Справа № 127/7416/23
Провадження № 33/801/478/2023
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковальчук Л. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
24 липня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дмитрійчук Анжеліки Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України,
встановив:
Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста відсотків вартості товару в сумі тридцять тисяч одна гривня 05 копійок на користь держави, з конфіскацією легкового автомобіля марки «Volkswagen Passat», ідент. номер НОМЕР_2 , а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок.
Судом встановлено, що 06.10.2021 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вінниця» Вінницької митниці ОСОБА_2 , на підставі договору, надано брокерські послуги ОСОБА_1 та подано митну декларацію на легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat», ідент. номер НОМЕР_2 . З метою здійснення декларування ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 ряд документів, в тому числі документ (рішення) щодо зняття транспортного засобу з обліку - DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021. В ході перевірки вказаного документу, встановлено, що легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat» перебуває на центральному обліку автомобілів та водіїв в компетентних органах Р. Польща, документ (рішення) щодо зняття транспортного засобу з обліку - DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021 польськими компетентними органами не видавався. Таким чином, ОСОБА_1 подав митному органу, як підставу для митного оформлення транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» підробний документ DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України підтверджується даними протоколу про порушення митних правил № 0103/401000/23 від 02.02.2023, в якому викладені обставини вчинення правопорушення, доповідною запискою інспектора митниці, поясненнями ОСОБА_1 , відповіддю митних органів Р. Польща.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, тобто переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів.
Не погодившись з постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року адвокат Дмитрійчук А. А., яка діє інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу вказаного адміністративного правопорушення.
Сторона захисту вважає, що постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, при розгляді справи суд неповно з'ясував обставини справи та дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки докази, на які посилається суд не можуть вважатися належними та такими, що доводять вину правопорушника.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи в суді першої інстанції, взагалі не було встановлено та не досліджувалося в судовому засіданні чи здійснювалось саме ОСОБА_1 переміщення легкового автомобіля марки «Volkswagen Passat», номер кузова НОМЕР_2 , через митний кодон України. На вказану обставину суд першої інстанції не звернув увагу, хоча це має важливе значення для вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, так як складає об'єктивну сторону правопорушення і впливає на наявність складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, повідомляють суд, що ОСОБА_1 не здійснював переміщення зазначеного автомобіля через митний кордон України з Польщі, що підтверджується копією його закордонного паспорту, а придбав даний автомобіль у м. Тульчині Вінницької області у ОСОБА_3 , який і здійснив ввезення цього авто через митний кордон до України, що виключає одну із складових інкримінованого адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1 . Тому не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка не переміщувала автомобіль через митний коридор України. Вважає, що матеріали адміністративного провадження не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 діяв саме з прямим умислом. Наведене вказує на відсутність суб'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України в діях ОСОБА_1 . Зазначає, що при митному оформленні легкового автомобіля ОСОБА_1 було здійснено зі сплатою відповідних митних платежів в загальній сумі 38 тисяч гривень, встановленій самим митним органом, останній не уникав від митного оформлення, нічого не приховував. При цьому таку документи підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися, а також він як приватна особа не мав доступу до баз даних правоохоронних, митних та контролюючих органів Р. Польща, а тому був позбавлений можливості перевірити інформацію зазначену в документі (рішенні) про зняття транспортного засобу з обліку - DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021. На думку сторони захисту, суд при винесенні оскаржуваної постанови не з'ясував, ким подана заява від 06.10.2021 для пред'явлення в митні органи від імені ОСОБА_1 , яка містить підпис невідомої особи, щодо зняття з обліку в країні відправлення легкового автомобіля марки «Volkswagen Passat», і чи подавалась ним особисто ця заява, та відповідно судом не досліджено суб'єктивну сторону та суб'єкта інкримінованого адміністративного правопорушення та хто несе наслідки, які можуть настати у разі подання до митного оформлення підроблених документів або які містять неправдиві відомості, як зазначено у самій заяві. Звертає увагу суду, що Вінницькою митницею встановлено в протоколі від 02.02.2023 та в доповідній записці 02.02.2023, що оформлення та декларуванням зазначеного автомобіля займався ФОП ОСОБА_2 на підставі договору про надання брокерських послуг № Б1 від 05.10.2021, але сам договір відсутній в матеріалах справи для з'ясування фактичних обставин, які саме брокерські послуги надавались ОСОБА_1 , що свідчить про формальний розгляд справи, який базується на формуванні інкримінованого обвинувачення судом на підставі фіксації лише протоколу від 02.02.2023. З-поміж іншого судом також не надано належної оцінки самому протоколу про порушення митних правил № 0103/401000/23 від 02.02.2023, складеному щодо ОСОБА_1 . В даному випадку підставою для складання цього протоколу стало порушення останнім вимог митних правил, що було виявлено 18.01.2022 з відповіді митних органів Р. Польща № 0201-ІGM.541.387.2022.15.JC. Вказує, що документи, які були надані на підтвердження вищезазначеного, надані суду без офіційного перекладу з польської мови на українську мову, не апостильовані Україною, тому є недопустимими та неналежними доказами по справі, що лягли в основу оскаржуваної постанови суду.
Отже, зазначений протокол про порушення митних правил не відповідає вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки його складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення. Будь-яких підтверджуючих даних, які б слугували підставою для складання протоколу з порушенням строків судом першої інстанції та Вінницькою митницею не наведено. Також зазначає, що під час оформлення протоколу, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була опитана, їй не було вручено протокол про порушення митних правил та додані до нього докази, а отже ОСОБА_1 не був ознайомлений з пред'явленим йому звинуваченням належним чином, оскільки протокол був складений за його відсутності. Оскільки чинним законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у подібних справах. У зв'язку із чим складання протоколу через значний проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності.
Одночасно сторона захисту заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що повний текст оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримано 02.05.2023 від адвоката Дмитрійчук А. А. після ознайомлення з матеріалами справи, при цьому зазначає, що строк на апеляційне оскарження закінчується 06.05.2023 - у суботу. Вихідний день, а тому апеляційну скаргу подано у перший робочий день після нього.
За наведених обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження судового рішення ним пропущений з поважної причини, тому має бути поновленим.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП в разі заявлення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, останнє вирішується суддею апеляційного суду. При цьому слід взяти до уваги обставини, які об'єктивно вплинули чи могли вплинути на можливість оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, оскільки строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Вінницької митниці Цибко А. В. просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року - без змін, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. У судовому засіданні представник Вінницької митниці Самсонюк Д. М. підтримав доводи відзиву на апеляційну скаргу, суду пояснив, що у Вінницькій митниці відсутня копія договору про надання брокерських послуг між ОСОБА_1 та брокером ОСОБА_2 №Б1 від 05.10.2021. Також представник митниці не надав суду для огляду оригінал заяви ОСОБА_1 до митного органу щодо зняття автомобіля марки «Volkswagen Passat», номер кузова НОМЕР_2 , з обліку в країні відправлення. Суду пояснив, що Вінницька митниця випробовувала у брокера ОСОБА_2 вказаний договір про надання брокерських послуг, однак відповіді та будь-якої реакції з боку брокера на такі вимоги не отримали.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дмитрійчук А. А. підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
ОСОБА_1 суду пояснив, що придбав автомобіль на стоянці (мийці) у м. Тульчині Вінницької області у ОСОБА_3 , який і здійснив ввезення цього авто через митний кордон до України. Останній надав йому пакет документів на підтвердження ввезення автомобіля в Україну і повідомив про необхідність вирішення питання оформлення в митниці. ОСОБА_1 знайшов об'яву щодо надання послуг підготовки документі, зняття з обліку та розмитнення транспортних засобів брокера ОСОБА_2 . По номеру в об'яві подзвонив брокеру і домовився про зустріч. Зустрілися в смт. Вороновиця, де брокер вислухав його, сфотографував документи і сказав що все вирішить. Пройшло днів 10 і вони знов зустрілися біля митниці 06.10.2021. ОСОБА_1 сів на лавочку на вулиці і чикав, а брокер все сам заповнював. Машину загнали в термінал, оформляли в митниці документи, сплачено всі необхідні платежі. Самому брокеру ОСОБА_1 заплатив 150 доларів за зняття з обліку і за решту послуг біля 9 000 грн.
На запитання представника митниці пояснив, що гроші віддав після того, як брокер йому приніс документи з митниці. На запитання суду пояснив, що договір з брокером не укладав, довіреність не виписував, брокер все сам заповнював і все зробив як обіцяв.
Також суду пояснив, що після митного оформлення сам пішов і зробив сертифікацію і поставив машину в м. Хмільник на облік. Приблизно через рік надійшло повідомлення з митниці і ОСОБА_1 з'явився в митницю, оскільки думав, що необхідно щось уточнити. Документи на польській мові він не виготовляв, мови не знає і взагалі до цього їх не бачив. Зміст цих документів не знає, в Польщу не їздив. Після суду першої інстанції до нього звернувся справжній брокер ОСОБА_2 , оскільки, як з'ясувалося, до цього ОСОБА_1 зустрічався з його помічником, і запропонував йому викупити у нього машину на запчастини за 3 000 доларів і просив переписати заяву до митних органів. Сказав, що його підставили.
Захисник Дмитрійчук А. А. суду пояснила, що за результатом поданої заяви ОСОБА_1 щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідним чином зареєстрована в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» за № 4364. Зазначила, що в провадженні поліції перебуває ще 38 аналогічних справ за подібними заявами фізичних осіб, що здійснювали декларування транспортних засобів.
Заслухавши учасників справи, переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Згідно вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про порушення митних правил згідно із ч. 1 ст. 495 МК України є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 483 МК України встановлена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Безпосереднім об'єктом правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, тобто розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон України різними шляхами, зокрема, подання митному органу підроблених документів, що містять неправдиві дані.
Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація, контракт, коносамент, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів тощо.
Правила декларування визначені ст. ст. 257-269 Митного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до пунктів 1 та 3 ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно ст. 4 МКУ: декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування; уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.
Відповідно до ст. 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Тобто суб'єктом відповідальності може бути як особа, уповноважена на декларування (представник), так і декларант.
Митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Характеризуючи митного брокера як суб'єкта господарювання, слід зазначити, що він провадить підприємницьку діяльність у галузі митної справи шляхом надання робіт та послуг з метою отримання прибутку. Послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, полягають у здійсненні дій від імені та за дорученням власника товару або уповноваженої ним особи щодо проходження митних формальностей
Згідно ст. 417 МК України взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються відповідним договором.
Як суб'єкт правових відносин, митний брокер несе адміністративну відповідальність, передбачену розділом 18 МК України «Порушення митних правил та відповідальність за них».
Митна брокерська діяльність підлягає контролю митними органами відповідно до статті 404 МК України. У разі виявлення правопорушень органами митного контролю, відповідно до ч. 3 ст. 416 МК України, за вчинення правопорушень, пов'язаних з провадженням митної брокерської діяльності, митний брокер несе відповідальність, встановлену МК України та іншими законами України.
Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 495 МК України посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0103/401000/23 від 02.02.2023 ОСОБА_1 інкримінується порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, оскільки митним органом було встановлено, що 06.10.2021 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Вінниця» Вінницької митниці ОСОБА_2 , на підставі договору, надано брокерські послуги ОСОБА_1 та подано митну декларацію на легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat», ідент. номер НОМЕР_2 . З метою здійснення декларування ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 ряд документів, в тому числі документ (рішення) щодо зняття транспортного засобу з обліку - DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021. В ході перевірки вказаного документу, встановлено, що легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat» перебуває на центральному обліку автомобілів та водіїв в компетентних органах Р. Польща, документ (рішення) щодо зняття транспортного засобу з обліку - DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021 польськими компетентними органами не видавався. Таким чином, ОСОБА_1 подав митному органу, як підставу для митного оформлення транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» підробний документ DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021.
Проте суду не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що при здійсненні декларування митний брокер ОСОБА_2 діяв від імені ОСОБА_1 , а також те, що останній подав митному органу, як підставу для митного оформлення транспортного засобу марки «Volkswagen Passat» підробний документ DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021. Разом з тим суд створив всі умови для реалізації завдань провадження у справах про порушення митних правил, визначених ст. 486 МК України.
При цьому жодних обставин на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу, могло бути відомо про підробний документ DECYZІA NR KD.6597.32219.2021.RJ від 19.09.2021 та наявність у нього прямого умислу на вчинення дій, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 483 МК України, ані встановлено, ані підтверджено належними доказами не було.
Таким чином, вищевикладеним повністю спростовуються доводи митного органу щодо подання ОСОБА_1 митному органу, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. У рішенні «Маліж проти Франції» від 23 вересня 1998 року, Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Отже, наявність складу адміністративного правопорушення за участю ОСОБА_1 митним органом не доведена, а їх висновки базуються без врахування дійсних обставин справи.
Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що обставини, викладені у протоколі про порушення митних правил № 0103/401000/23 від 02 лютого 2023 року щодо подання громадянином ОСОБА_1 митному органу, як підставу для митного оформлення транспортного засобу, підробленого документу не знайшли свого підтвердження в суді.
Натомість, досліджені в апеляційному суді матеріали справи у їх сукупності свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, 527 Митного кодексу України, апеляційний суд,
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року.
Апеляційну скаргу адвоката Дмитрійчук Анжеліки Анатоліївни, подану від імені ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України, скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко