Провадження № 22-ц/803/6068/23 Справа № 2-5569/2011 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
24 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Максюти Ж.І.
суддів Барильської А.П., Зайцевої С.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - адвоката Васюти Крістіни Сергіївни на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року за клопотанням Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поновлення строку на подачу скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тичинський Дмитро Євгенович) про визнання дій щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити пені дії, -
15.05.2023р. (згідно штампу на конверті дата відправлення зазначена 05.05.2023р.) до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тичинський Дмитро Євгенович) про визнання дій щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити пені дії.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою у справі визначена суддя Ткаченко Н.В.
Одночасно із подачею скарги, представником заявника - адвокатом Васюта К.С., яка діє на підставі довіреності від 09.02.2023р., заявлено клопотання про поновлення строку на подачу скарги, в обґрунтування якого представник посилалася на те, що виконавча служба не інформувала заявника про винесену постанову про закінчення виконавчого провадження та лише у відповідь на заяву про надання інформації, яку отримано заявником 27.04.2023р., стало відомо про винесення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2018р. Просила поновити строк на подачу скарги.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року в задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поновлення строку на подачу скарги про визнання дій щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити пені дії - відмовлено.
Скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тичинський Дмитро Євгенович) про визнання дій щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити пені дії, - залишено без розгляду.
Роз'яснено, що залишення скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - адвоката Васюта К.С. подала до суду апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Залишаючи без розгляду скаргу суд першої інстанції виходив з того, що представником заявника не доведена поважність причин пропуску строку на подачу скарги.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (заява №18357/91, від 19 березня 1997 року) визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 №14 передбачено, що судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст.26, ч.4 ст.57 Закону N606-XIV, ст.121-2 ГПК, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст.248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85,89 ЦПК, залишається без розгляду.
Згідно з п.9 ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» однією із засад здійснення виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.1 ст.74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Як передбачено п.а ч.1 ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Згідно з ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що у разі подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби з пропущенням строку встановленого законом, така скарга залишається без розгляду.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч.2 ст.449 ЦПК України).
Колегія суддів наголошує на тому, що вказана стаття імперативно встановлює строк для звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.
Відповідно до ст.ст.122,123 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Аналогічні положення містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», а саме, відповідно до змісту пункту 16 цієї Постанови строки звернення заявника зі скаргою до суду є процесуальними та можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що скаржником подано скаргу в 10 денний строк з моменту як він дізнався про його порушенні права, тобто 27.04.2023 року після отримання відповіді на його заяву про надання інформації про стан виконання рішення суду по справі №2-5569/2011, якою відділ виконавчої служби повідомив, що 26.02.2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка на адресу скаржника направлена не була, і вже 05.05.2023 року надіслав скаргу на дії державного виконавця, про що свідчить конверт, який є в матеріалах справи.
Верховний Суд у постановах від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі №910/22695/13, дійшов висновку, що за відсутності обов'язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин пропуску відповідного процесуального строку та про залишення скарги без розгляду. Не направлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №918/539/16.
Отже, існує усталена судова практика (постанови від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі №910/22695/13, від 07.07.2022 у справі №918/539/16), що не направлення документів виконавчого провадження є достатньою підставою для визнання причин пропуску поважними.
Відсутність доказів направлення державним виконавцем таких документів скаржнику свідчить про порушення прав останньої бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню її прав та охоронюваних законом інтересів.
Права учасника у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у порядку, встановленому Законом "Про виконавче провадження" та відповідними підзаконними нормативними актами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).
ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
При цьому, колегія суддів зазначає що обов'язковою умовою для повернення скарги є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.
Однак, скаржником доведено поважність та незалежність від нього причин вчасно звернутись до суду щодо захисту своїх прав.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відмову в поновленні строку та залишення без розгляду скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», що як наслідок, призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.
Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по справі
Керуючись ст.ст. 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України,колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - адвоката Васюти Крістіни Сергіївни - задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2023 року - скасувати. справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Ж.І. Максюта
Судді А.П.Барильська
С.А.Зайцева