
За ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан її здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України, слід зробити висновок, що позивач, наполягаючи на наявності підстав для зміни розміру аліментів, їх збільшення шляхом зміни способу, належних та допустимих доказів їх існування ані протягом розгляду даної справи у суді першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надала.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника щодо не з'ясування судом першої інстанції існування визначених ст. 192 СК України обставин та зауважує, що як вбачається із оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийняв до уваги, що будь-яких доказів існування обставин, що у відповідності ст.192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів (збільшення їх розміру), визначених рішенням суду, позивачкою надано не було.
Згідно частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Разом з тим, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів передбачених статтею 192 СК України та ухвалення нового судового рішення, оскільки цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням.
Зокрема, не передбачено перегляду судом визначеного рішенням суду розміру аліментів в зв'язку із змінами згідно Закону Україну «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII мінімального розміру аліментів.
Також, у разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням такого збільшення з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17.05.2017 року, тобто з 08.07.2017 року за відповідною постановою державного виконавця.
Таке збільшення має відбуватись в автоматичному порядку, без жодних звернень стягувача аліментів.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
У висновку ВСУ, викладеному у його постанові від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначає, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Верховний Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Зміна ж розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження можлива у разі існування визначених ч.1 ст.192 СК України випадків, існування яких позивачем доведено не було.
Інших обґрунтувань незаконності оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить.
На підставі викладено, апеляційний суд вважає правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного національного законодавства та матеріалах справи висновок суду першої інстанції про відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та з огляду на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без змін оскаржуване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 274, 275, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієвської Анетти Юріївни - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: А.П.Барильська
С.А.Зайцева