Номер провадження: 22-ц/813/1640/23
Справа № 522/12253/20
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
17.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Сінько А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Бондарь В.Я., в м. Одеса,
за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначила, що позивач є спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .
06 серпня 2019 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори м. Одеса Масловою М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-714 на недоотриману пенсію у розмірі 36153,96 грн.
У жовтні 2019 року позивачу виплачена частина пенсії, недоотриманої ОСОБА_2 за життя.
25.03.2020 року представник позивача звернулась до Головного управління пенсійного фонду в Одеській області з запитом в якому просила повідомити період нарахування ОСОБА_2 пенсії, та розмір фактично виплаченої пенсії. Головне управління пенсійного фонду в Одеській області листом від 03.04.2020 року відмовило в наданні запитуваної інформації.
Позивач вважає, що своїми діями відповідач фактично відмовив у виплаті решти недоотриманої суми, що позивач вважає незаконним.
Позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка увійшла до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року у розмірі з урахуванням виплачених сум та вирішити питання про стягнення судових витрат.
Короткий зміст рішень суду
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 21 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка увійшла до складу спадщини після померлої ОСОБА_2 за період з 01 липня 2014 року по 31 січня 2017 року з урахуванням виплачених сум.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в загальному розмірі 5840,80 грн.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції вважав необґрунтованою та такою, що не відповідає положенням чинного законодавства, відмову відповідача у виплаті позивачу недоотриманої суми пенсії, посилаючись на необхідність звернення до територіального органу ПФУ за місцем фактичного проживання спадкоємця. З огляду на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення недоотриманої пенсії за період з 01.07.2014 року по 31.01.2017 року з урахуванням вже виплачених сум, суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для поновлення порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми недоотриманої пенсії за вказаний період з урахуванням виплачених сум.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що права відповідача не порушені, оскільки рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у виплаті пенсій не приймалось. Також посилалось на те, що судом першої інстанції не взято до уваги заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу.
(2) Позиція інших учасників справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 року у вказаній справі визначено склад колегії суддів: Колесніков Г.Я. головуючий суддя, судді: Сєвєрова Є.С., Вадовська Л.М.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 15.09.2021 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та ухвалою від 19.10.2021 року призначив справу до розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2023 року в цій справі визначено головуючим суддю Коновалову В.А.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2021 року роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило.
Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги отримала представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 01.10.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області отримало 27.09.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес.
Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 судову повістку отримала 12.05.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Відповідач судову повістку отримав 12.05.2023 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою
Від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить у зв'язку з неможливістю представника з'явитись у судове засідання призначене на 17.07.2023 року об 11 годині 00 хвилин, судове засідання провести без його участі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відмова відповідача у виплаті позивачу недоотриманої суми пенсії, з посиланням на необхідність звернення до територіального органу ПФУ за місцем фактичного проживання спадкоємця є необґрунтованою. З огляду на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення недоотриманої пенсії за період з 01.07.2014 року по 31.001.2017 року з урахуванням вже виплачених сум суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для поновлення порушеного права позивача та стягнення з відповідача на користь позивача суми недоотриманої пенсії за вказаний період з урахуванням виплачених сум.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , від 21 червня 1988 року та копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 від 08 липня 2005 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 24 травня 2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Листом Центрального Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі Другу Одеську державну нотаріальну контору повідомлено про те, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 13.09.2015 року по 31.01.2017 року становить 36153,96 грн.
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим 06 серпня 2019 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Масловою М.В., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1955 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії, з нарахованими відсотками, індексаціями та компенсаціями, що зберігаються в Центральному Об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі, залишок недоотриманої пенсії за період з 13 вересня 2015 року по 31 січня 2017 року складає 36153,96 грн, належних спадкодавцю на підставі довідки № 3363/06, виданої Центральним Об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі від 20 вересня 2018 року. Оцінка спадкового майна - 36153,96 грн.
Свідоцтво про право на спадщину за законом видане ОСОБА_1 є правовстановлюючим документом та не визнане у встановленому законом порядку недійсним.
19.11.2019 року позивачу виплачена недоотримана пенсія в сумі 12646,16 грн за період з 07.08.2016 року по 31.01.2017 року, що підтверджується копією талону до одноразового доручення № 951050847294/55.
25.03.2020 року представник позивача зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з запитом, в якому просила надати інформацію щодо періоду, з якого пенсія ОСОБА_2 нараховувалась, але виплачена не була, розмір нарахованої та неодержаної пенсії, розмір фактично виплаченої пенсії.
Листом від 03.04.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області на запит представника позивача від 25.03.2020 року № 72 повідомило про відсутність підстав для надання інформації на вказаний запит.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже встановлено, що за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримала пенсію, а позивач є її спадкоємцем за законом та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, яка складається з суми недоотриманої пенсії, 06.08.2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивач зверталась до відповідача з метою отримання недоотриманої ОСОБА_2 за життя пенсії, та відповідачем частково виплачено її розмір. Апеляційний суд зазначає, що вказані обставини сторонами по справи не спростовуються. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання недоотриманої пенсії, тому дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість та передчасність позовних вимог, оскільки відповідачем рішення, яким порушуються права позивача не приймалось, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
Відповідач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не відмовляло позивачу у виплаті недоотриманої пенсії. Проте, апеляційний суд звертає увагу на те, що як, відзив на позовну заяву, так і апеляційна скарга містять посилання відповідача на положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Крім того, апеляційний суд враховує, що позивач від імені якої діяв представник, після отримання свідоцтва про право на спадщину звернулась із заявою про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , частина недоотриманої пенсії у розмірі 12646,16 грн виплачена позивачу 19.11.2019 року, що не заперечується відповідачем. Після часткової виплати недоотриманої пенсії представник скаржника звернулась із запитом від 25.03.2023 року в якому зокрема просила повідомити «передбачені законодавством підстави, що дозволяють свавільно зменшувати розмір засвідченої нотаріально спадщини».
З матеріалів справи вбачається, що у листі, який надано на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 01.02.2022 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що згідно з витягом з Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаціййного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України дата останнього нарахування пенсії ОСОБА_2 - 04.07.2014 року.
Згідно розрахунку по особовому рахунку о/ НОМЕР_4 заборгованість з виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 складає 65100,31 грн.
Отже між сторонами виник спір щодо невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу частини недоотриманої пенсії після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , як і на ту її частину, яка увійшла до складу спадкового майна, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину і складає 23507,8 грн (36153,96-12646,16), так і на заборгованість з недоотриманої пенсії, що виникла до 13.09.2015 року.
Щодо стягнення витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач в позовній заяві просила стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. При цьому, на підтвердження надання адвокатом Сластніковою Ганною Олександрівною правничої допомоги позивачем надано ордер про надання правової допомоги ОД № 613840; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД № 003628, копію посвідчення адвоката України, виданого на ім'я ОСОБА_3 ; копію договору про надання правової допомоги від 13 лютого 2020 року; кошторис витрат на оплату гонорару адвоката; акт виконаних робіт за умовами договору від 13 лютого 2020 року; розрахункову квитанцію серії АБУА № 206949 від 05.06.2020 року.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі заявленому позивачем 5000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції заперечень щодо співмірності заявлених позивачем вимог на правову допомогу.
Апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат таким, що відповідає вимогам законодавства з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу,пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги,встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат,необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В кошторисі витрат на оплату гонорару адвоката, який здійснено до договору від 13 лютого 2020 року, та погоджений ОСОБА_1 , зазначено детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме: попередня консультація - 500 грн; складання та відправлення адвокатського запиту, скарги - 500 грн, складання позовної заяви разом з додатками 3500 грн; участь у судовому засіданні - 500 грн, разом 5000 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не погоджується з вимогами про стягнення судового збору та витрат на правову допомогу. Останні вважає неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, вважав, що підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу роботи, оскільки адвокат обізнана про позицію позивача.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
Правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов'язання про сплату та строки сплати.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21).
Згідно п. 6 договору про надання правової допомоги від 13 лютого 2020 року гонорар адвоката дорівнює 5000 грн.
На підтвердження оплати послуг з надання правової допомоги, позивачем надано розрахункову квитанцію серії АБУА № 206949 від 05.06.2020 року, яка є належним доказом їх понесення, що відповідачем не заперечується.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що адвокатом Сластніковою Г.О. здійснено такі дії: звернення до відповідача з запитом 25.03.2020 року, підготовка та подання позовної заяви, клопотання про витребування доказів, клопотання про долучення доказів, подання заяви про зміну предмета позову, участь у судових засіданнях 11.03.2021 року та 28.04.2021 року.
Апеляційний суд враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, який відповідає наданому кошторису витрат, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, зважаючи на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, зокрема і долучення до позовної заяви та заяви про зміну предмета позову судової практики, їх значення для спору, та виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що заявлена сума в розмірі 5000 грн не є надмірною та відповідає обсягу та складності роботи виконаної представником позивача, а її обґрунтування та здійснення оплати підтверджено належними доказами, враховуючи ухвалення рішення про повне задоволення вимог позивача, при цьому заява відповідача щодо неспівмірності витрат жодних доказів не містить.
Також судом першої інстанції стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 840,80 грн. Сплата судового збору позивачем підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1811240578.1, враховуючи, що суд першої інтенції дійшов до висновку по задоволення позовних вимог у повному обсязі, то вірно на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стягнув судовий збір з відповідача.
Щодо суті апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2021 року підлягає залишенню без змін, то судові витрати понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Приморський районний суд м. Одеси від 21 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 липня 2023 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький