16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202
Справа №730/813/23
Провадження № 2-о/730/32/2023
"25" липня 2023 р. м.Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Ріхтер В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ГУ ПФУ в Чернігівській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,
24.07.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту того, що трудова книжка належить заявнику.
Зі змісту заявлених вимог вбачається, що заявник просить встановити факт належності трудової книжки, оскільки ГУ ПФУ в Харківській області відмовило йому у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, встановлення факту належності заявнику трудової книжки необхідні заявнику для вирішення питання для призначення пенсії.
Ознайомившись із матеріалами заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори, що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Приписами ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Зі змісту заявлених вимог вбачається, що заявник просить встановити факт належності трудової книжки, оскільки ГУ ПФУ в Харківській області відмовило заявникові у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Таким чином, встановлення факту належності заявнику трудової книжки необхідні заявнику для вирішення питання для призначення пенсії.
Однак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2019 р. у справі № 198/623/18 значила, що заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. Отже, вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на отримання пенсії має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Також, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Правова природа виниклих між учасниками цієї справи відносин регламентується положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005р. №1566/11846 (далі - Порядок).
Приписами ч. 1 ст. 5 КАС України регламентовано право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, Пенсійний фонд України є спеціально уповноваженим суб'єктом на призначення, перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку, яку має на меті отримати заявник у разі доведення факту належності йому трудової книжки. При цьому, ГУ ПФУ в Харківській області в своєму листі-відповіді від 01.03.2023 фактично відмовляє заявнику в призначенні пенсії.
Відтак, з урахуванням викладених обставин, суд констатує, що між заявником та уповноваженим органом Пенсійного фонду України виник спір, який за предметом та можливими правовими наслідками існує у сфері публічно-правових відносин (реалізації прав у сфері пенсійного забезпечення), в зв'язку з чим не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що з урахуванням визначених законом завдань цивільного судочинства, є недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні в порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, у відкритті провадження в справі за даною заявою ОСОБА_1 слід відмовити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, роз'яснивши заявнику про віднесення розгляду вказаного спору до юрисдикції адміністративного суду.
Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 08 листопада 2019 року в справі № 161/853/19, та за аналогічними по суті, що містяться в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 290/289/22-ц, постанові Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 539/4118/19, які підлягають врахуванню в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 19, 186 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ГУ ПФУ в Чернігівській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства з урахуванням правил підсудності та підвідомчості.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати ОСОБА_1 разом з заявою і доданими до неї матеріалами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ріхтер В.В.