Провадження № 22-ц/803/5924/23 Справа № 204/7787/21 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
20 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Максюти Ж.І.,
суддів: Барильської А.П., Зайцевої С.А.
за участю секретаря - Ніколиної А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Данильченко Олени Олександрівни на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2023 року за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2021 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 76 533,56 доларів США, що за курсом 26,92, відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.09.2021 року, складає 2 060 283,44 грн. за кредитним договором №DNU0GK00000624 від 13.09.2005 року, яка складається з наступного: 23 408,01 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 20 707,78 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 361,95 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 30 055,82 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 13.09.2005 року уклали кредитний договір №DNU0GK00000624. Згідно вказаного договору АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 27 140,00 доларів США на термін до 13.09.2025 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку із чим, у останнього утворилась заборгованість, яка станом на 06.09.2021 року складає 76 533,56 доларів США.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2023 року в задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - адвокат Данильченко Олена Олександрівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить суд, рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2023 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним.
1) При розгляді справи, судом першої інстанції залишено поза увагою, що 15 січня 2014 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 . Укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № DNUOGK00000624 від 13.09.2005. Відповідно до укладеної Додаткової угоди № 1 від 15.01.2014 сторони дійшли згоди внести зміни в Кредитний Договір № DNUOGK00000624 від 13.09.2005.
2) Враховуючи, що сторони у Додатковій угоді №1 від 15.01.2014 до Кредитного Договору № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року погодили умову щодо збільшення строку позовної давності до 50 років, вважаємо, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
19 червня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що13 вересня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNU0GK00000624 відповідно до умов якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти на строк до 13.09.2025 року включно, у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 27 140,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири у сумі 23 000,00 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 4 140,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,16% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п.3.11 даного договору. Періодом сплати вважається період з «13» по «20» число кожного місяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 359,93 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.10-11).
15 січня 2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору №DNU0GK00000624 від 13.09.2005 року у якій сторони погодили, що у разі порушення позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (а.с.13-14) понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 8 060,98 доларів США. Крім того, додатковою угодою суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї угоди зменшено на 8 060,98 доларів США, а саме: відсотки у розмірі 3 274,35 доларів США, комісія у розмірі 0,00 доларів США, пеня у розмірі 4 786,63 доларів США. Одночасно з цим, додатковою угодою сторони узгодили викласти пункт 1.1., 3.2. Договору в наступній редакції: банк зобов'язується надати позичальникові грошові кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк по 13.09.2025 року включно, у вигляді не оновлювальної кредитної лінії у розмірі 33 159,00 доларів США на наступні цілі: купівлю житлового будинку у розмірі 23 000,00 доларів США, а також у розмірі 10 159,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків з 26.03.2007 року по 20.11.2008 року у розмірі12,36% на рік, з 20.11.2008 року у розмірі 14,04% на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту з 15.01.2014 року у розмірі 0,16% від суми виданого кредиту щомісяця від суми розрахованої з п.3.11 даного договору (а.с.12).
Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував у зв'язку з чим, за наданим позивачем розрахунком, станом на 06.09.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 76 533,56 доларів США, що за курсом 26,92, відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.09.2021 року, складає 2 060 283,44 грн. за кредитним договором №DNU0GK00000624 від 13.09.2005 року, яка складається з наступного: 23 408,01 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 20 707,78 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 361,95 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 30 055,82 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.4-8).
Проте із рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 26 жовтня 2018 року вбачається, що 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем був вчинений виконавчий надпис № 9606, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року у розмірі 986691 грн. 11 коп., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в розмірі - 23371,37 доларів США; заборгованості за відсотками у розмірі - 3795,73 доларів США; заборгованості з комісій у розмірі - 448,35 доларів США; заборгованості з пені у розмірі - 9368,82 доларів США.
Відмовляючи повністю у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредиту та змінив строк виконання основного зобов'язання звернувшись 04.10.2017 року до приватного нотаріуса, яким було вчинено виконавчий напис № 9606, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року у розмірі 986691 грн. 11 коп.
Але з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року, в якому просило суд стягнути з відповідача 76 533,56 доларів США.
13.09.2005 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ПЖ10СК00000624. Згідно вказаного договору АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу кредит у розмірі 27 140,00 доларів США на термін до 13.09.2025, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит.
В свою чергу, відповідач неналежно виконув взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушив істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 06.09.2021 утворилась заборгованість у сумі 76 533,56 доларів США, а саме: сума заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 23 408,01 доларів США, сума заборгованості за відсотками -20 707,78 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 2 361,95 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 30 055,82 доларів США.
Відповідно до ст. 1054 ПК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, отримуючи кредит позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором.
Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Отже, кредитний договір, укладений між позичальником та кредитодавцем, є укладеним і обов'язковим до виконання сторонами відповідно до ст. 526 ПК України, згідно вимог якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ПК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ПК Українці. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведених належним чином.
Так, згідно ст. 509 ЦК України- зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії."
Відповідно ст. 598 ЦК України- зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У Постанові від 28.11.2018 по справі № 504/2864/ 13-у (14-452цс18) ВП ВС зазначала: Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
У Постанові ВП ВС від 07.08.2019 по справі № 2004/1979/12 (14-194це19) вказується, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необгрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).»
Відповідно до ст. 257 ПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ПК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2014 року між АТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в кредитний договір № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року, а саме: суму заборгованості, що виникла в період з дати надання Позичальнику кредиту до дати підписання цієї Додаткової угоди зменшити на 8060,98 дол США, а саме: відсотки у розмірі 3274,35 дол США, комісія у розмірі 0.00 дол США. пеня у розмірі 4786,63 дол США.
Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ у разі порушення Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Додаткової угоди) понад 31 день позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 8060,98 дол США. Викласти пункт 1.13.2. Договору в наступній редакції: Банк зобов'язується надати "Позичальникові" грошові кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк по 13.09.2025 року включно (надалі за текстом Договору "Строк кредитування"), у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 33159,00 дол США на наступні цілі: купівлю житлового будинку у розмірі 23000,00 дол США, а також у розмірі 10159,00 дол США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування Кредитом відсотків з 26.03.2007 по 20.11.2008 року у розмірі 12,36% на рік, з 20.11.2008 року у розмірі 14.04% на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту з 15.01.2014 року у розмірі 0.16% від суми виданого кредиту щомісяця від суми розрахованої згідно з п. 3.11. даного Договору. Періодом сплати вважати період з "13" по ”20" число кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку:
Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення Кредиту (Додаток №1)
Згідно ст. 212 ЦКУ, при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню Кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом з 20.11.2008 року у розмірі 3,35% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом.
Підписання цієї додаткової угоди не є рішенням Банку про анулювання заборгованості Позичальника.
Терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 50 років.
Відповідно до п. 3.4 кредитного договору № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року нарахування відсотків здійснюється, починаючи з дати списання коштів з кредитного рахунку, до дати повного погашення Кредиту.
Верховний Суд України в Постанові № 6-1824цс15 зробив правовий висновок стосовно збільшення сторонами позовної давності.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог частини другої статті 551 ЦК України та умов договору (пункту 5.3) пеня за порушення строків повернення кредиту визначена в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).
За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.
Враховуючи, що сторони у Додатковій угоді №1 від 15.01.2014 до Кредитного Договору № DNUOGK00000624 від 13.09.2005 року погодили умову щодо збільшення строку позовної давності до 50 років, вважаємо, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Додаткова угода № 1 від 15.01.2014 укладена у письмовій формі, підписана сторонами, що свідчить про дотримання усіх вимог щодо встановлення збільшеного строку позовної давності.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” підлягає задоволенню, а рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2023 року скасуваню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 .
Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи результат розгляду даної справи, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ “ПриваБанк” необхідно стягнути судові витрати, а саме: суму судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 30 904, 25 грн.(тридцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 25 копійок), та суму судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в розмірі 46 356, 38 грн.(сорок шість тисяч триста п'ятдесят шість гривень 38 копійок).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Данильченко Олени Олександрівни - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 березня 2023 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , документ НОМЕР_2 виданий Верхньодніпровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 16.09.1998 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у розмірі 76 533, 56 доларів США, що за курсом 26,92 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.09.2021 року складає 2 060 283, 44 грн. (два мільйони шістдесят тисяч двісті вісімдесят три гривні 44 копійки)за кредитним договором № №DNU0GK00000624 від 13.09.2005 року, яка складається з наступного:
- 23 408,01 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
- 20 707,78 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 2 361,95 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;
- 30 055,82 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 30 904, 25 грн.(тридцять тисяч дев'ятсот чотири гривні 25 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» суму судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в розмірі 46 356, 38 грн.(сорок шість тисяч триста п'ятдесят шість гривень 38 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Ж.І. Максюта
Судді: А.П. Барильська
С.А. Зайцева