Справа № 761/22883/20
Провадження № 2/761/1182/2023
06 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мальцева: Д.О.,
за участю секретаря: Панчоха Д.А.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Новицька Т.О., про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,-
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Новицька Т.О., про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час подання 19.06.2020р. заяви до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини із Спадкової справи № 491/2020 позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Тетяною Олексіївною онуку ОСОБА_16, ОСОБА_2 , було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві - ОСОБА_3 .
Видачу 07.03.2015р. приватним нотаріусом Київського МНО Новицькою Т.О. Свідоцтва про право на спадщину за законом (реєстровий номер 547) на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві - ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач вважає протиправною, а Свідоцтво про право на спадщину за законом таким, що підлягає визнанню недійсним в порядку, визначеному ст. 1301 ЦПК України, у зв'язку з чим звернулася з даним позовом.
Рух справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.
23 вересня 2020 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. по справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами позовного провадження в загальному порядку.
01.12.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 01.12.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 761/22883/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новицька Тетяна Олексіївна про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, - відмовлено.
Протокольною ухвалою від 03.03.2021 залучено до матеріалів справи клопотання про приєднання документів до матеріалів справи разом з додатками.
24.06.2021 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 19.08.2021 витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новицької Т.О. належним чином завірену копію спадкової справи відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
14.09.2021 на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новицької Т.О. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи відкритої після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 20.03.2023 закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новицька Т.О. про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач проти задоволення позовної заяви заперечував в повному обсязі. Відзив не надав.
Третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Новицька Т.О. в судове засідання не з'явилася, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, поклалась на розсуд суд.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із позовної заяви, 19 червня 2020 року позивачем, ОСОБА_1 , до Першої Київської державної нотаріальної контори подано заяву про прийняття спадщини, що відкрилася зі смертю ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і до смерті була зареєстрована та постійно проживала по АДРЕСА_2 .
Заява про прийняття спадщини подавалася позивачем на підставі заповіту, вчиненого ОСОБА_5 08 червня 2016 року і нотаріально посвідченого уповноваженою особою Погребняківської сільської ради Семенівського району Полтавської області секретарем сільради Габрієль О.А., зареєстровано в Реєстрі за№ 51.
Першою Київською державною нотаріальною конторою за заявою іншого спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , було відкрито Спадкову справу за номером 491/2020, про що внесено запис у Спадковий реєстр за № 65878917.
ОСОБА_5 приходиться позивачу рідною тіткою.
На праві приватної власності тітці, ОСОБА_5 , належала 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , приватизованій нею разом із донькою, ОСОБА_7 , і онуком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від «02». 11.2004р., виданого на підставі розпорядження (наказу) Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 02.11.2004 № 3652.
Зазначене житло, ОСОБА_5 отримала разом із чоловіком, ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на свою сім'ю, до складу якої входили окрім них ще донька ОСОБА_9 та онук ОСОБА_11.
Тітка, ОСОБА_5 , і її донька ОСОБА_10 були зареєстровані і проживали постійно за цією адресою: по АДРЕСА_2 , - отже, проживали разом сім'єю в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , передчасно, ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла. Зазначене, підтверджується, у тому числі, матеріалами спадкової справи № 491/2020 (у Спадковому реєстрі - № 65878917).
За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування спадщини, що відкрилася зі смертю ОСОБА_4 , за законом була її мати, ОСОБА_5 , та її син - ОСОБА_11 . Із ОСОБА_12 , батьком відповідача, шлюб ОСОБА_13 було розірвано, тобто, він не був її спадкоємцем за законом.
За частиною першою ст. 1267 Кодексу частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними та частиною першою ст. 1268 Кодексу встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною третьою цієї ж статті приписано, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем під час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (протягом шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.
Позивач стверджує, що тіткою, ОСОБА_5 , заява про відмову від прийняття спадщини в порядку, визначеному ст.ст. 1270, 1273 ЦК України, до нотаріуса у м. Києві не подавалася, та, відповідно, спадкова справа за такою її заявою не відкривалася. Виходячи із вимог ст.ст. 1270, 1273 ЦК України така заява подається особисто спадкоємцем протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, отже - не пізніше 05 березня 2015 року. За пунктом 2.1. Порядку наслідком подання заяви про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, відмову від спадщини тощо є заведення нотаріусом спадкової справи.
ОСОБА_5 , мати ОСОБА_14 , була зареєстрована і постійно проживала спільно разом із донькою однією сім'єю (за визначенням ст. 3 Сімейного кодексу України), у тому числі до часу відкриття спадщини, вони були пов'язані спільним побутом та мали взаємні права і обов'язки, а тому ОСОБА_5 вважається такою, що прийняла спадщину після смерті доньки.
Тітка, ОСОБА_15 не отримувала Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті доньки, ОСОБА_14 .
Під час подання 19.06.2020р. заяви до Першої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини із Спадкової справи № 491/2020 позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новицькою Тетяною Олексіївною онуку ОСОБА_16, ОСОБА_2 , було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцеві - ОСОБА_3 .
Як зазначає позивач, приватному нотаріусу Новицькій Т.О. гр. ОСОБА_2 було надано оригінал свідоцтва про право власності на житло від 02.11.2004р. (реєстраційний номер 3652), із якого вбачається, що співвласником нерухомого майна була (на той час) ОСОБА_5 (1/3 частка житла на праві спільної часткової власності). Отже, керуючись приписами Закону України «Про нотаріат», зокрема ст.ст. 42, 63 , 68 Закону, положеннями «Порядку про вчинення нотаріальних дій...», нотаріус повинна була встановити коло спадкоємців, їх право на спадщину та інші обставини, що потребували з'ясування у реалізації спадкового права.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.
Як зазначено у ст. 1296 ЦК, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.
Оскільки, свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст. ст. 203, 215-236 ЦК.
У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).
Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.
Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як правило, поєднуються з іншими позовними вимогами, зокрема з вимогами, вирішення яких створює підстави для визнання свідоцтва недійсним - про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування, визнання недійсною відмови від прийняття спадщини тощо. Проте, не виключається звернення до суду із позовом, що містить лише вимогу про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
При цьому, слід звернути увагу, що у книзі 6 ЦК «Спадкове право» визначений ще один спеціальний спосіб захисту спадкових прав - внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що досить часто ототожнюється у судовій практиці з визнанням такого свідоцтва недійсним. Хоча між цими двома способами захисту існує істотна різниця, невипадково вони розміщені в окремих статтях глави 89 ЦК.
Відповідно до ч. 2 ст. 1300 ЦК на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Зміни до свідоцтва про право на спадщину вносяться без визнання попереднього свідоцтва про право на спадщину недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.
При цьому, слід враховувати правову позицію Верховного Суду, який в постанові від 13.11.2019 р. (судова справа № 758/5329/15, провадження № 61-18376св18) відзначив, що передбачений ст. 1300 ЦК порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним.
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце у разі, коли відсутня згода спадкоємців на внесення змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.
Важливо розрізняти застосування таких спеціальних способів захисту прав спадкоємців, як визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним в тому випадку, коли спадкоємець, якому таке свідоцтво видане, не має права на спадкування. Йдеться про випадки, коли відпала підстава закликання відповідача до спадкування.
Також, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).
Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.ст. 78, 89 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд критично ставиться до твердження позивача про те, що тіткою, ОСОБА_5 , заява про відмову від прийняття спадщини в порядку, визначеному ст.ст. 1270, 1273 ЦК України, до нотаріуса у м. Києві не подавалася.
Оскільки, дослідивши матеріали справи, було встановлено наявність заяви ОСОБА_5 від 04.03.2015 про відмову від прийняття спадщини за законом, яка залишилась після смерті її дочки, ОСОБА_4 , зареєстрована в реєстрі за № 320, посвідчена приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Новицькою Т.О.(а.с.145)
Отже, позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання виданого свідоцтва про право на спадщину недійсним, не врахувала те, що вона та відповідач у спірних правовідносинах не позбавляються права на спадкування, проте їхні частки змінюються. Також, позивач не довела жодним належним та допустимим доказом, що є інші підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Новицька Т.О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане 07.04.2015 року зареєстроване в реєстрі за номером 547 - слід відмовити.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 203, 215-236, 1261, 1267, 1268, 1270, 1273, 1296, 1301 ЦК України, ст.ст. 12, 78, 81, 89, 141 ЦПК України, ст. 63 Закону України «Про нотаріат», суд,-
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Новицька Т.О., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане 07.04.2015 року зареєстроване в реєстрі за номером 547.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.07.2023.
Суддя