вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" червня 2023 р. Справа№ 911/2215/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 27.06.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника"
на рішення
Господарського суду Київської області
від 08.02.2023 (повний текст складено 13.03.2023)
у справі № 911/2215/22 (суддя Сокуренко Л.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія"
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
про стягнення 1 929 573, 16 грн,
Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» про стягнення 1 929 573,16 грн, з яких: 1 900 000,00 грн основного боргу та 29 573,16 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним невиконанням відповідачем зобов'язання за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420001954 від 01.01.2019 щодо оплати за спожиту електричну енергію.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/2115/22 позовні вимоги задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" 1 900 000, 00 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 29 573, 16 грн. пені та 28 943, 60 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено і в той же час відповідачем не спростовано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимог тим, що оскаржуване рішення винесено при порушенні норми матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи; недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
- до відповідача має бути застосований Закону України від 17.03.2021 №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19)», а саме щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги;
- введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору. Тобто, як зазначає відповідач, з березня 2022 року щомісячно зростає заборгованість населення за спожиті комунальні послуги, при цьому відповідно до постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», підприємство не може припинити надання послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не у повному обсязі. Отже, дані обставини не залежали від волі та поведінки відповідача, тому вини в його діях немає;
- заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та 3% річних є необґрунтованими та не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" подано відзив, у якому позивач зазначає, що відповідач визнає факт укладення договору про постачання електричної енергії, як і факт по постачання електроенергії та суми заборгованості, але посилається на підстави для відмови у позові, які не знайшли свого підтвердження в суді першої інстанції, є безпідставними і необґрунтованими в розмірі діючого законодавства України. У зв'язку з викладеним позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка представників у судове засідання
Представник відповідача в судове засідання 27.06.2023 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа в електронний кабінет Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника".
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), регламентовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.
Пунктом 3.1.5 ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті, про що повідомити Регулятора.
Згідно з п. 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
Пунктом 8 ПРРЕЕ встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Як підтверджено матеріалами справи, 29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420001954 від 01.01.2019 в редакції, що діє з 01.10.2019, шляхом підписання Заяви-приєднання до договору, за умовами якої початок постачання з 01.01.2019. Вказана заява підписана та скріплена печаткою відповідач без будь-яких зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).
28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420001954 від 01.01.2019 в редакції, що діє з 01.10.2020 (далі - договір), шляхом підписання відповідачем Заяви-приєднання до договору, що є додатком № 1 до договору.
Зі змісту преамбули Заяви-приєднання від 28.01.2022 (далі - заява-приєднання) вбачається, що керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії , затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та ознайомившись на сайті електропостачальника ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» в мережі Інтернет за адресою: www.koec.com.ua з умовами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в редакції, що діє з 01.10.2020, заявник приєднується до умов договору на умовах Комерційної пропозиції постачальника «УНІВЕРСАЛ» за такими нижченаведеними персоніфікованими даними.
Відповідно до пп. 1, 2 заяви-приєднання, найменування споживача Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника»; код ЄДРПОУ 31596446.
В пункті 3 заяви-приєднання зазначені відомості щодо об'єктів споживача, а саме адреси об'єктів, їх види та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об'єктами споживача.
За змістом заяви-приєднання, найменування та ЕІС-коди сторони, з якою споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії: ПРАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», ЕІС-код 62X1390171075089. Початок постачання з 01.01.2021. Вказана заява-приєднання підписана та скріплена печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, копія наявна в матеріалах справи.
Крім того, разом із заявою-приєднання, відповідачем підписано та скріплено печаткою підприємства Комерційну пропозицію «УНІВЕРСАЛ», що є додатком № 3 договору (копія наявна в матеріалах справи).
Відтак, слід дійти до висновку, що договір укладено шляхом приєднання відповідача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії. Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 542 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору. Умови цього договору є однаковими для всіх споживачів.
Приєднавшись до договору, Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» взято на себе договірні зобов'язання.
Так, відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.3 договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.
Оператором системи розподілу на території Київської області є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке в силу п. 11 Постанови Національної комісії, здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.
Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, з 01.05.2022 по 30.09.2022 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 467 162,62 грн, що підтверджується рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії, копії яких долучені до позовної заяви. При цьому, судом взято до уваги, що доказів вручення рахунків-фактур матеріали справи не містять, а акти прийняття-передавання електричної енергії не містять підпису з боку відповідача.
Згідно з п. 5.9. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб.
Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов'язаний розраховуватися з позивачем за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (НКРЕКП), згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору.
Додатком № 3 до договору визначено порядок оплати. Зокрема, попередня оплата 100 % вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору № 420001954).
Пунктом 5.8. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 4.14 ПРРЕЕ платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Відтак, споживач не був позбавлений можливості самостійно отримати рахунки-фактури для їх своєчасної оплати у спосіб, визначений п. 4.14 вказаних Правил.
Умовами пункту 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання але не раніше дати, наведеній в комерційній пропозиції. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Відповідно до змісту заяви-приєднання до комерційної пропозиції від 28.01.2022, початок постачання з 01.01.2021.
За змістом комерційної пропозиції «УНІВЕРСАЛ», термін постачання до 31.12.2022. Постачання вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції. Термін постачання електричної енергії не може перевищувати термін, протягом якого постачальник має право бути постачальником універсальних послуг.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.05.2022 до 20.10.2022 відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги у розмірі 567 162,62 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4862 від 03.10.2022 на суму 91 800,00 грн, № 4861 від 03.10.2022 на суму 108 200,00 грн, № 4899 від 14.10.2022 на суму 67 162,62 грн, № 4900 від 18.10.2022 на суму 100 000,00 грн та № 4907 від 20.10.2022 на суму 100 000,00 грн.
Водночас, відповідачем залишилась не оплачена заборгованість в сумі 1 900 000,00 грн, яку позивач просить стягнути. Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 29573,16 грн на підстав пункту 5.11. договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання (закупівлю) електричної енергії.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено вище, позивач свої зобов'язання виконав належним чином відповідно до умов договору та з 01.05.2022 до 30.09.2022 поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 467 162,62 грн, що підтверджується рахунками-фактурами за спожиту електричну енергію та актами прийняття-передавання електричної енергії.
За поясненнями Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», поданих до суду першої інстанції, факт споживання Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Міська служба замовника» електричної енергії, заявлений до стягнення позивачем підтверджується в установленому Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ порядку довідкою Оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК «Київські регіональні електромережі» від 15.12.2022 за № 20-1-561. Зі змісту пояснень вбачається, що вказаний в довідці обсяг спожитої відповідачем електричної енергії в установленому чинним законодавством порядку не оскаржувався відповідачем та вважається погодженим.
Згідно листа Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 20-1-561 від 15.12.2022 обсяг розподіленої електричної енергії за період з травня 2022 року до вересня 2022 року відповідачу складає 1424964 кВтгод.
Враховуючи все вищенаведене у сукупності, а також, беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, їх обсягів та вартості, а також, відсутність жодних складених актів недоліків, судом встановлено, що акти прийняття-передавання електричної енергії за період з травня 2022 року до вересня 2022 включно є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу на загальну суму 2 467 162,62 грн є прийнятими.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до змісту додатку № 3 остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.
Як вбачається з рахунків-фактур за спожиту електричну енергію позивачем визначався кінцевий термін сплати, а саме:
- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5024988726 за травень 2022 року від 31.05.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.06.2022;
- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5006717408 за червень 2022 року від 30.06.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.07.2022;
- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5046871488 за липень 2022 року від 31.07.2022 кінцева дата сплати рахунку-05.08.2022;
- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5048074289 за серпень 2022 року від 31.08.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.09.2022;
- за рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію № 5029841110 за вересень 2022 року від 30.09.2022 кінцева дата сплати рахунку-07.10.2022.
Відтак, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем здійснено часткову оплату за надані послуги в сумі 567 162,62 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4862 від 03.10.2022 на суму 91 800,00 грн, № 4861 від 03.10.2022 на суму 108 200,00 грн, № 4899 від 14.10.2022 на суму 67 162,62 грн, № 4900 від 18.10.2022 на суму 100 000,00 грн та № 4907 від 20.10.2022 на суму 100 000,00 грн.
Таким чином, за позивачем рахується заборгованість на суму 1 900 000,00 грн, доказів оплати якої суду не надано.
Заперечуючи проти позовних вимог про стягнення 1 929 573,16 грн (у тому числі 29573,16 грн пені), відповідач зазначає, що невиконання договірних зобов'язань виникло з об'єктивних і незалежних від відповідача причин та обставин, зокрема заборгованість виникла через споживачів та їх неплатоспроможність. Відповідач посилається на неможливість нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з посиланням на Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Зазначені доводи відповідача є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцеві положення Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Положеннями статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Тобто, зазначеними нормами визначена обов'язкова ознака споживача комунальних послуг, а саме: споживачем комунальних послуг може буди фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем, або юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Водночас, відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електрична енергія - енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу; ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Кріс того, відповідно до змісту комерційної пропозиції «Універсал», що підписана та скріплена печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, предметом комерційної пропозиції є постачання електричної енергії як товарної продукції.
Враховуючи викладене, а також умови укладеного між сторонами договору, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що правовідносини у даній справі виникли в межах господарських правовідносин між сторонами відповідно до договору в сфері ринку електричної енергії, що регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії тощо.
При цьому, виходячи з умов укладеного між сторонами договору, відповідач не є споживачем комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що в свою чергу виключає можливість застосування до правовідносин між сторонами вищевказаних положень закону про заборону нарахування штрафних санкцій в період дії карантину.
Таким чином, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п.п. 4 п. 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», оскільки даний Закон забороняє нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а відповідач у спірних правовідносинах не є споживачем житлово-комунальних послуг.
Крім того, відповідач посилається на обставини непереборної сили у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне здійснення платежів.
Так, відповідно до пп. 12.1-12.2 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору.
За умовами пункту 12.4 договору, сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини протягом 14 днів з дати їх виникнення, надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.
У листі № 130 від 28.09.2022 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, відповідач не має можливості впливати на мешканців гуртожитків щодо сплати за житлово-комунальні послуги та інформував, що сплачує місячне нарахування з частиною заборгованості по мірі можливості, а також прикладає зусиль для найшвидшого погашення заборгованості не зважаючи на тяжке матеріальне становище підприємства та мешканців гуртожитків, а також просив позивача не відключати постачання електроенергії 28.09.2022.
Водночас, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача в порядку та строки, визначені п. 12.4 договору, із повідомленням про обставини виникнення непереборної сили.
Посилання відповідача на роздруківку листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не може бути прийнята судом в якості доказу належного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин на виконання п. 12.4 договору. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.
Враховуючи вищенаведене та з урахуванням п. 12.4 договору, відповідач позбавлений можливості посилатися на форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності.
Слід також зазначити, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Отже, укладаючи з позивачем договір № 420001954 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу (підпункт 1 пункту 6.2 договору) в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Отже, з огляду на викладене, за відповідачем рахується заборгованість за отриману електричну енергію в сумі 1 900 000,00 грн, докази сплати якої у матеріалах справи відсутні.
Крім того, в матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків від 19.10.2022 за змістом якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором про постачання електричної енергії становить 2 100 000,00 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу обґрунтовані та доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 900 000,00 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 29573,16 грн пені, слід зазначити наступне.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом застосування штрафних санкцій.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до 5.11 договору у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати за цим договором.
Згідно з додатком № 3 до договору розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка НБУ.
Оскільки, судом встановлено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати електричної енергії за договором,, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача передбачену п. 5.11 договору пеню. Відтак, позов в частині стягнення з відповідача 29 573,16 грн пені є обґрунтованим і підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову у позовному обсязі.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/2115/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Міська служба замовника" на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/2115/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2023 у справі № 911/2115/22 залишити без змін.
Матеріали справи №911/2215/22 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено: 21.07.2023.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка