20.07.2023 року м.Дніпро Справа № 908/245/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Крицька Я.Б.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 (суддя Ніколаєнко Р.А.)
у справі № 908/245/22
за заявою боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , Запорізька обл., Василівський р-н, с. Приморське
кредитор - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», м.Дніпро
про неплатоспроможність
До Господарського суду Запорізької області 26.01.2022 надійшла заява (б/н від 24.01.2022) фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 відкрито провадження у справі № 908/245/22 про неплатоспроможність Боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.№ НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 107 від 04.02.2013; 49115, м.Дніпро, вул.Командира Юніна, 95; ідент.номер НОМЕР_2 );
Ухвалою суду від 05.09.2022 суд визнано грошові вимоги Банку до Боржника у загальному розмірі 645397,18 грн, з яких 22283,16 грн - штраф, та грошові вимоги в розмірі 4962,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору, зобов'язав керуючого реструктуризації скласти та надати суду реєстр вимог кредиторів та вжити відповідні заходи згідно з положеннями ст.122, 123 КУзПБ.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 затверджено План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, схвалений зборами кредиторів, у викладеній в цьому Плані редакції, викладеній в резолютивній частині даної ухвали.
Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22, направити справу для продовження розгляду по суті.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що судом не було враховано, що зборами кредиторів використано план реструктуризації боргів в редакції двомісячної давності, запропонований боржником на перші збори кредиторів, які не відбулись.
Наголошує, що за два місяці боржник втратила свій неофіційний заробіток, а офіційний заробіток вона втратила раніше, про що свідчить довідка форми ок-5.
Апелянт зауважує, що судом нав'язано їй умови реструктуризації, які нею не пропонувались та не відповідають її можливостям.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22 залишено без руху.
Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження, оскільки останній вважає що апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
12.04.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій остання зазначає, що на її поштову чи електронну адресу не надсилалися ухвали суду. З адвокатом, який був представником зв'язок втрачено через відсутність можливості сплачувати послуги. На підтвердження обставин щодо відсутності офіційного доходу апелянтом надано довідку форми ОК-5.
Враховуючи усунення апелянтом обставин, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, та висновок суду щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, колегією суддів відхилено подані АТ Комерційний банк "ПриватБанк" заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2023 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22.
02.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора АТ «КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 судове засідання у справі №908/245/22 призначено на 22.06.2023 о 11:00.
Від представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшло клопотання про участь в судових засіданнях у справі №908/245/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2023 ухвалено судові засідання у справі №908/245/22, у тому числі, призначене на 22.06.2023 о 11:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судове засідання 22.06.2023 з'явився представник АТ КБ "ПриватБанк", надав суду свої пояснення щодо вимог апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Порадившись на місці колегія суддів оголосила перерву у судовому засіданні до 20.07.2023 о 11:30 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі № 908/245/22, яке відбудеться 20.07.2023 о 11:30 год. Визнано явку представників сторін в судове засідання не обов'язковою.
18.07.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого керуючого реструктуризацією боргів Лященко С.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення, яким визнати боржника банкрутом та ввести процедуру погашення боргів.
В судовому засіданні 20.07.2023 приймали участь представник кредитора АТ КБ "ПриватБанк" (поза межами приміщення суду) та арбітражний керуючий Лященко С.С. (в залі суду). Інші учасники апеляційного провадження у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі боржника ОСОБА_1 .
Представник кредитора АТ КБ "ПриватБанк" в судовому засіданні 20.07.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Арбітражний керуючий Лященко С.С. надав свої пояснення щодо доводів та вимог апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення - про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до Господарського суду Запорізької області 26.01.2022 надійшла заява (б/н від 24.01.2022) фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Заявником зазначено про неможливість погашення заборгованості перед ПАТ КБ “ПриватБанк”, загальний розмір якої перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2022 відкрито провадження у справі № 908/245/22 про неплатоспроможність Боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.№ НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (ідент.№ НОМЕР_1 ); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Лященка Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 107 від 04.02.2013; 49115, м.Дніпро, вул.Командира Юніна, 95; ідент.номер НОМЕР_2 ); попереднє засідання суду призначено на 05.09.2022, 11.00.
04.07.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржника на офіційному вебсайті «Судова влада України» (номер публікації 68916).
Ухвалою попереднього засідання від 05.09.2022 суд визнав грошові вимоги Банку до Боржника у загальному розмірі 645 397,18 грн, з яких 22 283,16 грн - штраф, та грошові вимоги в розмірі 4 962,00 грн сплаченого за подання заяви судового збору, зобов'язав керуючого реструктуризації скласти та надати суду реєстр вимог кредиторів та вжити відповідні заходи згідно з положеннями ст.122, 123 КУзПБ.
Засідання господарського суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі (підсумкове засідання) суд призначив на 25.10.2022, 11.00.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Так, керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Лященко С.С. звернувся до суду з викладеним в одному письмову документі повідомленні та клопотанні вих.№24-ПК від 24.10.2022 про неотримання від єдиного кредитора АТ КБ “ПриватБанк” будь-якої відповіді на звернення щодо проведення перших зборів кредиторів, у зв'язку з необхідністю проведення других перших зборів кредиторів просив суд перенести дату попереднього засідання.
За підписом представника кредитора АТ КБ “ПриватБанк” суд 01.11.2022 отримав письмові пояснення вих.б/н від 27.10.2022 з викладенням порядку розгляду Банком плану реструктуризації, листування з керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Лященком С.С. щодо проведення зборів кредиторів, з зазначенням про отримання лише 18.10.2022 повідомлення арбітражного керуючого про скликання зборів кредиторів на 14.10.2022 о 13.00, що позбавило Банк можливості участі у зборах, отриманий план реструктуризації переданий на розгляд колегіального органу Банку - Комітету по роботі з непрацюючими активами, який прийме рішення щодо надання згоди на голосування “ЗА” схвалення плану реструктуризації у цій справі про неплатоспроможність. З метою надання можливості учасникам справи врегулювати проблемну заборгованість найбільш доцільним та вірним шляхом, Банк просить відкласти на іншу дату судове засідання, на якому має бути розглянутий погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі №908/245/22.
На дату засідання 06.12.2022 керуючим реструктуризацією арбітражним керуючими Лященком С.С. до суду подано:
- заяву про затвердження плану реструктуризації боргів вих.№ 01-ЗП від 01.12.2022, з доданням Плану реструктуризації боргів Зінченко О.Є. від 29.09.2022, який у цій заяві керуючий реструктуризацією просить затвердити, а також протоколу повторних перших зборів кредиторів від 01.12.2022;
- клопотання та пояснення вих.№ 01-ПК від 01.12.2022, до яких додано: повідомлення про скликання перших зборів кредиторів вих.№ 12-ПЗ від 28.09.2022, План реструктуризації боргів Боржника від 29.09.2022; повідомлення про скликання повторних перших зборів кредиторів вих.№ 23-ПЗ від 23.11.2022; План реструктуризації боргів Боржника від 23.11.2022; лист Кредитора б/н від 30.11.2022 щодо прийнятих рішень зборів кредиторів; звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан Боржника; Звіт керуючого реструктуризацією боргів про здійснення повноважень;
- клопотання про стягнення основної грошової винагороди, витрат по справі вих.№ 01-КСВВ від 01.12.2022, до якого додані Звіт керуючого реструктуризацією про здійснення та відшкодування витрат вих.№ 27-ЗВВ від 28.09.2022, Звіт керуючого реструктуризацією про нарахування та виплату основної винагороди вих.№ 23-ЗВ від 23.11.2022, які арбітражний керуючий просить затвердити.
Кредитором, в свою чергу, суду подано:
- письмові пояснення б/н від 02.12.2022 щодо поведінки учасників справи, прийнятих рішень, подальшого руху справи;
- заперечення б/н від 05.12.2022 щодо клопотання керуючого реструктуризацією про стягнення винагороди та витрат.
Ухвалою від 06.12.2022 Господарський суд Запорізької області затвердив План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, схвалений зборами кредиторів, у викладеній в цьому Плані редакції.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Предметом судового розгляду є питання обґрунтованості рішення про затвердження плану реструктуризації боргів боржника.
Зважаючи на зміст предмета судового розгляду, доводів скаржника, заперечень інших учасників справи та висновків суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали необхідним є з'ясування питання правильності застосування судом приписів статті 126 КУзПБ.
Щодо особливостей правового регулювання інституту неплатоспроможності фізичних осіб, необхідно зазначити, що із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).
Як убачається з пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.
Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.
У преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої КУзПБ - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб КУзПБ не встановлена.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постановах від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 та від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Подібну позицію розділяє й суд апеляційної інстанції, адже за такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема, у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
За частиною першою статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.
Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість (пункт 1 частини другої статті 114 КУзПБ).
Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання зобов'язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника (частина третя статті 122 КУзПБ).
На результатах таких заходів, за приписами частини сьомої статті 123 та частини першої статті 124 КУзПБ, ґрунтуватиметься план реструктуризації боргів боржника, а у разі виявлення керуючим реструктуризацією та неусунення боржником неповноти/недостовірності інформації у декларації про його майновий стан - рішення про закриття провадження у справі.
Тому, керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п'ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.
Апеляційний суд зауважує, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження господарському суду.
За приписами частин першої, другої статті 126 КУзПБ керуючий реструктуризацією протягом трьох днів з дня схвалення зборами кредиторів погодженого з боржником плану реструктуризації боргів подає до господарського заяву про його затвердження та сам план.
Тож, задля досягнення мети судової процедури реструктуризації боргів боржника керуючий реструктуризацією має забезпечити конструктивну взаємодію сторін щодо опрацювання плану реструктуризації боргів, сприяти у реалізації ними своїх прав та спонукати до виконання обов'язків у строки, встановлені законом чи судом.
Виходячи з наведеного, необхідно наголосити на ключовій ролі арбітражного керуючого на цьому етапі справи про неплатоспроможність фізичної особи, адже саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, тому керуючий реструктуризацією зобов'язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.
У справі, що переглядається, керуючий реструктуризацією надіслав Банку - єдиному Кредитору у справі поштою письмове повідомлення про скликання перших зборів кредиторів по справі № 908/245/22 (вих.№ 12-ПЗ від 28.09.2022), із зазначенням про те, що 14.10.2022 о 13.00 відбудуться збори кредиторів з наступним порядком денним:
1) Розгляд проекту Плану реструктуризації боргів,
2) Розгляд Звіту керуючого реструктуризацією «Про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника»,
3) Розгляд Звіту керуючого реструктуризацією «Про здійснення повноважень»,
4) Розгляд Звіту керуючого реструктуризацією «Про нарахування та виплату основаної винагороди»,
5) Розгляд Звіту керуючого реструктуризацією «Про здійснення та відшкодування витрат»,
6) Вирішення подальшого руху справи.
Також ним було зазначено, що згідно із Звітом про перевірку декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність (вих.№ 19-ЗД від 19.08.2022), за висновками керуючого реструктуризацією, відомості декларацій ОСОБА_1 за 2018, 2019, 2020 роки відповідають дійсності; за три роки, що передували даті відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, майно членів сім'ї боржника за кошти боржника, іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами не набувалось, угоди на шкоду інтересам кредиторів не вчинялись.
Перші збори кредиторів організовані арбітражним керуючим шляхом опитування (п.1-2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ).
З повідомленням про скликання перших зборів кредиторів (вих.№ 12-ПЗ від 28.09.2022) керуючий реструктуризацією надіслав Банку звіти та розроблений План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, який підписаний, а отже є погодженим Боржником.
План реструктуризації містить викладення таких обставин та такі умови:
« 1.Обставинами, що спричинили неплатоспроможність Боржника, є наступне.
Сума боргу зафіксована в доларах США, постійний дохід отримується у гривні, а у гривні борг збільшився через зростання курсу долара США.
Через погіршення економічного становища, в зв'язку з військової агресією, надалі стає важче вирішувати побутові проблеми та намагатися погасити заборгованість, що зафіксована в доларах США.
2. Витрати на оплату судового збору відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, а саме: АТ КБ «ПриватБанк» - 4962,00 грн.
2.1.Кредиторські вимоги, які задовольняються у першу чергу, - щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування - відсутні.
2.2. Кредиторські вимоги, які задовольняються у другу чергу.
АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 623 114,02 грн (100 % від всієї кредиторської заборгованості другої черги).
2.3. Загалом кредиторські вимоги другої черги задоволення - 623 114,02 грн.
2.4. Кредиторські вимоги, які задовольняються у третю чергу:
АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 22 283,16 грн (100 % від всієї кредиторської заборгованості третьої черги).
2.5. Загалом кредиторські вимоги третьої черги задоволення - 22 283,16 грн.
2.6. Вимоги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру відсутні.
3. Майно, яке має бути включено до опису майна, та має бути реалізовано на погашення вимог кредиторів - відсутнє.
4. Боржник має неофіційний дохід в розмірі 15 000,00 грн. Протягом процедури реструктуризації планує отримати дохід в сумі 900 000,00 грн.
5. Сума, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, - 5 000,00 грн, щомісяця АТ КБ «ПриватБанк» (Кредитор) буде отримувати 5 000,00 грн за наступним графіком:
1 місяць 1 року2 місяць 1 року3 місяць 1 року4 місяць 1 року5 місяць 1 року6 місяць 1 року7 місяць 1 року8 місяць 1 року9 місяць 1 року10 місяць 1 року11 місяць 1 року12 місяць 1 року
500050005000500050005000500050005000500050005000
1місяць 2 року2 місяць 2 року3 місяць 2 року4 місяць 2 року5 місяць 2 року6 місяць 2 року7 місяць 2 року8 місяць 2 року9 місяць 2 року10 місяць 2 року11 місяць 2 року12 місяць 2 року
500050005000500050005000500050005000500050005000
1 місяць 3 року2 місяць 3 року3 місяць 3 року4 місяць 3 року5 місяць 3 року6 місяць 3 року7 місяць 3 року8 місяць 3 року9 місяць 3 року10 місяць 3 року11 місяць 3 року12 місяць 3 року
500050005000500050005000500050005000500050005000
1 місяць 4 року2 місяць 4року3 місяць 4 року4 місяць 4 року5 місяць 4 року6 місяць 4 року7 місяць 4 року8 місяць 4 року9 місяць 4 року10 місяць 4 року11 місяць 4 року12 місяць 4 року
500050005000500050005000500050005000500050005000
1 місяць 5 року2 місяць 5року3 місяць 5 року4 місяць 5 року5 місяць 5року6 місяць 5 року7 місяць 5 року8 місяць 5 року9 місяць 5 року10 місяць 5 року11 місяць 5 року12 місяць 5 року
500050005000500050005000500050005000500050005000
6. Суми кредиторських вимог, що будуть прощені у разі виконання плану реструктуризації:
323 114,02 грн, що становить 51,85 % вимог другої черги, з суми вимог кредитора АТ КБ «ПриватБанк» буде прощена сума 323 114,02 грн.,
22 283,16 грн, що становить 100 % вимог третьої черги, з суми вимог кредитора АТ КБ «ПриватБанк» буде прощена сума 22 283,16 грн.
7. З п'ятнадцяти тисяч гривень щомісячного доходу Боржника 5 000,00 грн буде витрачатись на задоволення вимог кредиторів згідно з планом реструктуризацією боргів,
10 000,00 грн щомісяця залишатиметься на задоволення побутових потреб, що більше мінімуму для працездатних осіб, встановленого державою.
8. Строк виконання плану реструктуризації становить п'ять років, за п'ять років реструктуризації буде погашено кредиторські вимоги на суму 300 000,00 грн, з них Кредитор АТ КБ «ПриватБанк» отримає суму 300 000,00 грн.».
Згідно з наданими суду письмовими поясненнями Банку повідомлення про скликання перших зборів кредиторів (вих.№ 12-ПЗ від 28.09.2022) отримано Банком із запізненням та після призначеної дати перших зборів (14.10.2022), а саме - 18.10.2022, на що вказує конверт, у якому Банком отримано поштове відправлення від арбітражного керуючого Лященка С.С. з описом вкладення, накладною ПАТ «Укрпошта» № 4900097705106 та з відстеженням цього відправлення з трек-номером 4900097705106 на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта».
Надалі, - після того як перші збори кредиторів, призначені на 14.10.2022, внаслідок вище наведених обставин не відбулись, керуючий реструктуризацією направив Кредитору повідомлення про скликання повторних перших зборів кредиторів по справі № 908/245/22 (вих.№ 23-ПЗ від 23.11.2022).
Ці збори організовані також шляхом опитування, призначені на 01.12.2022 о 13.00.
Зазначений у цьому повідомленні порядок денний зборів є тотожним порядку денному у попередньому повідомленні (вих.№ 12-ПЗ від 28.09.2022).
В той же час, судом встановлено, що додатком до цього повідомлення став План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 23.11.2022 і зміст цього Плану відрізняється від Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022.
Так, в новому Плані реструктуризації від 23.11.2022 запропоновані умови погашення боргу в розмірі 30 000,00 грн протягом п'яти років шляхом щомісячних оплат в розмірі 500,00 грн, згідно з цим планом відповідно значно збільшилася сума прощення боргів.
Такі зміни, як слідує зі змісту Плану, а також пояснень керуючого реструктуризацією, стали наслідком втрати неофіційного доходу та залишення доходу лише у вигляді пенсії.
Повторно призначені збори відбулися, листом б/н від 30.11.2022 Кредитор повідомив керуючого реструктуризацією про прийняті рішення по питаннях порядку денного.
По питанню першому порядку денного (Розгляд проекту Плану реструктуризації боргів) Банк прийняв рішення у наступній редакції: «Схвалити План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022 року у справі № 908/245/22 про неплатоспроможність».
Приймаючи ухвалу від 06.12.2022 про затвердження Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, у викладеній в цьому Плані редакції, суд першої інстанції виснував, що прийняття зборами кредиторів рішення відносно саме Плану реструктуризації боргів Боржника від 29.09.2022 (а не від 23.11.2022) є ґрунтовним та цілком відповідає приписам КУзПБ. Натомість, не відповідає приписам КУзПБ поведінка керуючого реструктуризацією та Боржника, які, не очікуючи прийняття рішення щодо поданого на розгляд зборів кредиторів Плану реструктуризації від 29.09.2022, розробили новий План реструктуризації, який також подано на розгляд зборів кредиторів, потім - суду.
Перш за все, колегія суддів зазначає, що обставини даної справи засвідчують, що вимоги кредитора ґрунтуються на укладеному 25.12.2007 між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 . Позичальником договорі про іпотечний кредит № ZPDOG40000002656 за яким Банк зобов'язався надати Боржнику грошові кошти в сумі 132 562,50 грн, а Позичальник зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15,00% річних, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% річних. Згідно її заяви від 22.07.2008 кредитний договір № ZPDOG40000002656 від 25.12.2007 переведено з валюти гривня в валюту долар США, про що укладено Додаткову угоду. Розмір кредиту після проведення конвертації склав 28 703,90 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 23.11.2016 року у справі № 311/1208/16-ц було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" за Договором про іпотечний кредит № ZPDOG40000002656 від 25.12.2007 заборгованість станом на 31 березня 2016 року у розмірі 16 803,25 дол. США, що складається з наступного: 16 799,67 дол. США - заборгованість за кредитом, 3,58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штраф відповідно до Договору 250 грн - фіксована частина, 22 033,16 грн - процентна складова, судовий збір у розмірі 8 642,70 грн.
Як виснувала Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 08.12.2022 у справі №921/542/20 для цілей реструктуризації заборгованості фізичної особи на умовах, встановлених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ, визначальною ознакою кваліфікації такої заборгованості фізичної особи є природа її утворення: виникнення заборгованості у боржника за кредитом згідно з договором, укладеним сторонами в іноземній валюті.
Вирішення судом спору та ухвалення рішення про стягнення заборгованості в гривнях за валютним кредитом, не змінює підстав виникнення і природи відповідного боргу: виникнення його за договором кредиту в іноземній валюті.
Тлумачення абзацу шостого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ із застосуванням буквально-логічного та системного способу інтерпретації свідчить, що визнання грошових вимог забезпеченого кредитора за умовами цієї норми не перебуває у зв'язку з необхідністю їх підтвердження судовим рішенням про стягнення такої заборгованості з боржника в судовому порядку, оскільки судове рішення не змінює природи виникнення зобов'язання, а лише підтверджує дійсне існування цього зобов'язання, його безспірність та надає зобов'язанню безпосередньо примусового характеру.
Крім того, згідно правового висновку від 02.06.2022 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20 положення пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ застосовуються при розгляді заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника - фізичної особи лише у разі звернення боржника із заявою та відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням приписів цієї норми.
Цілком очевидно, що суд не має права змінювати наведені боржником в заяві про його неплатоспроможність нормативні підстави для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність (стаття 113 КУзПБ або пункт 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ), право на визначення яких за приписами частини другої статті 115 КУзПБ належить виключно лише боржнику.
Межі судового контролю за цих умов обмежуються дослідженням судом змісту заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність та долученого до неї проєкту плану реструктуризації боржника щодо їх відповідності вимогам та умовам, встановленим статтею 113 КУзПБ або пунктом 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ відповідно.
Тож у випадку відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в загальному порядку, визначеному книгою IV КУзПБ, під час розгляду судом грошових вимог кредитора до боржника приписи пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ не застосовуються.
З огляду на те, що боржник визначила загальні підстави для відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність (стаття 113 КУзПБ), приписи пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ не застосовуються.
Як вбачається з матеріалів справи (т. 2 а.с. 130-132), боржником було підготовлено та підписано План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, який в подальшому направлявся АТ КБ «Приватбанк» для розгляду на зборах кредиторів, які мали відбутися 14.10.2022 о 13:00 год.
Проте, вказані збори не відбулись, у зв'язку з запізнілим отриманням кредитором повідомлення керуючого реструктуризацією Лященко С.С., яке мало місце вже після запланованої дати зборів (18.10.2022).
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів відкликання Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, як і клопотань про залишення його без розгляду.
В той же час, боржником разом з керуючим реструктуризацією було розроблено новий План реструктуризації боргів від 23.11.2022 (т. 2 а.с. 136-138), який разом з повідомленням про скликання повторних перших зборів кредиторів вих.№ 23-ПЗ від 23.11.2022 (т. 2 а.с. 133-135) був направлений АТ КБ «Приватбанк».
За вказаних обставин склалася ситуація, за якої кредитору було подано на розгляд два чинних Плани реструктуризації боргів: від 29.09.2022 та від 23.11.2022, що наділяло кредитора правом обрати будь-який варіант Плану для його погодження.
Проте, схваливши План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, який був поданий керуючим реструктуризацією разом з заявою про затвердження плану реструктуризації боргів (вих.№ 01-ЗП від 01.12.2022) на судове засідання 06.12.2022, поза увагою господарського суду залишились наступні обставини.
Згідно п. 4. Плану було зазначено, що Боржник має неофіційний дохід в розмірі 15 000,00 грн. Протягом процедури реструктуризації планує отримати дохід в сумі 900 000,00 грн.
Разом з тим, діючим законодавством не передбачено отримання неофіційного доходу.
Арбітражний керуючий реструктуризацією, роль якого у справі про неплатоспроможність фізичної особи полягає у належному виконанні завдань з перевірки майнового стану боржника, що є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, всупереч вимогам ст. 114 КУзПБ не з'ясував всіх обставин щодо фінансового становища боржника, зокрема, не отримав необхідні інформацію та документи, що засвідчують джерела та розмір доходу боржника.
Забезпечуючи розробку плану реструктуризації боргів боржника, керуючий реструктуризацією не пересвідчився у його відповідності вимогам статті 124 КУзПБ, а суд першої інстанції не перевірив можливість його реального виконання боржником, тобто, що План реструктуризації є виконуваним.
Необхідно зазначити, що метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому розроблення проекту плану реструктуризації має здійснюватися відповідно до вимог статті 124 КУзПБ, зокрема, щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника, прийняти рішення про його схвалення та подати на затвердження господарському суду або відхилити його та прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Тож при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/8306/20.
Також, апеляційний суд зауважує, що керуючим реструктуризації не було встановлено дійсність зазначеного у пункті 4 Плану реструктуризації розміру доходу боржника та не перевірено суперечність наведених даних у Планах від 29.09.2022 та від 23.11.2022.
Зокрема, згідно першого Плану було зазначено, що Боржник має неофіційний дохід в розмірі 15 000,00 грн, в той час, як у другому варіанті вже вказано про єдиний дохід - пенсію в розмірі 2 027,00 грн.
Судом першої інстанції не з'ясовано, чи є такі невідповідності умисним приховуванням боржником всіх своїх реальних джерел доходу, чи дійсно останній мав інший дохід, відмінний від пенсії або ж завідомо вказав недостовірну інформацію щодо свого фінансового стану, що заздалегідь робило неможливим виконання Плану реструктуризації боргів від 29.09.2022.
В цьому аспекті важливо наголосити на тому, що КУзПБ не встановлює особливого порядку, зокрема, змін, доповнень, скасувань схваленого зборами кредиторів, погодженого з боржником та затвердженого Судом Плану реструктуризації боргів боржника.
Тобто усунення таких недоліків в процесі виконання Плану не могло бути здійснене з точки зору процесуального законодавства, тим більше за умов невідповідності Плану реструктуризації вимогам ст. 124 КУзПБ, зокрема, в частині що стосується інформації про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів (п. 4 ч. 2 цієї статті), що само по собі вже було законною перепоною для його затвердження судом.
Поміж іншого, відповідно до ч. 8 ст. 126 КУзПБ (в редакції, що діяла станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали) господарський суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо:
1) порушено порядок розроблення та погодження плану реструктуризації боргів, встановлений цим Кодексом;
2) умови реструктуризації боргів суперечать законодавству;
3) при схваленні плану реструктуризації боргів були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування;
4) кредитор, який не брав участі в голосуванні чи проголосував проти схвалення плану реструктуризації боргів, доведе, що в разі визнання боржника банкрутом у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені у розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану реструктуризації боргів;
5) боржник не погасив борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування до початку виконання плану реструктуризації боргів боржника;;
6) боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом;
7) план реструктуризації боргів не погоджено боржником.
Таким чином, хоча господарський суд і пов'язаний приписами ч. 7 ст. 126 КУзПБ, за якими він зобов'язаний затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником, проте, в будь-якому випадку, схвалений боржником і кредитором План реструктуризації повинен бути розроблений та погоджений в порядку, встановленому цим Кодексом, його умови не повинні суперечити законодавству, мають бути відсутні ознаки того, що боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом тощо.
Отже, суду першої інстанції належало переконатися у тому, чи наявні усі фактичні та правові підстави для затвердження плану реструктуризації боргів боржника, рівно як і відсутні підстави для відмови у його затверджені, визначені ч. 8 ст. 126 КУзПБ.
Господарським судом Запорізької області ці обставини не було перевірено, а лише формально зазначено про те, що оскільки План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022 схвалений зборами кредиторів, то його можна затвердити у викладеній в цьому Плані редакції, що вказує на нез'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та порушення норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями Кодексу План реструктуризації боргів боржника розробляється саме задля відновлення платоспроможності боржника.
Натомість однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів з прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
У випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника суд через призму судового контролю повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, а за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, враховуючи при цьому добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Правова позиція щодо цього викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20
В свою чергу, відповідно до правового висновку судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеного в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20, логічне та філологічне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУЗПБ у взаємозв'язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов'язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.
У разі неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, після спливу цього строку повинен у судовому засіданні з'ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Водночас, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
Варто вкотре наголосити на тому, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
За змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, з якими КУзПБ пов'язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема, закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
За таких умов, у випадку відсутності протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, в тому числі з підстав відмови у його затвердженні судом, обов'язковим перед вирішенням питання щодо обрання наступної судової процедури є дослідження у справі поведінки учасників провадження: боржника та кредитора.
Встановивши, що АТ «КБ «Приватбанк» схвалив План реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022 на зборах кредиторів від 01.12.2022 (т. 2 а.с. 187-189), а збори 14.10.2022 не відбулися та на них не було прийнято рішення за результатом розгляду Плану реструктуризації від 29.09.2022 внаслідок об'єктивних обставин (несвоєчасного отримання кредитором повідомлення про збори разом з Планом), суд першої інстанції, тим не менш, не з'ясував чиї дії/бездіяльність призвели до таких наслідків, поважність причин розроблення керуючим реструктуризацією та боржником Плану реструктуризації від 23.11.2022, не дослідив поведінку боржника, яка не дочекавшись рішення щодо поданого на розгляд зборів кредиторів Плану реструктуризації від 29.09.2022 та не відкликавши його, підготувала новий План реструктуризації.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Отже, приймаючи оскаржувану ухвалу про затвердження Плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 29.09.2022, з підстав лише його схвалення зборами кредиторів, у викладеній в цьому Плані редакції, суд першої інстанції, не встановивши всіх вищенаведених обставин, допустив надмірний формалізм, що не сприяє ефективному виконанню завдань господарського судочинства.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як передбачено ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на все вищевикладене, ухвала Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22 прийнята з порушенням норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 236, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/245/22 скасувати.
Справу №908/245/22 направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 25.07.2023
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко